Новини
Тюремне минуле Романа Сущенка стає музейною історією

Сьогодні почесним гостем Національного музею історії України у Другій світовій війні став той, кого вже впізнають при зустрічі замалим не всі жителі нашої столиці, – журналіст новинної агенції Укрінформ і донедавна політв’язень Кремля, звинувачений Москвою в шпигунстві на користь Києва, Роман Сущенко. А одним із нових знакових артефактів музейної експозиції буде відтепер власне той величезний чорно-білий банер, зображене на якому під написом «#Free Sushchenko» Романове обличчя дивилося на нас зі стіни укрінформівської офісної будівлі на вулиці Богдана Хмельницького в Києві упродовж трьох років. Разом із медійником до Меморіалу завітали його донька Юлія та директор Укрінформу Олександр Харченко. А ще в стінах музею було цього дня чимало кореспондентів та операторів із різних ЗМІ.

Банер, який передала Меморіалові власне інформагенція Укрінформ, та ціла колекція особистих речей, які вручив сам Роман Сущенко (ті речі служили йому в неволі – у московському слідчому ізоляторі «Лефортово» та колонії неподалік с. Утробіно на території Кіровської області), як і значна частина в’язничної кореспонденції журналіста, стануть предметами музейної експозиції «Український Схід».

Роман Сущенко, як відомо, був схоплений і позбавлений волі «внутрішніми органами» путінського режиму в 2016 р. під час приватної поїздки до Москви, тож наявність пов’язаних із ним артефактів саме в цій експозиції, що присвячена нинішній російсько-українській війні, укотре нагадає відвідувачам музею про те, що «гібридна» війна точиться не лише на Донбасі. Що в тому чи тому вигляді вона триває всюди…

Чорні тюремні черевики; чорна майка з етикеткою, яку видала російська держава, але за яку ув’язнений, виходячи на волю, обов’язково мав заплатити; баул, за пошиття якого Роман розрахувався з іншим в’язнем своїм малюнком; виготовлена утробінськими зеками-умільцями шапка-вушанка. Теж зрозуміло, якого кольору. З відгорнутими вухами вона має дивний вигляд: стає задовгою для людської голови, перетворюється швидше на торбину… І нарешті найзворушливіше. Фуфайка (так само, не сумнівайтеся, чорна) з биркою на грудях, на якій – фото Романа Сущенка (за його словами – єдине привезене з ув’язнення) і дата закінчення тюремного строку згідно з вироком суду: 09.09.2028(!).

А ще листи, листи й листи… Від колег-журналістів і посадовців, від рідних – і, навпаки, зовсім незнайомих людей, які відчули в собі поклик написати слова моральної підтримки в’язневі сумління. І репродукції малюнків. Бо з оригіналами автор вирішив не розлучатися.

Хвалити Бога, небайдужим українцям за три роки вдалося вирятувати цю талановиту людину – професіонала-журналіста й аматора-художника – з лабет каральної системи держави-агресора. Дата звільнення по приговору з чорної фуфайки, на щастя, перетворилася на музейний артефакт, так і не ставши страшною історичною реальністю. Але відчуття після знайомства з новими експонатами, сказати б, подвійне: радість за тих, для кого неволя в Росії чи «Л/ДНР» уже стала минулим, але, поза всіма сумнівами, й тривога за інших – тих, для кого вона залишається сьогоденням. Боротьба за них триває.

2019 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.