Зведена база поховань
Військові ділянки на Байковому кладовищі

Байковий цвинтар розміщений у Голосіївському районі столиці на площі 72,47 га. З 2001 р. Байкове кладовище офіційно визнано видатною пам’яткою історії України. Нині Байкове кладовище має статус некрополя, на якому поховані видатні люди – політики, письменники, діячі науки і культури, військовослужбовці різних рангів.

На території старого і нового секторів меморіального Байкового цвинтаря є кілька ділянок (№ 5, 45 та 46), на яких знайшли вічний спочинок колишні воїни Другої світової війни. Під час створення цього проекту, науковці вписали до реєстру Байкового кладовища прізвища 1941 полеглого бійця (серед яких 29 – жінки). Кількість невідомих воїнів точно не встановлено.

Більшість воїнів, похованих на Байковому цвинтарі, загинули або померли від ран у 1944 р. (828 осіб), однак кількість полеглих у 1941 р. була не меншою (706 осіб). Ділянки № 45 та 46 були виділені для поховань та перепоховань військовослужбовців у 1944 р., найбільше тут ховали бійців, померлих від ран та хвороб у госпіталях, які функціонували в Києві вже після його визволення. Установлено, що на території Байкового кладовища здійснювали поховання 11 медичних закладів. Нині на 45-й ділянці кладовища в дванадцять рядів розміщена 91 братська могила полеглих у роки війни і 8 пізніших поховань. Далі у три ряди йдуть 40 братських могил. На 46-й ділянці – 134 братські могили, у 64-х із яких – поховання років війни, в інших – післявоєнні. На 5-й ділянці зареєстровані три братські могили та одна індивідуальна, у яких спочивають 23 воїни. За свідченнями очевидців, на ділянці 47а ховали військовополонених, померлих у 1-й клінічній лікарні. На жаль, точне розміщення цього поховання не встановлено.

На військових ділянках Байкового кладовища покояться уродженці 12 країн. З них вихідців з України – 436; Азербайджанської Республіки – 18; Республіки Білорусь – 35; Республіки Вірменія – 11; Грузії – 19; Республіки Казахстан – 25; Киргизької Республіки – 7; Республіки Молдова – 2; Російської Федерації – 714; Республіки Таджикистан - 16; Туркменістану – 7; Республіки Узбекистан – 39. Місце походження 612 воїнів – майже третини усіх похованих установити не вдалося.

Серед похованих воїнів – 312 представників командного складу, 1488 осіб сержантсько-рядового складу та 141боєць, військове звання яких не встановлено.

Чотири найстарші військовослужбовці, які загинули в період німецько-радянської війни народилися в 1881–1887 рр., а загалом колишніх бійців, народжених наприкінці ХІХ ст., – 158. Найбільше (632) загиблих народилися в 1910–1919 рр. З-поміж тих, хто народився після 1920 р., – 475 осіб. 17 наймолодших бійців народилися в 1927 р. Більшість із них померли в післявоєнний час (1946–1947) від ран, отриманих на фронтах Другої світової війни. Однак двоє загинули 17-річними в боях у 1944 р. – курсант Самуїл Абрамович Склярський і червоноармієць Н.І. Яремчук (повні ім’я та по батькові не встановлено).

На території Байкового некрополя Києва спочивають 27 Героїв Радянського Союзу, померлих після війни, серед яких 6 воїнів удостоєні цього звання двічі, зокрема: льотчик-штурмовик Іван Олександрович Воробйов, командир Сумського партизанського з’єднання Сидір Артемович Ковпак, командир 248-го гвардійського винищувально-протитанкового артилерійського полку Василь Степанович Петров, командир 56-ї гвардійської танкової бригади Захар Карпович Слюсаренко, командир Чернігівсько-Волинського партизанського з’єднання Олексій Федорович Федоров, командир 20-ї танкової бригади Степан Федорович Шутов.

Науковцям музею вдалося повернути з небуття імена ще 77 військовослужбовців (серед них одна жінка), які загинули в боях за Київ під час німецько-радянської війни.

2019 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.