Родинна пам'ять про війну
Хата моя, біла хата...

Спогади Валентини Михайлівни Вербицької з Київщини віддзеркалюють воєнну сторінку родоводу Вербицьких. У родині Ганни Іванівни та Михайла Івановича Вербицьких росли три доньки – Віра, Ольга та Валентина. У 1929р. після важкої хвороби пішов із життя батько. Ганна Іванівна залишилася з трьома дітьми й жалюгідною вчительською зарплатнею. З початком німецько-радянської війни старша донька Віра вже вчителювала в Західній Україні, мала чоловіка-військовослужбовця, який пішов на фронт, та двох дітей. Ледь встигла евакуюватися, дістатися батьківської хати в с. Вороньків на Київщині. Середня донька Ганни Іванівни, Ольга, була вивезена на примусові роботи до Німеччини. Звільнена у квітні 1945р. Найменша Валентина ще підлітком разом із дорослими пережила в рідному селі всі лихоліття гітлерівської окупації. Саме вона зберегла родинні реліквії та передала їх до фондозбірні музею.

2017 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.