Непрочитані листи 1941-го
Листи. Подорож через океан

П’ять епістол молодої подружньої пари і водночас однополчан Польових Давида та Марії до своїх рідних у Київ 77 років подорожували світом через радянську Україну, Австрію, США. У цих листів виявилася складна доля: загубившись вперше у 1941 р., вони, прямуючи через океан у 2018 р., знову таємниче зникли. До нащадків авторів епістол у США дійшли лише пошматовані конверти та супровідний лист музею. Однак уже в Києві п’ять фронтових листів стали приводом для зустрічі родичів, які не були досі знайомі. Науковцям музею вдалося розшукати та познайомити троюрідних брата й сестру – племінницю Давида Польового, доньку його рідного брата Дмитра, Зою Польову зі США, і Володимира Кодрянського (Давид – старший брат дідуся Володимира Михайловича) з Києва.

Отримавши довгоочікувані епістоли, Зоя Дмитрівна помітно хвилювалася: «Ці листи – це щось, від чого рукам гаряче… У мого батька був почерк схожий на почерк Давида. Дуже чіткий…». П’ять вже прочитаних листів доповнять родинний архів, у якому жінка зберігає фотографії, нагороди, особисті речі свого дядька та батька-фронтовика Дмитра Лазаровича. Саме з розповідей тата пані Зоя знає про трагічну загибель бабусі Доби Абрамівни в Бабиному Яру, про неймовірну історію кохання Давида та Марії (або, як вони любили себе називати, Додя і Муся), які разом пройшли всю війну, повернулися додому, але невдовзі передчасно померли.

Завдяки пошуковцям, музейникам вдалося відновити втрачений зв’язок і повернути листи їхнім власникам.

2019 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.