Новини
Експонати з війни

Сьогодні відвідувачі та працівники Національного музею історії України у Другій світовій війні мали нагоду стати учасниками унікальної зустрічі. Вони почули з перших вуст розповідь про експедицію музейників у червні 2019 р. на передній край російсько-української війни. Відрядження здійснювалось у межах підготовки виставкового проекту «Український Схід», який реалізовується за підтримки Українського культурного фонду. Досвідом та враженнями поділилися завідувачка відділу Ірина Коцаб’юк, старший науковий співробітник Богдан Гачинський та керівник творчої організації-партнера ТОВ «АМУЗЕУМ» Андрій Качуро.

Метою відрядження музейних працівників безпосередньо до лінії фронту було зібрати «по гарячих слідах» із полів битв та з визволених від російської окупації населених пунктів артефакти, які давали б змогу об’єктивно й наочно розкрити характер нинішньої війни на Сході в музейному просторі. Маршрут проліг Луганщиною (м. Попасна, села Попаснянського району Золоте й Золоте-4), а також найгарячішими точками Донеччини (Світлодарська дуга, м. Світлодарськ і м. Мар’їнка та їхні околиці, м. Авдіїївка з його відомою всім промзоною, Ясинуватський район, «Республіка Міст», с-ще Піски).

Лунало багато запитань і відповідей. До директора музею Івана Ковальчука – передусім стосовно організації поїздки, узгодження маршруту на рівні Міністерства оборони України, Генерального штабу ЗСУ, командування Штабу ООС. За безпеку колег відповідали офіцери оперативного командування «Північ», які долучилися до місії і всіляко допомагали дослідити зону, де точиться війна.

Привезені учасниками експедиції свідчення подій війни були дуже різноманітними. Починаючи зі свідчень власне баталій (уламки бойової техніки чи понівечений ПТУР – саме той, «роботу» якого, коли він іще був «живий», по завантаженому боєприпасами КамАЗові окупантів показали тут-таки, в музейному залі, в давнішому відеозаписі, і т. ін.) і закінчуючи доказами злочинів ворога проти незаконно ув’язнених людей та мирного населення Донбасу. Тут і крихітне віконце камери – з катівні, яку облаштували терористи в м. Дружківка за періоду окупації, і взяті музейниками з дозволу госпіталізованих господарів деякі цілком цивільні речі з будинку на вулиці Шевченка в м. Мар’їнка, який було зруйновано деенерівським снарядом буквально перед самими днями перебування на Донеччині музейної експедиції.

Хоча, мабуть, найчастіше гості музею затримують погляди на постріляному дороговказі з написом «ЩАСТЯ», який позначав колись в’їзд до міста з такою назвою на Луганщині, та на табличці зі зруйнованого будинку зі словом «МИРУ». Звісно, колись то була тільки назва вулиці, одначе сьогодні обидва ці слова сприймаються радше як сумне побажання.

Утім, чимало музейники – учасники поїздки на Схід говорили не лише про артефакти, а й про людей, без яких експедиція не відбулася б. Лунали слова подяки на адресу військовослужбовців 54-ї, 30-ї, 24-ї та 93-ї окремих механізованих бригад, 57-ї окремої мотопіхотної бригади та групи військово-цивільного співробітництва (СІМІК), які ділилися з музейниками досвідом, спогадами й думками про сьогоднішній Донбас, а також супроводжували їх повсюди. Бо ж хто тебе пропустить через блокпост, якщо ти везеш машиною уламки розірваних мін та снарядів? Навіть якщо це для музею. Хоча учасники експедиції і зауважували не без гордощів, що подеколи встигали домчати до блокпостів швидше, ніж вартові дізнавалися про їхнє існування, й машину таки перепиняли.

Цікаво, що попередню експедицію музейників до лінії фронту на українських теренах було організовано під час Другої світової війни – в 1944 р. Це ще одне підтвердження думки, що унікальність такого музейного досвіду в наш час – поза всіма сумнівами.

Результат з’явиться незабаром. Чекайте на анонси.

2019 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.