Новини
Слово свідка

У музеї воєнні журналісти розповідали та ділилися роздумами про реалії війни на Сході України.

Кореспондент 24 каналу Олексій Годзенко не раз виїздив у найгарячіші точки оборони Донецької та Луганської областей. З фронту вела свої репортажі і журналістка 5 каналу Євгенія Китаїва. Перед їхніми очима пройшли кадри палаючих Пісків, обстріляної Авдіївки, оточеного Широкиного та захопленої Горлівки. Журналісти бачили обличчя загиблих патріотів України, брали в них останні інтерв’ю, перші зустрічали українських військовополонених, постійно перебували в епіцентрі подій та ризикували своїм життям заради висвітлення хоч і гіркої, але правди.

За п’ять років безперервної роботи на передовій назбиралося безліч історій. Деякі переросли в сюжети для широкої аудиторії, а інші – назавжди залишилися в серцях журналістів. Олексій та Євгенія добре пам’ятають свої перші відрядження на війну та враження від побаченого й пережитого. Під час музейної зустрічі вони не стримували емоцій, часто не одразу могли підібрати слова, щоб відповісти на болючі питання.

Особливо трепетно кореспонденти ставляться до теми дітей і війни. Олексій та Євгенія повідали історію Мар’їнської школи-інтернату № 3 ім. А.С. Макаренка, яка знаходиться в епіцентрі бойових дій. Українська сторона домовилася з ворожими бойовиками про вивіз 300 дітей із небезпеки, та ворог не дотримався обіцянки. Автобуси з малечею потрапили під обстріли. Більшість із них сьогодні живуть на мирній території України, але не всі…

Нині колишня домівка сотень діток стоїть напівзруйнованою. Проте поодинокі вцілілі стіни все ще пам’ятають своїх юних мешканців, їхній сміх, веселі ігри, а далі –обстріли, поспішний збір найнеобхідніших речей, евакуацію. Серед руїн кореспонденти знайшли німих свідків тих подій: дитячі іграшки, альбоми для малювання, розмальовки, пазли. Сьогодні ці речі вони передали до музею. Непоєднуване поєднання – у мішечку з дитячими навчальними геометричними пазлами музейники помітили гільзи від патронів. Ось так крадеться дитинство.

Скільки ще малюків лишилося в зоні бойових дій? Чим доводиться гратися дітям в окупації? Як вони сприймають цей світ? На жаль, деякі з них ніколи не бачили миру і не знають, як це жити без постійних обстрілів, вільно гуляти вулицею, без остраху виходити за паркан власного подвір’я.

Нові вражаючі свідки війни стануть експонатами в експозиційному просторі виставкових проектів. Поряд із сотнями інших артефактів вони слугуватимуть єдиній місії – висвітлення гіркої, але правди про російську агресію та її наслідки.

2019 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.