Новини
Практичний семінар істориків

Злочини націонал-соціалізму та сталінізму, досвід насильства і щоденного життя в умовах двох диктатур, колаборація з тими чи тими окупантами, полон, депортація та примусові роботи під час німецького панування – це той досвід, який належить до колективної пам’яті більшості жителів України.

Про це 7–10 вересня розмовляли учасники практичного семінару під назвою «Історія України між 1939 та 1950 роками в автобіографічних документах». Члени німецько-української комісії істориків (НУКІ) у співпраці з Національним музеєм історії України у Другій світовій війні упродовж чотирьох днів доводили, що біографічний підхід дає змогу максимально розкрити будь-яку тему. Останнім часом актуальним у дослідженнях музейних фахівців став антропологічний вимір, тісно пов’язаний зі зростанням гуманістичного значення музейної інституції в суспільстві. Під час знайомства з головною експозицією Меморіалу на цьому наголошувала заступниця генерального директора музею Любов Легасова. Як утілення наукової концепції експозиція не лише презентує реліквії, а й акцентує на їхніх інформативно-пізнавальних та антропологічних аспектах. Це дає змогу сприймати експозити як у структурі окремої теми чи залу, так і в загальному контексті Другої світової війни. Зрештою, фондозбірня музею містить надзвичайно потужний масив егодокументів у складі персональних комплексів матеріалів.

Науковці Меморіалу поділилися досвідом із колегами, репрезентували підходи, що віднедавна активно впроваджуються у фаховій практиці. Учасникам анонсували новий музейний виставковий проект «Україна. Незакінчена війна…», що незабаром буде презентований широкому загалу. В його основі беззаперечно головною залишається людина.

Незвичну «оптику» дають спостереження за долею сімей, серед членів яких були переслідувані або ж, навпаки, ті, хто переслідував і скоював злочини. Науковцям особливо цікаво було проаналізувати, які можливості й простір для діяльності мали учасники подій – німцями вони були чи українцями, росіянами чи поляками, румунами чи євреями. Вивчення таких джерел дає змогу простежити саморефлексії про поведінку в кризових ситуаціях. Усні історії про Голодомор 1932–1933 рр. та Голокост в Україні в роки Другої світової війни – це нагода простежити стратегії поведінки й виживання населення в надскладних умовах.

Чи не найважливішим складником зустрічі стали дискусії учасників. Доповідачі з різних регіонів України та Німеччини, представники наукових установ радо ділилися своїми рефлексіями. Плідна творча робота дала результат. Спільний висновок однозначний. Біографічні матеріали – це інформативне історичне джерело, вони можуть бути базою соціальної комунікації, цікавими та репрезентативними музейними експонатами.

2020 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.