Новини
«Слово свідка». Оборона ДАПу

Цими днями Україна з невимовним болем згадує захисників Донецького аеропорту. У музеї впродовж 17–22 січня 2019 р. у просторі виставкового проекту «Український Схід. На лінії вогню», який традиційно став майданчиком для зустрічей, проведено цикл заходів, де згадували тих, хто став прикладом незламної волі, стійкості та мужності.

Оборона Донецького аеропорту тривала з 26 травня 2014 р. до 22 січня 2015 р. українські військові, добровольці, медики та волонтери протистояли навалі російських окупаційних військ і проросійським бойовикам, стійко й непохитно обороняли українську землю. Захисників ДАПу відтоді називають «кіборгами».

Один із них – капітан Олександр Скиба. У день 4-ї річниці 242-денної оборони летовища герой виставки прийшов до музею, щоб поділитися своїми спогадами про пережите, роздумами про сьогодення та майбутнє, думками про втрати та перемоги України.

У кінолекційній залі музею зібралися студенти Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, школярі та всі небайдужі. У невимушеній атмосфері розмова з командиром 8-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ видалася щирою та відвертою. Говорили про те, як Олександр опинився на війні, про потрапляння до аеропорту через блокпост сепаратистів, які насправді виявилися російськими кадровими військовослужбовцями, про бойове хрещення підрозділу поблизу Авдіївки та Пісків.

Олександр Скиба згадує, як 20 грудня 2014 р. його підрозділ зайняв позиції в новому терміналі Донецького аеропорту. 24 дні бійці утримували будівлю, відбиваючи масовані атаки й витримуючи потужні обстріли противника. У цих боях він втратив двох побратимів. Величезна кількість бійців була поранена, сам дістав важку контузію. Навіть у такому стані виходити з території ДАПу доводилося під шквальним вогнем противника. А далі – п’ять днів відпустки й повернення до виконання обов’язків.

Професійни й історик, за плечима якого була військова кафедра університету, отримав важкий бойовий досвід і так характеризує власну участь у війні: «У батальйоні, окрім комбата, тоді не було жодного кадрового офіцера. Підрозділ був укомплектований виключно мобілізованими, більшість із яких навіть не служила у війську. У мене, історика за освітою, в активі була лише військова кафедра. Але мені випало командувати дивовижними людьми, справжніми патріотами». Олександр Скиба зауважив, що Орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня, яким його було нагороджено у 2015 р., належить усім бійцям роти, бо це їхня спільна заслуга в боротьбі за Україну. Надійні побратими й здоровий глузд – запорука успіху на війні.

Тому, хто не зустрічався з війною віч-на-віч, важко усвідомити її реалії. Молодь цікавили звичайні, побутові аспекти перебування в таких складних умовах. Наприклад, як можна вижити без води і їжі тривалий час і чи можна заснути в люті морози під звуки ворожих обстрілів. На запитання дівчинки, що допомагало на війні підтримувати морально-психологічну рівновагу, відповів просто: «Жарти та оптимістичний настрій. А ще віра в Бога. Це почуття було тоді в серці кожного бійця без винятку».

На завершення зустрічі герой музейного виставкового проекту «Український Схід. На лінії вогню» Олександр Скиба презентував присутнім власні матеріали, які вже тривалий час є музейними експонатами. А ще повідав історію про Прапор, подарований йому бійцями із вдячністю за збережені життя.

Дякуємо і ми захисникам України за віддану любов до країни та народу. Пишаймося українськими воїнами й молімося за них.

2019 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.