Новини
Один на один з системою. Родина Вигівських

У музеї в межах роботи проекту «Родинна пам’ять про війну» відбулася зустріч із родиною Вигівських. Війни втягують у свій вир кожне наступне їхнє покоління, не перестаючи калічити долі й поглинати життя.

«Я батько шпигуна, син ворога народу, онук ворога народу», – так розпочав свою історію Петро Степанович Вигівський. Війни та репресії не зламали цих людей. Рід Вигівських, що походить із Житомирщини, гідно несе тягар часу. Гості музею почули історії чоловіків однієї родини в добу тоталітарного режиму. В далеких 1950-х роках талановитий фотограф, колишній фронтовик Степан Вигівський став жертвою сталінських репресій. Табірні поневіряння не зламали ветерана, він повернувся в рідне село і створив іще одну гілку міцної, згуртованої родини. Ніби передчуваючи фатум, Степан Олександрович найбільше ділився спогадами про ув’язнення з онуком Валентином.

У вересні 2014 р. Валентин Вигівський був затриманий у окупованому Криму й нині залишається в камері-одиночці колонії на території Російської Федерації. Український політичний бранець шостий рік поспіль відбуває незаконне покарання в таборі для осіб, які скоїли тяжкі злочини. У надскладних, нелюдських умовах він гідно бореться. Дещо раніше, в серпні того самого року, їхній рід спіткала ще одна трагедія: в боях під Іловайськом загинув троюрідний брат Валентина – боєць 30-ї механізованої бригади ЗСУ Ян Даманський.

«Родинна пам’ять про війну» – це гуманітарно-пошуковий проект, завдяки якому до музею надходять бентежні родинні історії з різних куточків України. Відтепер і унікальні автентичні матеріали родини Вигівських стануть частиною музейної фондозбірні. Спогадами й невимовним болем ділились батьки Валентина – Петро та Галина Вигівські, двоюрідна сестра Катерина Сердюк, мати загиблого Яна – Валентина Даманська. «Передаємо речі свого батька, який був політв’язнем і деякі речі сина, який також, на жаль, політв’язень. Цікава особливість їхніх листів схожа адреса: Кіровська область».

Підтримати родину до музею прибули вже колишні політв’язні Роман Сущенко та Павло Гриб. Пан Роман – той, хто в липні 2019 р. в умовах ув’язнення спілкувався з Валентином останній. «Валентин – справжній герой, взірець спротиву, обдарована й розумна людина, дотепний, принциповий, відповідальний син, мудрий батько. Ми спілкувалися в колонії мало, лише крізь замкнуті двері, через огорожу двориків для прогулянки, міцні мури, сталевий колючий дріт і грати, похапцем, під вереск наглядачів: «Не положено!». Валентин завжди тримався і тримається гідно. З готовністю йшов на допомогу на межі своїх сил та досвіду. Він вистоїть і невдовзі повернеться до родини. Ми переконані в цьому», – каже Роман Сущенко.

Про проблеми сучасних політв’язнів говорила правозахисниця Олександра Матвійчук. Вона пояснила, наскільки важливо писати для них листи і як правильно це робити.

Неймовірна родинна історія вражає. Присутнім несила було стримувати сльози. У таку мить усі повноцінно відчули себе представниками однієї великої родини – України. Боротьба за звільнення українських політв’язнів триває. Свободу Валентину Вигівському!