Непрочитані листи 1941-го
«Прочитана» історія

«Здраствуй, дорога жона... Я в Бессарабії. Сам. Нема наших хлопців зо мною... Дуже думаю про Нінку, снилася мені вона... Жаль, лишив таку малу сироту...» – писав боєць Олександр Лісецький із с. Бережанка на Хмельниччині.

Музейники знайшли «малу сироту» Нінку. По телефону жінка розповіла про батька, що у 1941 р. брав участь в оборонних боях на радянсько-румунському кордоні і під Миколаєвом потрапив у полон. Утримувався в концтаборах на території Польщі, кілька разів намагався втекти, та не вдавалося. Повернувся додому в 1945 р.

Ніна Олександрівна із сумом згадує, як видали батькові військовий квиток, але невдовзі викликали у військкомат і на його очах порвали документ, бо «не воював, а був у полоні». З цим клеймом чоловік прожив до 1999 р. Жінка пам’ятає, як зазвичай 9 травня по селу їздила підвода з подарунками для ветеранів, а їхню хату завжди обминали через «клеймо полону». Вважалося, що її батько не заслужив ані кілограмового продуктового набору, ані кількох добрих слів. Щоразу в таких випадках на обличчі фронтовика бриніли гіркі сльози – образа за приниження людської гідності.

Єдиною розрадою для нього була велика родина. Разом із дружиною виховали п’ятеро дітей. Незабутнім подарунком для Ніни Олександрівни та її сестер став лист батька з колекції «Непрочитані листи 1941-го…», який вручили науковці музею під час відрядження на Хмельниччину. Важку дорогу довжиною у 77 років подолав цей лист, щоб вони вкотре зібралася разом, згадали дитинство і з хвилюванням читали батькові слова.

2019 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.