Анонси
«Моє дитинство в окупації»
До Дня визволення Києва від нацистських загарбників

76 років тому нацисти полишили Київ, після чого їх було вигнано з усієї території України. Проте відгомін Другої світової війни чутно дотепер. Він – у голосах очевидців, їхніх спогадах та думках. Тих, хто пройшов крізь тодішні буремні події, стає дедалі менше, а невідомих, недосліджених, нерозказаних сторінок іще вдосталь. Щиру правду про пережите нею особисто у роки війни повідає Елеонора Захарівна Коваль.

У свої 89 років вона має неабиякий життєвий досвід й може дати неупереджену оцінку тим подіям та проаналізувати наслідки, відчутні дотепер.

Життєвий шлях Елеонори Захарівни складний і тернистий. У дитинстві вона вела тривалу боротьбу з важкою хворобою, а далі була війна. Перший день назавжди закарбувався в дитячій пам’яті: «Ранок 22 червня видався ясним, настрій був піднесений, святковий. Коли оголосили по радіо цю ще незрозумілу нам звістку про початок війни, батько занепокоївся...». Потім були окупація, пожежі, побутова скрута, голод і холод.

У просторі музейної виставки «Україна. Незакінчена війна…» Елеонора Коваль максимально зануриться в атмосферу тих реалій та спогадів. Ця історія буде про часи, коли картопля на новорічній ялинці була і найчарівнішою прикрасою, і святковою стравою. Елеонора Захарівна розкаже й про складнощі життя в радянській Україні після відступу нацистів. Що чекало на родину, яка проживала в окупованому німцями Києві. Яких зусиль довелося докласти дівчині, щоб у майбутньому стати визнаним мікологом, доктором біологічних наук, професором.

Зустріч стане невід’ємним складником проекту «Слово свідка».


Вхід – за квитком до музею

Початок об 11:30

2019 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.