Виставки онлайн
#СередПереможців
/

Протистояння на українських теренах не припинялося впродовж 40 місяців, 35 з яких припадають на активні бойові дії регулярних військ. На землях України воюючі сторони провели 29 із 76 стратегічних наступальних операцій, у ході яких було розгромлено 60,6 % сил Вермахту.

Україна дала фронту понад 7 млн комбатантів, близько 300 воєначальників. На жаль, понад 3,5 млн з них не повернулися до своїх домівок…

Чотири Українські фронти виступили ключовими складниками найбільш масштабних військових операцій зі знищення нацизму на Європейському континенті, зокрема в Україні, Польщі, Румунії, Угорщині, Чехословаччині, на Балканах, в Австрії, Німеччині. Після масштабних мобілізацій із теренів України у 1943 – 1944 рр. кількість українців у лавах цих мілітарних формацій сягнула біля 60 % від загального національного складу.

Воякам Українських фронтів окрім тотального горнила баталій судилося звільняти бранців найбільших нацистських концентраційних таборів, таких як Аушвіц, Майданек, побачити й пропустити крізь себе шокуюче практичне уособлення позаграничної жорстокості, як одне з породжень відверто протилюдяних ідеологій.

Понад 2 тис. воїнів-українців удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 32 були нагороджені найвищим ступенем відзнаки двічі, а льотчик Іван Кожедуб – тричі. Близько 500 осіб відзначені орденами Слави трьох ступенів. Під час війни четверо воїнів стали одночасно Героями Радянського Союзу і повними кавалерами ордена Слави. Двоє із них – сини України Павло Дубинда та Іван Драченко. Серед тих, хто піднімав Прапор Перемоги над куполом Рейхстагу, був українець із Сумщини Олексій Берест. Акт про капітуляцію Японії від імені Радянського Союзу підписав генерал Кузьма Дерев’янко – українець із Черкащини.

Війна пройшла крізь життя кожної української родини, пам’ять про неї стала часткою генетичного коду всього народу. А народ, сильний своєю історичною пам’яттю, може протистояти будь-якій навалі.

Український народ, зазнавши виняткових випробувань на міцність і життєстійкість, має власний рахунок у війні і власний внесок у Перемогу над нацизмом, фашизмом та мілітаризмом!

Презентовані матеріали з фондів Національного музею історії України у Другій світовій війні.

Олександр Довженко про Парад Перемоги

онлайн-презентація

Об’єктивНА історія
/

На межі покручених століть, на роздоріжжі дня і ночі, у паралельних світах, між якими невловима мозаїка доленосних подій – Фотомить. І вже не стерти часом, не здмухнути, як пилюку, не розбити, як скло. Вона – свідчення. Такі свідчення на світлинах виставки зафіксовані фотографами-професіоналами та аматорами в різний час. Відстань, що пролягла між подіями на фотографіях – 75 років. Герої, зображені на них, живуть у паралельних світах. Одні – 1940-х рр., інші – сучасні. Вони не перетнулися в часі, але фото переконують, що на війні – як нині, так і в минулому – люди відчувають однакові емоції. І це незалежно від їхніх політичних та ідеологічних переконань. Парадоксально, але війна – це життя.

Основна сюжетна лінія закладена у світлинах часових паралелей. Повстанські фотографії 1940-х рр. з Яворівського архіву, які дивом збереглися у закопаній скляній банці, опрацьовані та передані до фондозбірні Меморіалу дослідником Василем Гуменюком. Сучасні – з війни на Сході України зроблені Юрієм Величком, вояком 46-го окремого батальйону спеціального призначення «Донбас-Україна» ЗСУ, одним із учасників мистецького проекту «Життя на “нуліˮ». Саме йому належить ідея об’єднати сюжети широковідомих світлин УПА та епізоди, відзняті автором на передовій. Тему війни нинішньої відображають і фотографії колишнього керівника прес-служби 14-ї механізованої бригади ЗСУ, журналіста Владислава Якушева. Моторошні картини дійсності змушують думати про розколотий навколо світ.

Вони настільки схожі, що їх можна розрізнити хіба що за кольором: чорно-білі – повстанські, кольорові – сучасні. Красиві люди – на потворній війні. Вони кохають, відпочивають після бойового походу, жартують, упорядковують тимчасове пристанище, очікують на ворога, прощаються з полеглими побратимами... Сюжети без зайвого пафосу дають змогу побачити картини життя «на нулі».

онлайн-презентація

У лавах Об’єднаних Націй

Друга світова війна донині залишається найбільш глобальним людинотворним апокаліпсисом в історії. Вона вмежувала загальний гуманістичний вимір до простору концентрованого насилля й нівелювання самоцінності життя. І водночас згуртувала світ для всеосяжного спротиву такій докорінно спотвореній ціннісній системі координат, змусивши міжнародну спільноту до пошуків порозуміння, єднання та співдії.

Хоча українці в тому історичному відтинку обирали різні політичні орієнтири та життєві стратегії, вони стали невід’ємною частиною цього міжнаціонального й міждержавного консенсусу. В одностроях Червоної армії, збройних сил США, Канади, Великої Британії, Франції, Польщі, Чехословаччини, інших держав понад 7 млн наших земляків та одноплемінників поборювали нацизм у лавах Об’єднаних Націй, воювали на всіх без винятку фронтах, були учасниками всіх головних баталій Другої світової війни. Водночас на українських землях надважливим складником боротьби нашого народу став масштабний збройний рух за національно-державну суб’єктність.

Численна українська спільнота фізично, матеріально, культурно й духовно доєдналася до всеосяжної допомоги тим, хто проливав кров на полях боїв. Десятки тисяч українців чинили збройний опір поряд із представниками резистансу на заході, півночі, півдні та в центрі європейського континенту. Наші співвітчизники боролися навіть в умовах концтабірного існування, протистояли ворогові своїми людяністю й милосердям.

Україна виявилась ареною гігантського кривавого бойовища й гуманітарної катастрофи, а багатомільйонний народ був поставлений на межу виживання: від 8 млн до 10 млн загиблих, знищена економіка, сплюндрована й поруйнована соціальна інфраструктура.

Зрештою, масштабні втрати, яких зазнала Україна, а також мілітарні та соціально-економічні зусилля українців дали формальні підстави для того, щоб вона стала членом-засновником Організації Об’єднаних Націй.

Виставка «У лавах Об’єднаних Націй» мовою музейної автентики репрезентує масштабне проблемно-подієве полотно й строкату життєписну палітру нашого народу, що мав власний вагомий рахунок у перемозі над нацизмом і фашизмом.

онлайн-презентація

In the ranks of the United Nations

World War II until today remains the most global human-made apocalypse in history. It confined the general humanistic dimension to the space of concentrated violence and the negation of the inherent value of life. At the same time, it has rallied the world into an all-embracing counterstand to such a radically distorted value system, forcing the international community to seek mutual understanding, unity and cooperation.

Despite the fact that Ukrainians chose different political landmarks and life strategies at that historic period, they became an integral part of this international and interstate consensus. Wearing uniforms of the Red Army, the Armed Forces of the United States, Canada, Great Britain, France, Poland, Czechoslovakia, and other states, more than 7 million of our compatriots fought against Nazism in the ranks of the United Nations, they fought on all fronts without exception, participated in all major battles of World War II. At the same time, a large-scale armed movement for national statehood was an essential component of the struggle of our people in the Ukrainian lands.

Numerous Ukrainian communities joined physically, materially, culturally and spiritually in providing comprehensive assistance to those who shed blood on the battlefields. Tens of thousands of Ukrainians joined the resistance movements in the west, north, south and center of the European continent. Our compatriots fought even in the concentration camps, resisting with humanity and compassion.

Furthermore, Ukraine became an enormous bloody battlefield and the scene of humanitarian catastrophe, and the multimillion nation was put on the edge of survival: from 8 to 10 million died, the economy and social infrastructure were destroyed.

Finally, the mass losses suffered by Ukraine, as well as the military and socio-economic efforts of Ukrainians, provided formal grounds for becoming a United Nations co-founder.

The exhibition “In the ranks of the United Nations”, using the museum's authentic language, represents the large-scale canvas of events and the multicolored life palette of our people, which had its own significant contribution to the victory over Nazism and fascism.

online presentation

Родинна пам’ять про війну. Есеї

Історії українських родин часто віддзеркалюють історію держави, оскільки вони наповнені випробуваннями, боротьбою за виживання та війнами, що випадають на долю не одного покоління українців. Знайти і зберегти такі історії є одним із важливих завдань науково-гуманітарного музейного проекту «Родинна пам’ять про війну», який стартував ще у 2012 р.

Упродовж восьми років роботи проекту зібрано близько 2 500 музейних предметів, на адресу музею надійшли десятки спогадів очевидців Другої світової війни – безпосередніх учасників боїв та дітей війни, а також розповіді нащадків про долі свої родів. На основі зібраних та досліджених науковцями матеріалів створено 14 тематичних виставок, триває підготовча робота над науково-популярним виданням за попередніми підсумками проекту.

Одна з останніх виставкових ініціатив – «Родинна пам’ять про війну. Есеї». Десять оповідей, десять есеїв, що складаються в широке життєве полотно й відтворюють складну та суперечливу історію України. Це історії пересічних людей, їхня родинна пам’ять, їхнє життя, що зберігається онуками-правнуками і передається далі, не даючи загубитися.

онлайн-презентація

Життя vs Війна
/

За дверми фондосховища Меморіалу – заґратована війна. Вона не лякає пострілами та бряжчанням зброї, вона зовсім інша – тиха, ніби похована тут навічно. Водночас її тяжкий подих долинає до нас через музейні предмети – історичні маркери існування людини у війні, беззбройної чи озброєної, чоловіка чи жінки, старої людини чи дитини, але неодмінно – життєвий поступ якої назавжди розірвано на «до» та «після».

Споглядаючи численні артефакти – особисті речі, документи, нагороди, зброю тощо, важко позбутися думки, що за кожним із них – чиєсь життя. Що з ними сталося? Чи була доля прихильною до них і чи вціліли вони в тому жорстокому горнилі?

З такими думками, перебираючи колекцію майже вікових чорно-білих світлин, мимоволі зупиняєшся на тих, де життя звитяжить над смертю. Адже хоч би скільки не тривала війна – вона себе вичерпає і дійде до свого логічного завершення, зло буде покаране, а добро тріумфуватиме.

«Життя проти війни» – цією назвою ми продовжуємо цикл цифрових виставок, які демонструють наскільки багатогранною є музейна колекція і як по-різному можливо її інтерпретувати.

дивитись на youtube

Кореспонденція українських політв’язнів
/

Ця виставка має на меті показати одну з трагічних сторінок України минулого століття, пов’язану зі сталінською репресивною машиною проти її народу, який прагнув утілити в життя споконвічну мрію про державність.

Презентуємо оцифровані артефакти українців – в’язнів ГУЛАГу. Здебільшого це вихідці із західних регіонів України, які були членами ОУН, комбатантами УПА або причетними до національного підпілля. Одним зі способів «зламати» людину під час перебування в радянських каральних установах були інформаційна ізоляція або обмеження в листуванні. Табірна кореспонденція піддавалася суворій цензурі, на яку покладалося табуювання окремих тем. Розмірковування про долю України, навіть про її географічні кластери-найменування, у листах жорстко присікалося та каралося. Але навіть за таких умов є можливість простежити «між рядками» тугу за Україною та вболівання за її долю. Хоча дістатися до омріяної Батьківщини судилося не всім та й не одразу. Тривалий час колишні в’язні перебували на спецпоселенні, а переїхати в Україну могли лише після отримання дозволу.

дивитись на youtube

Україна. Війна. Власна пам'ять
/

У Меморіальному комплексі створено фотовиставку "Україна. Війна. Власна пам'ять". Презентовано понад 70 світлин професіоналів та аматорів із фондозбірні музею, а також архівів, які є неупередженим джерелом історії України, що впродовж чотирьох років палала в полум'ї війни, та її народу, який гідно вистояв у кривавому поєдинку за власне існування.

дивитись pdf-файл