Новини
Творчість, сповнена страждань

До Міжнародного дня визволення в'язнів нацистських концтаборів у музеї відбулася презентація колекції художніх робіт Зіновія Толкачова. Малюнки розмістили в залі музею, присвяченому нацистському окупаційному режиму та концтаборам. Тут кожен експонат має свою трагічну історію і спонукає відвідувача уявно перенестися в місця найжахливіших злочинів нацизму.

Навесні 1945 р. один за одним союзницькі війська відчиняли ворота нацистських концтаборів. Людство зазирнуло по інший бік брами і побачило те, що неможливо осягнути й зрозуміти здоровим глуздом. Рядовий Зіновій Толкачов був серед військових 1-го Українського фронту, які визволили бранців нацистського табору Аушвіц-Біркенау, що знаходився на території Польщі. У складі спеціальної військової комісії з розслідування злочинів нацизму він у січні 1945 р. робив замальовки щойно звільнених виснажених в’язнів. Вражений побаченим, він створив відомі на весь світ художні серії «Освенцим» та «Квіти Освенцима».

Графічні роботи Зіновія Толкачова cповнені страждань та невимовного болю. На них зображено людей, які опинилися сам на сам із тоталітарним режимом, безпорадних перед ним маленьких статистів великої трагедії. Це мовчазні документальні свідчення тих жахіть. Здається, вони не потребують пояснень чи супровідних текстів. Образ матері, яка, немов табірна Мадонна, тисне до своїх висохлих грудей немовля, є чи не найбільш показовим. Жінка зображена в момент боротьби між смертю і життям, однак вона ні на мить не забувала про найдорожче – жагу до життя.

Нині художні роботи Зіновія Толкачова зберігаються в музеях Ізраїлю та США, експонуються на виставках у Варшавi, Празi, Лондонi, Амстердамi, Копенгагенi, Фiладельфiї тощо. Значна їхня частина зберігається в Національному Меморіалі Катастрофи (Шоа) і Героїзму Яд Вашем (Ізраїль, м. Єрусалим) та в Національному музеї історії України у Другій світовій війні (Україна, м. Київ). Вони стали основою музейних проектів про Голокост і в'язнів нацистських концтаборів.

Не дивно, що виховані в дусі родинного націоналізму восьмеро членів родини Мачилів – Петрівих, молоді хлопці та дівчата долучилися до лав українського повстанства. Четверо з них загинули у збройних сутичках та були замордовані радянськими репресивно-каральними органами, решта – покарані виправно-трудовими таборами ГУЛАГу, згодом – забороною повернутися до рідних осель.

Ще дев’ятеро осіб, переважно старі, жінки та діти, за зв’язки родини з українським націоналістичним підпіллям у другій половині 1940-х років були примусово переселені на спецпоселення до північних та східних регіонів СРСР, внутрішньо переміщені до східних районів УРСР. Двоє Мачилів так і не змогли пережити заслання й повернутися додому.

Отець Олекса підмітив, що «лише віра у Бога та майбутнє України» допомогли його родині вижити та повернутися на рідні землі. Олекса Петрів зберіг та передав нащадкам пам'ять не лише про свою родину, а й про всі ті моторошні події, які довелося пережити його предкам. Матеріали родини нині експонуються в музеї на виставці «Вирване коріння».

Як бачимо, упродовж лише декількох років велика й щаслива родина була "вирвана з корінням", роздерта, понищена. Проте змогла відродитися, щоб зберегти свою історію і правду для прийдешніх поколінь.

Нині такі музейні зустрічі особливо важливі. Українці століттями були жертвами бездержавності, саме тому їхнім життям керували чужинці. І сьогодні ми знову боремося за свою державність та право бути вільними, щоб ніхто не міг вершити нашу долю та долю наших дітей.

2019 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.