Архів подій

Зимові свята

Напередодні Нового року в музеї панувала особлива святкова атмосфера. Традиційно ми провели заходи для різних категорій відвідувачів, щоб кожен отримав позитивні враження та приємні спогади. Діти воїнів АТО створили Ялинку Бажань. Оздобили її своїми мріями, сподіваннями, які виклали на власноруч зроблених прикрасах. Підлітки виготовили авторські барвисті свічки. Вони понесли їх додому, де на Святвечір у своїх оселях запалять Вогонь Добра. Для справжніх поціновувачів музейних предметів підготовлена виставка «Стрілки зупинилися опівночі», на якій представлені годинники із фондової колекції музею.

Ми розпочали роботу в Новому 2017 році також із приємних подарунків для наших гостей. Перші відвідувачі отримали сертифікати на безкоштовне відвідування головної експозиції та підйом на оглядовий майданчик «Краєвид» скульптури «Батьківщина-мати».

Тож новий 2017 рік розпочато. Ми чекаємо на нових відвідувачів.

25 років Збройним силам України

6 грудня – День Збройних сил України. Незважаючи на незначну, 25-річну історію війська незалежної України, вік Української армії сягає кількох століть. Нині військовослужбовці Збройних сил України гідно продовжують традиції своїх дідів і батьків, захищаючи рідну землю на Сході держави.

Щиро вітаємо воїнів із Днем Збройних сил України та бажаємо незламної волі в подоланні труднощів військового буття, надійного родинного тилу, богатирського здоров’я та звершення всіх мрій і побажань. Нехай оптимізм, спокій та гарний настрій завжди крокують поряд. Миру, благополуччя та процвітання нашій державі!

Усі ці роки музейний колектив активно працює над вихованням національно-патріотичних почуттів учнівської та студентської молоді, курсантів військових навчальних закладів та молодих військовиків. Меморіал став місцем постійного проведення церемоній складання присяг та інших патріотичних заходів. Під час різноманітних освітніх проектів і тематичних екскурсій юне покоління дізнається про військову історію України та життєві долі бійців-захисників, а також специфіку військових професій.

Сила й міць Української держави – у єдності армії та народу, тому, дорогі військовики, і надалі своєю важливою справою доводьте всьому світові про те, що Україна під надійним захистом.

Слава Україні! Героям слава!

Переможець конкурсу

Рішенням конкурсної комісії Ковальчука Івана Петровича було визнано переможцем у конкурсі на посаду генерального директора Національного музею історії України у Другій світовій війні.


Вітаємо нашого нового та добрезнаного керівника з цією перемогою. Попереду – важливі завдання та перспективні плани розвитку. Разом ми все здолаємо! Успіхів!

Культурна дипломатія

Літо 2016 р. в Національному музеї історії України у Другій світовій війні видалося щедрим на музейні заходи, що позначились вшануванням пам’яті жертв німецько-радянської війни, відзначенням новітніх героїв, які захищають державний суверенітет на наших східних теренах. Водночас були реалізовані й закордонні проекти, що сьогодні вдається не завжди. Їхнім глобальним завданням було презентувати світу музей, його наукову роботу і показати, що він є одним із найактивніших соціальних інститутів, що не лише працює з історичною пам’яттю, а й створює базис для формування правдивого громадянського суспільства.

Так, 10 червня 2016 р. у приміщенні Посольства України в Гельсінкі музей спільно з ГО «Міжнародна ініціатива з підтримки України», на запрошення Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Фінляндія Андрія Олефіра представив фотовиставку «Україна: 2014 – 2016. Війна і мир». Упродовж вересня 2016 р. документальні світлини будуть представлені в Естонії, в Талліннському університеті. Від жовтня 2016 р. вони презентуватимуться в Парижі. Це перша українська фотовиставка, яка протягом останніх двох років перетнула державний кордон і показала правду про складну дійсність, у якій живе Україна.

Під час відкриття виставки в Гельсінкі музейний колектив перед працівниками іноземних дипломатичних місій, акредитованих у Гельсінкі, журналістами, українською громадою Фінляндії представляв генеральний директор музею Іван Ковальчук.

«Наша виставка дає відповіді на багато питань, але їх має «витягнути» сам відвідувач. Навіть поза своїми стінами ми залишаємось музеєм, і наше головне завдання – показати джерела, а висновки вже люди повинні робити самостійно. Ключове питання, епіграф виставки – «А що далі?». Як жити нам всім далі, нам, українцям, і всьому світу, який, безперечно, змінила ця війна? Ми хочемо, щоб про нас більше знали, щоб світ знав про Україну, яка на сьогоднішній день завойовує свою свободу, продовжує тисячолітню боротьбу за своє право бути, – ділиться враженнями Іван Петрович. – Буквально днями ми говорили з паном Послом, він повідомив, що навіть на території дипломатичного представництва виставку побачило багато людей, про неї написали фінські газети… Фінляндія нас розуміє як ніхто, бо у 1939 р. вона теж зазнала військової агресії з боку Росії».

Згідно з попередніми домовленостями та з умовно визначеним планом, найближчим часом фотовиставка «Україна: 2014-2016. Війна і мир» буде представлена в дипломатичних представництвах України в Естонії, Польщі, Франції. І цей перелік країн не є остаточним, адже світ так мало знає про нас, сучасних українців і, як показує життя, окремі його представники роблять спроби викреслити нас і з історії також.

Освітні проекти про Голокост

До 75-ї річниці вшанування пам’яті жертв розстрілів у Бабиному Яру в музеї почала функціонувати виставка «Смертельний шлях», на базі якої для юних відвідувачів музейники підготували освітні проекти про трагедію Голокосту.

Наймолодші екскурсанти здійснили віртуальну екскурсію до єврейського гетто та ознайомилися з умовами життя його маленьких мешканців.

Підліткам розповіли про долю Малки Розенталь із Західної України, яка впродовж багатьох місяців окупації рятувалася в діжці, закопаній у корівнику. Також учні змогли позмагатися в створенні найзмістовнішої газети про окупований Київ.

Старші школярі проводили історичне розслідування етнічних злочинів, скоєних під час нацистського панування в Європі, й розгадували секрети таємничих «Акварелей».

Для всіх гостей актори колективу «Наш театр» Київського національного університету культури і мистецтв виконали п’єсу «Валіза», у якій головний герой Франсуа Жако саме в музеї Голокосту випадково дізнався про трагічну долю свого батька.

Учасниками освітніх проектів стали діти з м. Києва, а також із Полтавської, Сумської, Житомирської та Чернігівської областей.

СПЕЦПРОЕКТ

До Дня Державного Прапора України та Дня Незалежності України в музеї презентували музейний спецпроект «Прапори воїнів АТО».

Відвідувачі вперше почули унікальні розповіді-легенди про 12 прапорів, які передали до музею воїни АТО: «Саван для Героїв», «Пам’яті загиблих "кіборгів"», «Командирові з подякою», «Зустріч після полону», «Віщий амулет», «Материнський оберіг», «Дитячий талісман», «Врятований», «Бутівський», «Невловимий», «Артилерійський», «Козацький». Вицвілі під пекучим сонцем, пропахлі порохом ці прапори стали серцем музейної колекції реліквій, що надійшли із зони АТО.

На презентацію спецпроекту завітали та передали до музею прапори Герой України, легендарний танкіст майор Євген Межевікін, боєць 17-го окремого мотопіхотного батальйону Богдан Островський та боєць 2-го гаубично-самохідного артилерійського дивізіону, працівник Національного музею російського мистецтва Кирило Кобцев.

Кожен із гостей зазначив, що передає прапор для нащадків, щоб вони пам’ятали, якою ціною сучасні захисники України відстоюють незалежність та територіальну цілісність Батьківщини.


Матеріали спецпроекту розміщені на сайті, на сторінці «Музей АТО» у розділі «Колекції».

День Миру

Коли перестають лунати постріли та вибухи гранат, коли перестають гинути люди, коли закінчується війна, настає мир. Коротке слово, за яким криється глибокий зміст та невимовне бажання спокійного мирного життя. Про мир говорять повсякчас, а особливо в Міжнародний день миру.

Традиційно до цього дня в музеї відбулися такі заходи: Марш миру та урочисте зібрання учасників, ІІІ Конгрес Юних Послів миру «Усім світом – за мир!», а також флешмоби «Парасолька миру» та «Голуб миру».

У рамках свята музейна колекція поповнилася унікальним експонатом – 10-метровою «Скатертиною миру» – своєрідним оберегом для нашої Батьківщини.

Мирного неба над головою всім нам!

День захисника України

Другий рік поспіль в Україні відзначається державне свято – День захисника України. У музеї відбулася низка урочистих заходів. Однією з перших захисників України привітала Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, нагородивши воїнів почесними відзнаками. Курсанти Управління державної охорони України склали військову присягу на вірність народу України, а учні Приватної школи для хлопчиків «Кадетство», зачитавши слова клятви, офіційно отримали статус кадетів. Молодь вітала бійців АТО та обіцяла зростати відданими патріотами України.

Уже традиційно 14 жовтня в музеї – День відкритих дверей. Цього року до нас завітали 5600 відвідувачів, для яких проводилися тематичні презентації, транслювалися документальні фільми про воїнів УПА та сучасних захисників. Серед гостей переважали чоловіки та ветерани АТО. Їхні сумні спогади про героїв, що загинули на Сході, наповнені вдячністю й гордістю за них, а також надією на перемогу. Усе це сплелося в мозаїку емоцій, яка не залишила байдужим жодного з гостей музею.

Зі святом, дорогі захисники України!

Музейний тренд

До музею щодня приходить багато охочих піднятися на оглядовий майданчик, розміщений на щиті монумента «Батьківщина-мати». Усе частіше їхня мета не обмежується лише підйомом. Нині у тренді – сюрприз для коханої – запрошення до шлюбу в незабутній спосіб.

Верхній майданчик скульптури називається «Екстрим». У цій назві не просто слова, адже підйом на нього доволі складний. Проте всі випробування зазвичай забуваються відразу, як тільки перед очима відкривається мальовничий краєвид, від якого захоплює подих. «За роки роботи мені доводилося неодноразово чути від відвідувачів, що емоції і адреналін від підняття на скульптуру «Батьківщина-мати» є значно сильнішими, ніж коли підкорюєш Ейфелеву вежу в Парижі», – з гордістю зазначає генеральний директор музею Іван Ковальчук.

Юлія з Самвелом також підтвердили цю думку. Вони познайомилися півтора року тому в цілком банальних обставинах – на роботі. Потім були спільні відпустки, дозвілля, цікаві плани й світлі мрії. І ось нарешті суботнього літнього ранку 23 липня 2016 року закоханий Самвел запросив свою Юлію до … музею, щоб на 92-метровій висоті над дніпровськими схилами, в обіймах замріяного красеня Києва, який тут видно, як на долоні, освідчитись у коханні та запросити дівчину до шлюбу.

«Ми прокинулися о 8-й ранку. Я спочатку навіть відмовлялася кудись їхати так рано. Нічого про освідчення не знала, але таким сюрпризом надзвичайно вражена. Це – незабутній день», – переконана Юлія. Її коханий додав: «Я обрав для освідчення саме це місце, оскільки ми часто сюди приходили раніше – дивилися виставки чи експозицію. Унікальна скульптура «Батьківщина-мати» – найвища точка в Києві. Тут відкривається прекрасний панорамний вигляд на наше рідне місто, яке ми любимо і цінуємо. Підйом на 92 метри став для нас обох першим випробуванням і першою здоланою вершиною. Відтепер ми будемо вже планувати й долати інші вершини нашого спільного життя».

Поки закохані «брали» висоту, на першому оглядовому майданчику «Краєвид», розміщеному на висоті 36 метрів, на них чекали друзі. Запрошені гості помітно нервували, та напруга миттєво спала, коли відчинилися двері й до них вийшла закохана пара, яка світилася від щастя.

– Вона сказала «Так», – повідомив усім Самвел.

Присутні дали волю сльозам радості. Були також теплі вітання, щирі обійми, фото на згадку й екстремальний танець на висоті пташиного польоту під мелодію шляхетного саксофона. Незабутні враження!

Ми також щиро вітаємо Юлію й Самвела із важливою подією в їхньому житті. Зичимо, щоб їхніми супутниками завжди були лише мир, злагода та безмежне кохання. Сподіваємося, що освідчення на найвищому оглядовому майданчику скульптури «Батьківщина-мати» стане для багатьох закоханих гарною традицією.

Урочистості в музеї

Традиційно 8 та 9 травня – у День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – до Меморіалу завітали сотні тисяч гостей. В офіційних заходах на його території взяли участь перші особи країни та поважні гості.

Президент України Петро Порошенко відкрив фотовиставку «Матері Героїв», присвячену матерям сучасних Героїв України, учасників АТО; узяв участь в акції «Перша хвилина миру» та запаленні «Вогню Слави».

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет разом із представниками всіх конфесій України провів молебень за мир в Україні та захисників Вітчизни на Сході України.

Традиційно серед гостей Меморіалу були присутні ветерани радянської армії, колишні воїни УПА, бійці АТО, а також багато дітей та молоді. Особливістю цьогорічних урочистостей став червоний мак – міжнародний символ пам’яті за загиблими, який українці масово прикріпили на груди.

Упродовж 8 та 9 травня до музею завітало 273 тис. осіб.

Музейна практика

Ми, музейники, сьогодні любимо нарікати на те, що старіють, хай навіть безцінні, кадри, але натомість не завжди можемо докласти максимальних зусиль, аби знайти і залучити до музею молодих фахівців. А один із таких методів – це музейна практика, яка є звичайною у всіх вишах, перш за все з історичною спеціальністю. Національний музей історії України у Другій світовій війні не є виключенням, адже вже багато років другокурсники історичного факультету відкривають двері в цікавий світ музейної роботи. І результатом цього є те, що потім з дипломами, а часто й зі свідоцтвами про отримання вченого ступеня, вони вливаються у наш колектив.

А як бути з неісториками? А ще й з такими наполегливими і, в хорошому сенсі цього слова, зухвалими, які приходять і кажуть: «Хочемо саме у вашому музеї пройти практику!». Поширена нині фраза «музей для людей» якраз і передбачає доброзичливість до всіх і в усьому. Тому відповідь музею на прохання чотирьох студентів Київського національного торговельно-економічного університету, що навчаються за спеціальністю «Менеджмент туристичного бізнесу» і захотіли пройти практику саме в нас, звісно, була позитивною. І оскільки час практики припав на «гарячу» пору в нашому музеї, то ті 12 днів у першокурсників видалися дуже насиченими.

З 16 до 28 травня 2016 року Олександру Попову, Марині Гільмановій, Олександру Козорізу та Олені Бондар пощастило попрацювати в кількох напрямках:

  • ознайомитися з експозицією музею та специфікою його роботи як установи,
  • взяти участь у якості волонтерів у різнопланових музейних заходах,
  • а також виступити експертами, оцінюючи зі сторони якість послуг, які надає наш музей відвідувачу.

Пізнавальною для студентів стала зустріч з директором музею «Пам'ять єврейського народу та Голокосту в Україні» та Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» Ігорем Щупаком, який є надзвичайно цікавим співрозмовником, фахівцем високого рівня і педагогом, адже очолюваний ним інститут також проводить багато семінарів і лекторіїв для студентів, виховуючи молодих дослідників. Також у музеї проходили виставки «Козацтво в АТО», «У спільній боротьбі» (про участь українців у Другій світовій війні), виставка військово-польового АРТу, захід Міжнародної акції «Ніч музеїв» (у партнерстві з театральним інститутом показали філософську виставу про ціну людського життя, яка саме сьогодні, у дні російсько-української війни на Сході України, сприймається особливо гостро), під час яких студенти мали можливість бачити в роботі музейних працівників, а також поспілкуватися з самими Героями. Найбільш хвилюючим був день, коли в наших стінах проходила церемонія нагородження орденом «Народний Герой України». У залі не було жодної людини, не зворушеної тими страшними історіями сучасної війни і розповідями про подвиги Героїв живих і тих, яких уже нема з нами. І саме під час цього заходу Олександри, Марина та Олена нам дуже допомогли, бо у вирі подій ми мало не забули про почесну місію – винести на сцену квіти, і з цією роллю практиканти впоралися якнайкраще. У інші дні студенти мали низку зустрічей із вчителями та методистами шкіл, гімназій та ліцеїв м. Києва, презентуючи їм весь арсенал наявних у музеї занять і екскурсій, і особливо родзинку – військово-історичний розмовний клуб англійської мови «Speaker», які будуть цікавими вихованцям пришкільних таборів, що розпочали роботу з настанням канікул.

Але найцікавішим як для студентів, так і для нас, музейників, став третій напрям роботи – коли майбутні менеджери спробували себе у ролі маркетологів. Вони займались аналізом вартості вхідного квитка до музею, цін та асортименту сувенірної продукції і музейної кав’ярні, опитували відвідувачів на предмет визначення потреб споживачів та їхньою задоволеністю пропозиціями музею, а потім ми всі разом обговорювали результати. У ході таких відвертих розмов з’явилися нові ідеї щодо збільшення привабливості музею серед громадян України та іноземців, пошуку нових каналів дистрибуції для музейної продукції та послуг, формування так званого «Кола друзів» музею.

Така співпраця є взаємовигідною та плідною. Адже виші Києва щороку випускають тисячі фахівців, не лише музеєзнавців, а й істориків, етнологів, філологів, маркетологів і навіть юристів, знання яких є потрібними і корисними кожному музею. А особливо сьогодні, коли його функції вже давно вийшли за межі класичних «збереження, дослідження та експонування», і він мусить бути й центром життя громади, і майданчиком для суспільного діалогу, конкурувати з іншими установами сфери культури і розваг. Тому де, як не тут, молодим фахівцям утілювати в життя набуті знання і шліфувати вміння?

Нова книжка
25 квітня 2016

Нещодавно світ побачило нове музейне видання «1946 – 1947. Голод в Україні. Збірник спогадів». Книжка стала результатом пошукової праці музейників. Вона акумулювала історичні роботи учасників музейного конкурсу «Життя після перемоги: голод 1946 – 1947 років в Україні», який проводився в листопаді 2015р.

На оголошений музеєм конкурс відгукнулися 46 осіб із семи областей України. Автори надіслали записи усних спогадів свідків тієї жахливої епохи, які до цього лише зрідка можна було почути в родинному колі. Оповіді виявилися настільки емоційними й зворушливими, що було ухвалено рішення зібрати їх в окреме видання й зробити доступними для широкого кола читачів. Крім родинних фотографій учасників проекту, ілюстраціями до спогадів стали документи, зразки радянської пропаганди та інші матеріали з фондів музею.

Збірник містить унікальний джерелознавчий матеріал, досі не представлений у науковому обігу. Науковці ставили за мету зафіксувати цю трагічну сторінку історії, поділитися цінним джерелом народної пам’яті, адже учасники тих жахливих подій ідуть у вічність, беручи із собою тягар пережитого.

Виходу видання ми завдячуємо краєзнавцеві-меценатові з Київщини Михайлу Гичу, який не лише передав спогади, які він збирав упродовж багатьох років, а й надав кошти для друкованої версії книжки. Через обмежений тираж продаж книжки не планується. Ознайомитися з виданням можна в бібліотеці музею, а також у провідних бібліотеках столиці. Електронна версія доступна на сайті музею.

«Аеропорт... Пекельна смуга»
20 січня 2016

«Без життя, без людського горіння немає легенд. Немає легендарних людей. Є на світі легендарні діла. Діла, які здатні підняти людину до найвищого п’єдесталу, перетворити в легенду». Юрій Збанацький


Виставка «Аеропорт… Пекельна смуга» є cторінкою літопису героїчної оборони Донецького аеропорту ім. С. Прокоф’єва. Водночас це перша спроба музейними засобами розповісти про ці важливі події сучасної української історії.

242 доби український народ, затамувавши подих, стежив за розвитком подій у прострілюваних наскрізь терміналах та інших будівлях ДАПу, пишався мужністю своїх синів, молився за них. І вони перемогли. Зрештою противник не отримав стратегічно важливого об'єкта. Це була перемога сили духу захисників рідної землі, які билися так, ніби саме тут, на руїнах аеропорту, вирішувалася доля України.

Матеріали для спецпроекту музею науковці збирали з усієї України. Фото, документи, особисті речі презентували батьки й дружини загиблих воїнів. Поштою або за допомогою волонтерів передавали «кіборги» своє пропахле димом військове спорядження. Загалом на виставці представлено понад 400 артефактів.

Освітні проекти

До Вашої уваги пропонується оновлена музейна програма освітніх проектів, розроблена з урахуванням навчальних планів, вікових особливостей та актуальних запитів відвідувачів. У ній ви знайдете нові тематичні екскурсії, інтерактивні ігри, музейні уроки, майстер-класи. Уперше свою роботу розпочинає військово-історичний розмовний клуб англійської мови «Speaker».

Маленькі відвідувачі матимуть змогу ознайомитися з музеєм, доторкнутися до його експонатів, через родинні альбоми та розповіді про дітей буремних років відчути, яку біду несуть війни. Підлітки зможуть зорієнтуватись у виборі майбутньої військової професії розвідника, льотчика або командира. Старшокласники та студенти – поглибити знання, отримані на заняттях та лекціях із всесвітньої історії. На зустрічі із шанувальниками історії завітають провідні українські та іноземні вчені, щоб разом обговорити маловідомі та проблемні питання минулого. Нікого не залишать байдужими уроки доброти, толерантності, української ідентичності, в основі яких – реальні факти та долі визначних українців.

Запрошуємо відвідати наші освітні заходи.

Програма «Родинний уїк-енд»

Щосуботи та щонеділі о 14.00 у музеї проводиться низка заходів для родин та окремих відвідувачів з урахуванням вікових особливостей та уподобань.

Для дітей ми підготували уроки історії, доброти та толерантності. Маленькі відвідувачі також зможуть написати листи воїнам української армії або отримати перші навички мистецтва оригамі.

До уваги підлітків спеціальні екскурсії, у яких розповідається про популярні військові професії, а також уроки мужності про воїнів, які зазирнули за межу земного життя й вижили, приголомшливі історії малолітніх жертв Голокосту на уроках толерантності.

Дорослій аудиторії пропонуємо різноманітні тематичні екскурсії, а також уроки української ідентичності про відомих українців: Кирила Осьмака, Ніла Хасевича, Августина Волошина, Олександра Довженка та ін.

У музейному кінозалі для наших відвідувачів розпочинається показ документальних фільмів про події Другої світової війни.

Завершити родинний уїк-енд пропонуємо в музейному кафе.

Детальні програми заходів на найближчі вихідні – на сайті музею («Родинний уїк-енд» у розділі «Анонси»).

Затишну атмосферу та радість спілкування з рідними – усе це музей подарує Вам! Чекаємо на Вас!

Постаті. Серія «З музейного досьє»

Для молоді, а також для всіх, хто цікавиться вітчизняною історією, ми започаткували серію науково-популярних видань «З музейного досьє». Це розповіді про видатних українців, які відзначилися в роки Другої світової війни на різних бойових та дипломатичних фронтах, у тилу, під час національно-визвольних змагань тощо. Невеликі за обсягом, добре ілюстровані та легко написані брошури містять цікаві тексти, підготовлені на документальній основі – архівних джерелах та матеріалах фондів Національного музею історії України у Другій світовій війні. Ми вважаємо, що інформація про вітчизняних героїв та їхню діяльність має бути загальнодоступною, тому видання цієї серії в повному обсязі розміщуються на сайті музею. Для випуску друкованих накладів брошур запрошуємо до співпраці спонсорів.

Перше видання присвячене Герою України Кузьмі Дерев’янку, який від імені Радянського Верховного Головнокомандування підписав Акт про капітуляцію Японії. Тоді, 2 вересня 1945р., на палубі американського лінкора «Міссурі» під спалахами численних фотокамер його побачив увесь світ, але в рідній країні він тривалий час залишався невідомим.

Друга брошура розповідає про Івана Даценка, якого непередбачувані повороти долі перетворили з радянського льотчика-героя на вождя індіанського племені.

Рік 2016. Перші підсумки

Зазвичай новорічні свята та зимовий шкільний карантин не найкращий час для відвідання музеїв. Попри це, результати трьох місяців роботи 2016 р. Національного музею історії України у Другій світовій війні налаштовують на позитив. Упродовж першого кварталу з експозиціями та виставковими проектами ознайомилися 57 839 осіб. Для них співробітники музею провели 466 екскурсій та 26 різноманітних заходів.

Війна на Сході України залишається болючою темою українських новин. Вона щодня забирає життя наших воїнів та цивільного населення, нівечить людські тіла та душі. Музей війни не може стояти осторонь трагічних подій, тому саме ця тема є нині найактуальнішою в нашій роботі та має найбільший запит від відвідувачів.

Вагомим експозиційним проектом стала відкрита 20 січня виставка «Аеропорт… Пекельна смуга», присвячена річниці оборони Донецького аеропорту. Музейна розповідь про «Українські Фермопіли» та їхніх захисників бентежить серця співвітчизників. Виставка широко висвітлювалася в ЗМІ та викликала значний резонанс у суспільстві. Її експозиційні площі перетворилися на майданчик, де згадують загиблих, розмірковують над сучасним, мріють про майбутнє. Воїни із зони АТО зустрічаються тут зі своїми побратимами, школярами й студентами з усієї України.

Музейні працівники намагаються різними засобами допомогти бійцям, які захищають українську соборність та незалежність. 13 лютого спільно з громадською організацією «За покликом душі» відбулася музейно-мистецька акція «Любов сильніша за війну». На грошові внески учасників проекту волонтери придбали й відправили воїнам 24-ї окремої механізованої бригади сім рацій, оскільки саме радіостанції виявилися найнеобхіднішим спорядженням для бійців на передовій.

Конкурс «Життя після перемоги. Голод 1947 року»

У музеї відбувся конкурс історичних робіт на тему: «Життя після перемоги. Голод 1947 років». Результати перевершили усі можливі сподівання. До музею надійшли унікальні спогади, у яких справжня Україна. Представлені Сумщина, Черкащина, Київщина, Вінниччина, Одещина та інші регіони країни. Невдовзі трагічні оповіді будуть надруковані в спеціальному музейному виданні. Наразі найбільш яскраві уривки читайте на нашому сайті.

«…Через багато випробувань довелося пройти моїм батькам – Івану Петровичу та Юхимії Яківні: передчасну смерть дітей, розкуркулення, війну, голод 1947р. До сьогодні пам’ятаю, як важко було родині виживати. Брат Пилип, мобілізований до лав Червоної армії ще в 1943р., продовжував служити в Ковелі. Батькові вдалося домовитися з місцевими мешканцями про поїздку на Західну Україну. І нині, як і тоді, у далекому 1947р., стоїть перед очима батько, який готував зав’язки до мішків. Мати теж хотіла їхати, але виникло запитання: на кого залишити господарство? Із нашого села збиралися їхати на Західну Україну групою: сусіди, родичі. Тож мати залишилася вдома. Першого разу батькові вдалося привезти три мішки зерна, та їх вистачило ненадовго. Їздив він іще два рази, однак це вже були лише неймовірно тяжкі поневіряння. На залізничних станціях чергувала міліція, безжалісно розганяючи натовп. Дістатися до потяга через міліцейське оточення було майже неможливо. Люди кидалися з боку в бік, губилися, втрачали здобуте, їх обкрадали.

Може, хтось і не вірить у Бога, але він все ж є! Мати дуже не хотіла, щоб батько їхав утретє. У хаті перед поїздкою навпіл розкололась гасова лампа, в коморі – лопнув бутель. 27 лютого 1947р. на залізничній станції Ківерці батька зарізав потяг. Поховав його на місцевому кладовищі брат Пилип. А батьків кожух і здобутий мішок із зерном вкрали злодії». Спогади матері Героя України Надії Савченко – Марії Іванівни (дівоче прізвище – Сарана).


Спогади Бориса Івановича Кульчицького. Церемонія нагородження учасників конкурсу "Життя після перемоги. Голод 1947 року".

Військові урочистості в Музеї

Територія та експозиція Музею традиційно є місцем для проведення військових урочистостей і патріотичних акцій громадян України. У цьому році наша країна вперше разом з Європою 8-9 травня відзначила День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, а 14 жовтня широко відсвяткувала День захисника України. Однією з головних арен урочистостей став Меморіал.

Ці патріотичні заходи мають особливе значення. Вони дають учасникам змогу відчути безперервний зв’язок з минулим, долучають молодь до традиції захищати свою Батьківщину, берегти рідну землю. Тому роль Музею у патріотичному вихованні та формуванні національної свідомості українців важко переоцінити.