Повернулися з небуття
Невшанований герой

Понад сім десятиліть в Україні вшановується пам’ять загиблих у роки Другої світової війни. Нас цікавлять події, які завершилися задовго до народження нинішнього покоління: долі мільйонів пересічних українців, учасників буремних подій 1940–1950-х років; нерозслідувані злочини, незнайдені могили, невшановані герої.

Восени 1943 р. під час форсування Дніпра від гирла р. Сож до Запоріжжя поруч с українцями мужньо воювали представники узбецького народу. Із загальної кількості Героїв Радянського Союзу, які отримали звання саме за форсування Дніпра, – 24 представників Узбекистану, загиблі і поховані на теренах України. Долі цих людей різні, як і історії їхнього поховання.

17-річним пішов на фронт у лютому 1943 р., у мирному житті – сільський вчитель, Раміль Абдршин. У ніч з 21 на 22 вересня 1943 р. відділення сержанта Р. Абдршина (1-го мотострілецького батальйону 69-ї механізованої бригади 3-ї гвардійської танкової армії Воронезького фронту) одним із перших форсувало р. Дніпро на Букринському плацдармі у напрямку сіл Зарубинці, Луковиця, Григорівка. У боях за ці населені пункти командир діяв рішуче і сміливо. Під час здолання ворожих висот (216,8 та 214.9) він підняв своє відділення в атаку під щільним артилерійським і мінометним вогнем і одним із перших увірвався до ворожих траншей. 11 жовтня в боях був тяжко поранений і 16 листопада помер. Воїна було поховано на хуторі Успенський Переяслав-Хмельницького району Київської області.

У далеке від України м. Каттакурган Самаркандської області Узбекистану полетіла трагічна звістка про смерть Раміля та про присвоєння йому звання Героя Радянського Союзу. Не дочекалися з фронту старшого сина батьки, молодші брат і сестри. У музейному досьє Героя збереглися копії документів воїна. Із його біографії ми довідалися, що хлопець народився 16 квітня 1925 р. У всіх справах він був надією і опорою в родині, гарно навчався, займався музикою, спортом. У 1939 р., закінчивши 7 класів школи, вступив до педагогічного училища. Непоказний у житті, він був перший у навчанні та роботі. У 1942 р., отримавши звання вчителя, поїхав працювати в сільську школу. У лютому 1943 р. пішов добровольцем на фронт.

17 листопада 1943 р. Рамілю Хайруллаєвичу Абдршину посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Його геройська грамота зберігається в школі, яку закінчив Раміль. Здавалося б, у цій історії можна поставити крапку, все зрозуміло. Проте науковці музею з’ясували, що могила загиблого Раміля Абдршина не значиться ні в Переяслав-Хмельницькому районі, ні на хуторі Успенському, де він був похований.

У документах Переяслав-Хмельницького РВК зазначено, що в кінці 1950-х років прах воїна перенесено до братської могили с. В’юнище. Меморіальна дошка на могилі не була встановлена, оскільки село підлягало затопленню у зв’язку з будівництвом Київського водосховища. Надалі прах воїна мали перенести до с. Циблі.

Київське водосховище, Київське море – одне з шести великих водосховищ у каскаді на р. Дніпро в межах Київської та Чернігівської областей України. Найвище за течією дніпровське водосховище. Заповнене у 1964–1966 рр. У процесі заповнення водосховища було затоплено багато сіл, пареважно на лівому та на правому берегах річки.

У Списках перепохованих у с. Циблі наш Герой не значиться. Тому музей звернувся до Циблівської сільської ради. Адже вшанування пам’яті воїнів, загиблих за українську землю, – це наш обов’язок, не дивлячись на їх національність і віросповідання.

2019 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.