Зведена база поховань
Військові поховання комбатантів 1-ї Чехословацької окремої бригади

Друга світова війна в одну мить призвела до повної руйнації міжнародної політико-правової конструкції, старанно вибудуваної в міжвоєнні часи. Це стало каталізатором пошуків нових точок дотику та ситуативної співпраці європейських країн.

Першою іноземною частиною, створеною на території СРСР у 1941 р., був 1-й Чехословацький окремий батальйон. Юридичною основою для формування військового підрозділу стали угоди між СРСР та Чехословацькою Республікою, укладені 18 липня 1941 р. в Лондоні. Одразу після закінчення Другої світової війни, згідно з наказом Київського міського військкомату від 6 грудня 1946 р. № 5/06066, районні військкомати столиці почали виявляти та брати на облік братські й індивідуальні могили воїнів 1-ї Чехословацької окремої бригади.

Унаслідок проведеної роботи на Лук’янівському військовому кладовищі було виявлено похованими 9 військовослужбовців, на Святошинському цвинтарі – 7 невідомих бійців. У 1954 р. місцевими органами влади іноземним воїнам на Лук’янівському військовому кладовищі встановлено пам’ятник. На обеліску, створеному за типовим проектом, без зазначення дат народження і загибелі були викарбувані російською мовою такі прізвища та імена: підпоручник Оленич Михайло, сержант Максимович Василь, а також воїни: Улиганець Василь, Боднар Василь, Пічкар Василь, Дурда Ян, Конча Михайло, Шелевка Михайло, Андрус Семен.

Згодом пам’ятник оновили: на ньому з’явився малий герб Чехословацької Республіки, написи продублювали чеською мовою, з’явилися дати: 5 листопада – 25 грудня 1943 р., кількість викарбуваних прізвищ збільшилася вдвічі. Це була точка відліку, з якої розпочалося археографічне дослідження. Науковці музею уточнили персональні дані похованих воїнів за матеріалами Документального фонду з обліку людських військових втрат України у Другій світовій війні та загальнодоступними Інтернет-ресурсами. Було виявлено Іменний список безповоротних втрат сержантського та рядового складу воїнів 1-ї Чехословацької окремої бригади 38-ї армії за період від 4 до 10 листопада 1943 р.

У документі місцем народження всіх загиблих військовослужбовців бригади вказувалася Чехословаччина, персональні дані воїнів відсутні, лише записано, що особові відомості зберігаються в запасній частині в м. Бузулук (Російська Федерація). Унаслідок опрацювання та аналізу джерел Документального фонду з обліку людських військових втрат України у Другій світовій війні та загальнодоступних Інтернет-ресурсів установлено 49 загиблих чеських і словацьких військовослужбовців, похованих на київських кладовищах. Ідентифікація комбатантів проводилася за місцем народження та місцем служби.

Науковці встановили, що на Лук’янівському військовому кладовищі покоїться не 9 військовослужбовців, а 41, двох воїнів також зазначено на Лук’янівському військовому й Солом’янському кладовищах (Копча Михайло та Максимович Василь), ще одного – поховано на Звіринецькому кладовищі (Кабаці Григорій). З’ясувати прізвища сімох невідомих воїнів, похованих на Святошинському кладовищі, не вдалося. Із 49 похованих на київських кладовищах військовослужбовців стосовно 42 загиблих воїнів уточнено персональні дані. З-поміж убитих, померлих від ран і похованих у Києві 33 воїни народилися в Чехословаччині, 8 – в Україні, місце народження ще одного вояка – невідоме.

Історія формування та участі в бойових діях упродовж Другої світової війни 1-ї Чехословацької окремої бригади складна. Організаційним ядром цього військового формування стали воїни колишнього чехословацького легіону, які емігрували в СРСР після окупації Польщі у вересні 1939 р., де вони брали участь у боях проти гітлерівців.

У травні 1943 р. в м. Новохоперськ (Російська Федерація), згідно з постановою Державного комітету оборони від 11 травня 1943 р. № 3345с, на базі 1-го Чехословацького окремого батальйону та запасного полку розпочалося формування й 1-ї Чехословацької окремої бригади. У липні 1943 р. це формування поповнилося значною кількістю словацьких вояків, які відмовилися воювати проти Червоної армії й перейшли лінію фронту.

До осені 1943 р. військовий підрозділ був сформований. З листопада 1943 р. 1-ша Чехословацька окрема бригада у складі 51-го стрілецького корпусу 38-ї армії 1-го Українського фронту брала участь у боях на Лютізькому плацдармі, допомагаючи у визволенні від нацистів столиці України. Наступ розпочався 3 листопада 1943 р. Першим вступив у бій за м. Київ артилерійський дивізіон, який брав участь в артпідготовці й підтримував піхоту впродовж дня, випустивши майже 3500 гаубичних снарядів. У ніч із 3 на 4 листопада 1943 р. бригада перейшла на нові позиції, на захід від Вишгорода, вранці 5 листопада відбила контратаку гітлерівців у напрямі Пріорки. На правому фланзі танковим частинам 38-ї армії вдалося пробитися далеко вперед, зайняти Біличі й наблизитися до шосе Київ – Житомир.

У фондовій колекції музею зберігається схема наступу на Київ 1-ї Чехословацької окремої бригади. Головними об’єктами для наступу військового підрозділу були: міст на Житомирському шосе, який гітлерівці запланували висадити в повітря, х. Сирець та Сирецькі табори, залізниця на південь від кінофабрики, власне кінофабрика, завод «Більшовик» та зоопарк. Наступаючи вздовж Брест-Литовського шосе, рота танків Т-70 та взвод автоматників, вийшовши до пасажирського вокзалу Київ-1, врятували від знищення міст та інші залізничні будівлі. Наступ тривав і наступної ночі, а 6 листопада 1943 р. о 6:50 танки 1-ї Чехословацької окремої бригади вийшли на берег Дніпра на південь від Києво-Печерської лаври. Із листопада 1943 до березня 1944 р. бригада у складі 38-ї, потім 40-ї армій брала участь у боях за міста Білу Церкву, Умань та Жашків.

Навесні 1944 р. розпочалося формування 1-го Чехословацького армійського корпусу, який розпочав свій шлях у Карпатах та брав участь у бойових діях Другої світової війни до завершення війни в Європі.

2019 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.