Новини
Дискусії

Минув місяць від початку роботи нової музейної виставки «Україна. Незакінчена війна…». Експозицію відвідали тисячі гостей. На адресу кураторів надійшли відгуки. Водночас для нас надзвичайно важливим є обговорення проведеної роботи в колі фахівців-істориків. Із цією метою в музеї тривають панельні дискусії: активне спілкування, дебати, спроби усвідомлення різного історичного досвіду наших співгромадян та пошуку тієї самої золотої середини у вітчизняній історичній пам’яті про Другу світову війну.

Сьогодні відбулася панельна дискусія «Сучасна наукова концептуалізація історії Другої світової війни та музейний наратив». Її учасниками стали науковці й студенти Національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету «Києво-Могилянська академія», Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Національного університету імені Бориса Грінченка, а також працівники музею.

Обговорювали низку дражливих та складних тем: суб’єктивізм, співвідношення радянської та німецької окупації, одностайність оцінок українського визвольного руху, колаборація, мародерство, стратегії виживання, проблеми історії пам’яті. Окремим питанням, стали роль нового музейного виставкового простору у висвітленні цих тем, специфіка донесення, обговорення й усвідомлення почутого та побаченого відвідувачем.

Час обговорення затягнувся, було озвучено цілу низку думок. Студенти акцентували увагу старших колег на дуже актуальних і важких питаннях: «Як уникнути суб’єктивації під час створення виставкової експозиції?», «Як поєднанням негативних і позитивних досвідів показати специфіку вибору конкретної людини?», «Як мародерство уписується в концепції історичної пам’яті?», «Чи можемо ми спонукати відвідувача самого обирати сприятливу для нього історичну пам’ять?», «Яким чином подавати контроверсійні теми відвідувачеві молодшого шкільного віку?», «Як уникнути надмірної героїзації та жертовності у висвітленні історії українця?», «Яким чином використати європейський досвід, але не втратити української специфіки й самобутності?».

Зрештою, в дебатах визріли основні ідеї: людина – у фокусі музейної експозиції; музей не місце для історичних кліше, він має відповідати викликам суспільства; просвітницька роль – одна з головних для музеїв травматичної історії. Необхідне розуміння відповідальності в роботі з музейною інтерпретацією, оскільки пам’яттєві війни породжують нову агресію.

Музей прагне продовжувати такі зустрічі для заповнення історичних лакун і створення збалансованого та об’єктивного погляду на Другу світову війну. Запрошуємо до співпраці!

2019 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.