Новини
Вирване коріння. Історія однієї родини

Донині чути відлуння страшних подій середини ХХ століття. Пам'ять про те, що довелося пережити, передається з покоління в покоління, з уст в уста і навіть генетично.

У свідомості мешканців західноукраїнських сіл та їхніх нащадків післявоєнні переселення закарбувалися як відплата радянської влади за протидію радянізації, небажання вступати до колгоспів, підтримку українського національно-визвольного руху.

Серед тих сотень тисяч українських сімей, які стали жертвами тоталітарного та жорстокого режиму була велика родина Мачилів – Петрівих. Трагічну, але, на жаль, типову історію своєї родини на музейній зустрічі розповів отець Олекса Петрів, нині керівник Департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ в Україні.

Мачили – Петріви були заможними селянами, які походили з етнічних бойківських земель. З діда-прадіда вони плекали українську духовність і культуру. Родина активно розбудовувала місцеві осідки українських товариств патріотичного спрямування, таких як «Просвіта», «Сільський господар», «Союз Українок». На батьківській землі й за гроші прадіда о. Олекси, Олексія Мачила, війта с. Орів, було зведено церкву для української греко-католицької громади села.

Не дивно, що виховані в дусі родинного націоналізму восьмеро членів родини Мачилів – Петрівих, молоді хлопці та дівчата долучилися до лав українського повстанства. Четверо з них загинули у збройних сутичках та були замордовані радянськими репресивно-каральними органами, решта – покарані виправно-трудовими таборами ГУЛАГу, згодом – забороною повернутися до рідних осель.

Ще дев’ятеро осіб, переважно старі, жінки та діти, за зв’язки родини з українським націоналістичним підпіллям у другій половині 1940-х років були примусово переселені на спецпоселення до північних та східних регіонів СРСР, внутрішньо переміщені до східних районів УРСР. Двоє Мачилів так і не змогли пережити заслання й повернутися додому.

Отець Олекса підмітив, що «лише віра у Бога та майбутнє України» допомогли його родині вижити та повернутися на рідні землі. Олекса Петрів зберіг та передав нащадкам пам'ять не лише про свою родину, а й про всі ті моторошні події, які довелося пережити його предкам. Матеріали родини нині експонуються в музеї на виставці «Вирване коріння».

Як бачимо, упродовж лише декількох років велика й щаслива родина була "вирвана з корінням", роздерта, понищена. Проте змогла відродитися, щоб зберегти свою історію і правду для прийдешніх поколінь.

Нині такі музейні зустрічі особливо важливі. Українці століттями були жертвами бездержавності, саме тому їхнім життям керували чужинці. І сьогодні ми знову боремося за свою державність та право бути вільними, щоб ніхто не міг вершити нашу долю та долю наших дітей.

Музей запрошує відвідати виставку «Вирване коріння» та ознайомитися з історіями примусово депортованих під час так званого вирівнювання кордону між СРСР та Польщею в другій половині 1940-х років.

2019 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.