З книг відгуків

Ми, студенти з Одеси, дуже вдячні персоналу музею за неймовірні враження і чудову роботу. Ми впевнені, що цих вражень нам вистачить на дуже багато часу. Бажаємо Вам і надалі тримати планку професійності. Це було для нас яскравим досвідом.

Студенти ОГАСА, ОНМУ, ОНАП
24 лютого 2016р.

Від себе особисто та від усіх моїх хлопців хочу виразити щиру вдячність за наші душі та життя, за ту віру, яку ви в нас вселяєте, за ту велику роботу, якою ви надихаєте нас на праве діло. Ми відпрацюємо та обов’язково переможемо! Дякуємо вам!

Герой України полковник Олександр Трепак – командир 2-го загону спеціального призначення 3-го окремого полку спеціального призначення ЗСУ
22 лютого 2016р.

Дякую всім історикам, які створили цю експозицію. Геніально! Приголомшливо!

Марк фон Гаґен – професор української та євразійської історії в Університеті штату Аризона (США)
25 вересня 2015р.

Просто найемоційніший музей війни у світі!

Девід Флемінг – директор групи національних музеїв Ліверпуля
12 червня 2015р.

Пам'ять про минуле є запорукою майбутнього.

Арсеній Яценюк – Прем'єр-міністр України
27 січня 2015р.

Я був у Музеї кілька років тому і сприймав усе побачене наче документальне кіно - не зі мною, не з моєї реальності, не з моєї епохи. Я прийшов у Музей зараз, після фронту, і відчув, що між мною і образами героїв минулої війни залишилося тільки тоненьке скло вітрини. Невидима стіна часу зникла. З фотографій на мене дивляться мої однолітки. Люди з обличчями моїх однополчан. Ми разом з ними ніби існуємо поза часом. Дуже дивне відчуття.

Дмитро Різниченко – учасник АТО
13 січня 2015р.

Висловлюю Вам свою вдячність за цей надзвичайно важливий музей, вражаючу експозицію й обачливість, з якою співробітники музею пояснюють історію.
Сподіваюсь, що наша співпраця дасть змогу створити нові спільні дослідження та проекти.

Доктор Йорг Морре – директор Музею Берлін-Карлсхорст
7 листопада 2014р.

Я був учора на Параді Перемоги… Перед великим мавзолеєм стояло військо і народ… Маршал Жуков прочитав урочисту і грізну промову перемоги. Коли згадав він про тих, що впали в боях величезних, незнаних в історії кількостях, я зняв головне вбрання… Оглянувшись, я помітив, що шапки більше ніхто не зняв… Тридцять, якщо не сорок, мільйонів жертв і героїв, ніби провалились в землю, або й зовсім не жили, про них згадали як про поняття… Перед величчю їх пам'яті, перед кров'ю і муками не стала площа на коліна, не замислилась, не зітхнула, не зняла шапки. Мабуть так і треба. Чи, може, ні?".
Ці слова із щоденника О.Довженка могли б стати епіграфом для виставки та книги з однойменною назвою "Київські адреси сповіщень про загибель: дослідження, документи, свідчення" (К., 2013). У їх відкритті та презентації взяв участь (31.10.13) як голова Наглядової ради Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років".
Переконаний, що не суконні акції, які традиційно спостерігаємо, а якраз такі проекти, як цей, конче потрібні. Адже центральною фігурою в них є Людина з її переживаннями, болями, сумнівами і звитягою.
В Україні все ще немає узагальнених баз даних на загиблих і нагороджених, достеменно не відомо, хто і де похований. Донедавна навіть масив похоронок (2,5 млн.) зберігався у військкоматах.
З Києва було мобілізовано до лав Червоної армії майже 260 тисяч людей, 90 тисяч з них загинули. Про долі саме цих людей і розповідає експозиція музею. Оглядати її спокійно не можна. Скажімо, коли йдеться про 18 солдатів і офіцерів, похоронки на яких датовані 9 травня 1945 року.
Сюди треба просто приходити, бажано сім'ями, дивитись, читати і думати. Думати, щоб мати пам'ять і відповідальність за наше сьогодення й майбутнє. Бо коли немає пам'яті, то пам'ятники не допоможуть.
Політиків я просто зобов'язав би це робити. Тоді б вони не відчували б себе абсолютно безприв'язними і діяли б бодай наближено до адекватності.

Володимир Литвин – народний депутат України VII скликання
31 жовтня 2013р.

Музей викликає хвилюючі переживання, нагадуючи про обов'язок пам'ятати, зобов'язуючи ніколи не забувати.

Пет Кокс, Олександр Квасневський – делегати Європейського парламенту
30 жовтня 2013р.

Дуже сильні враження від побаченого. Це чудова можливість нагадати всім нам про справжні цінності людства.

Шон Барретт – голова Палати представників Парламенту Ірландії
10 жовтня 2013р.

Плину історії не спинити, але історію свого народу треба знати, її треба пам'ятати, тим більше історію Великої Вітчизняної війни, трагічні сторінки історії ХХ століття.
Унікальний музей, унікальний своїм задумом, чудово втіленим.
Він потрібен нащадкам, він потрібен для пам'яті, він необхідний для виховання молоді.
Вражений, захоплююся артефактами і працею музейних працівників. Дякую вам за цей.

Серік Ахметов – Прем'єр-міністр Республіки Казахстан
4 квітня 2013р.