Архів новин
Високих літ високий лет
3 квітня

Нині в Україні відзначається 99-та річниця від дня народження видатного українського письменника та громадського діяча Олеся Гончара. Не кожному відомо, що його творчість розпочалася в роки Другої світової війни. Саме тому в музеї відбулася презентація уроку української ідентичності «Високих літ високий лет», присвяченого Олесю Гончару. Учасниками заходу стали школярі – вихованці «Міжнародного дитячого центру "Артек"», який наразі функціонує поблизу м. Києва в Пущі Водиці.

Під час екскурсії головною експозицією діти послухали розповідь про участь у бойових діях Другої світової війни в той час іще юного Олеся Гончара. У червні 1941р. у складі студентського батальйону він пішов добровольцем на фронт. Зазнав поранень та пережив полон. Завершення війни зустрів старшим сержантом мінометної батареї, звільняючи Європу.

Його фронтова дорога розтяглася майже на чотири роки, вилилася на папір прозовими та поетичними рядками. Інтерактивним складником уроку стала декламація дітьми воєнних поезій та щоденникових записів письменника. По завершенні читання вони дійшли спільної думки, що рядки Олеся Гончара, написані ним у 1941 – 1942рр., є вельми актуальними й нині, коли в Україні знову йде війна.

Плюндруються твої сади,

Твоє чужинець поле крає.

Вже лицарів твоїх сліди

У полі вітер замітає...

Велика Україно, вір:

За тебе встануть ще мільйони.

І лицемір’я упаде,

І славословіє погине.

Розправить крила молоде

Безсмертне плем’я України!

1941р.

Весняні канікули
3 квітня

Шкільні канікули для музею – завжди «гаряча пора». Ми з гордістю усвідомлюємо, що Меморіальний комплекс є «класикою» туристичних маршрутів для гостей, особливо дитячих груп із різних регіонів України. За два тижні під час весняних канікул, які проходили 20 – 26 березня в регіонах та 26 березня – 2 квітня в м. Києві, до музею завітали 21 809 відвідувачів, для яких було проведено 158 екскурсій.

До дитячої аудиторії у музейників ставлення особливе. Ми дбаємо, щоб кожен візит цієї категорії відвідувачів був максимально цікавим та пізнавальним, особливо під час канікул. Саме тому в період весняних вакацій учням шкіл Брусилівського району Житомирської області ми запропонували спробувати себе в якості експертів нового освітнього проекту – Музейної школи «Покоління NEXT». Вона розрахована на дітей 8 – 14 років, які зможуть вивчати історію цікаво – через знайомі символи та вислови ключових гравців Другої світової війни. Старт проекту заплановано на 23 квітня, проте перші схвальні відгуки житомирських «експертів» куратори та організатори школи вже отримали.

Для дітей молодшого шкільного віку на канікулах традиційно проводилися переважно інтерактивні проекти «Я – детектив» та «Дорогами війни». Під час таких екскурсій вони не лише знайомилися з експозицією музею, а й мали змогу відчути себе справжніми детективами, показати свою ерудицію, здатність швидко оволодівати знаннями та вправно оперувати щойно почутою інформацією.

Також під час відпочинку від шкільних занять до музею завітали вихованці спеціалізованої загальноосвітньої школи I – II ступенів № 12 Дарницького району м. Києва. Оскільки в нашому музеї немає місця обмеженням та дискримінації, тут радо приймають кожного відвідувача і, головне, вміють це робити. Для музею робота з аутистами – не порожній звук. Фахівці регулярно проводять спеціальні екскурсії та освітні заходи для особливих дітей. Тож і цього разу діти полишили музей із новими для себе враженнями, емоціями та думками.

Не можна оминути й той факт, що школярів було багато не лише в залах музею, а й на території Меморіалу. Виставка бойової техніки та озброєння завжди притягує юних гостей, адже там не лише можна побачити техніку періоду Другої світової війни, а й відчути себе пілотами відомих літаків та гелікоптерів, а також зробити пам’ятні світлини на фоні скульптури «Батьківщина-мати», помилуватися весняним краєвидом столиці з оглядового майданчика монумента на висоті 36,6 м.

Тож цього року, як завжди, весняні канікули в музеї були напруженими та насиченими. Юні відвідувачі подарували колективу позитивні емоції та яскраві враження, вкотре надихнули працювати натхненно.

Музейна школа «Покоління NEXT»
31 березня

Ми досить довго працювали над новим освітнім проектом – Музейна школа «Покоління NEXT». І ось нарешті новітнє надбання пройшло апробацію. Першими слухачами стали учні шкіл Брусилівського району, що на Житомирщині, та їхні вчителі. Серед присутніх – і представники телеканалів «Культура», «Art in Ukraine», «1-й канал», а також педагоги Київського палацу дітей та юнацтва.

Куратор проекту Ганна Тарасенко розповіла, як буде працювати Музейна школа, за яких умов можна буде її відвідувати, скільки коштує абонемент (240 грн). Присутні дізналися, що курс уроків розрахований на 8 тижнів: по 1 уроку щотижня, в неділю. Навчання складається з двох програм: «Символи і знаки», підготовленої для дітей 8 – 11 років, та «Відомі вислови лідерів країн-учасниць Другої світової війни», призначеної для опрацювання дітьми 12 – 14 років.

Викладач школи Дмитро Гайнетдінов ознайомив присутніх із програмою «Символи і знаки», провів бесіду зі школярами, після якої учні зрозуміли, як багато невідомого для них є в розумінні знайомих, здавалося б, символів і знаків, з якими доводиться мати справу в повсякденному житті. Наприклад, таких як тризуб, зірка, свастика, мак, журавлик, голуб миру, зірка Давида тощо. Діти з цікавістю сприйняли незнаний досі символ – тотем ведмедя, з яким люди здавна пов’язували свої надприродні можливості, із захопленням послухали розповідь про дресированого польськими вояками ведмедя Войтека, який під час бойових дій Другої світової війни підносив снаряди бійцям.

Іще один викладач школи Олександр Пастернак презентував програму «Відомі вислови лідерів країн-учасниць Другої світової війни».

Школярі виявили неабияку зацікавленість роллю в Другій світовій війні Німеччини, СРСР, США, Франції, Італії, Японії, Великої Британії, Фінляндії. Зрозуміли, наскільки глибоко, проте доступно й захопливо можна вивчати історію Другої світової війни через персоналії ключових гравців та їхні відомі вислови.

Після презентації Музейної школи «Покоління NEXT» учні заповнили анкети, в яких висловили свої думки щодо складених програм. Автори проекту з хвилюванням чекали, яку оцінку дадуть найприскіпливіші критики, які ще не вміють кривити душею, – учні. Приємно відзначити, що всі оцінки – позитивні! Школярі охоче відвідуватимуть цей навчальний курс.

На прощання заступник директора Людмила Рибченко висловила побажання, щоб «дорога до музею сприймалася, як дорога додому», та переконання в тому, що учні Музейної школи «Покоління NEXT» обов’язково досягнуть успіхів у вивченні історії, а свого часу стануть кращими студентами престижних вишів і, безперечно, виростуть патріотами України.

Хор ветеранів
30 березня

30 березня 2017 р. на екскурсію до музею завітали незвичайні відвідувачі, працювати з якими доводиться далеко не щодня, – учасники Народного аматорського хору ветеранів війни, праці та військової служби «Солдатська пам’ять». Цей колектив у вересні 2017 р. відсвяткує своє 30-річчя. Найстаршим його учасникам понад 90 років, утім, вони активно працюють, із задоволенням беруть участь у концертах, ніколи не спізнюються на репетиції. «Про таких, як Іван Макарович Лупа та Олексій Григорович Токарєв можна з певністю сказати, що не старіють душею ветерани», – говорить керівник хору Заслужений працівник культури Кутєпов Володимир Петрович.

Володимир Петрович згадує, що на початку 1980-х він, тоді ще студент Київського інституту культури імені О. Корнійчука, був у складі будівельного загону, який допомагав будувати Музей, займався благоустроєм його території. «На цих схилах десь причаївся дух моєї молодості», – сміється пан Кутєпов.

Хористи з цікавістю оглядали експонати музею, уважно слухали екскурсовода, яка вклала в свою розповідь максимум душевного тепла та професійної майстерності. То ж не дивно, що екскурсанти понесли з собою масу вражень і спогадів, були розчулені настільки, що на прощання виявили бажання заспівати. – І попливли залою музею чарівні звуки пісні композитора А. Пашкевича на слова Д. Луценка «Фронтові побратими». «Слава героям, слава й хвала!» – дзвінко лунало, хвилюванням сповнювало серця присутніх, викликало захоплення.

Щасливої дороги і доброго здоров’я побажала всім екскурсовод Тетяна Стріхарська, на що у відповідь прозвучала українська народна пісня «Ой там за Дунаєм…»

Тренінг для студентів
29 березня

Сучасний музей є не лише колекцією експонатів, а й комунікаційною платформою для молодих науковців. Сьогодні до музею завітали студенти Чернігівського національного педагогічного університету, які вивчають історію геноциду ромів в Україні у період Другої світової війни. Візит відбувся під егідою дослідниці Наталі Зіневич.

Науковий співробітник музею Олександр Пастернак провів для молодих істориків цікаву екскурсію по головній експозиції музею з акцентом на окупаційний режим нацистів та переслідування ромської спільноти. Студенти дізналися про особливості експонування матеріалів із теми геноциду ромів та ознайомилися з музейною колекцією документів. Вони мають серйозний намір досліджувати історію нацистських злочинів щодо ромського народу і в майбутньому співпрацювати з колективом нашого музею.

Сподіваємося, що сьогоднішній візит започаткує плідну співпрацю між науковими співробітниками музею та майбутніми істориками.

Особливі гості
29 березня

Музей ХХІ століття – це дружня спільнота, відкрита для кожного. У ньому немає місця обмеженням та дискримінації, тут радо приймають кожного відвідувача і, головне, вміють це робити.

У нашому музеї гості з проблемами розладу психічно-нервової системи вже не вперше. Музейні фахівці опанували методику роботи з ними. Сьогоднішніми відвідувачами стали діти з діагнозом аутизм, який супроводжується порушеннями комунікації та соціалізації. Вони прибули зі спеціальної загальноосвітньої школи I - II ступенів № 12 Дарницького району м. Києва.

Дитячим провідником у світі музею стала екскурсовод Алла Грушецька. У доступній для особливих відвідувачів формі вона ознайомила дітей з експозицією, показала оригінальні музейні артефакти з минулого, розповіла про сторінки з історії війни та життєві долі окремих людей. Діти полишали музей із новими для себе враженнями, емоціями та думками. І головне – усі гості і вихованці школи № 12 та їхні батьки відчували себе комфортно і затишно, усілякі бар’єри були розрушені.

Подарунок мецената
28 березня

У черговий раз музейна колекція поповнилася цінними раритетами, переданими в дар другом нашого музею – колекціонером Дмитром Пірклом. Музейники вдячні за надзвичайно цікавий матеріал для дослідження.

Серед нових надходжень 7 номерів газети «Львівські вісті», яка видавалася німецькою окупаційною владою на Галичині. На їхніх шпальтах висвітлювалися події, які відбувалися у вересні – жовтні 1943 р.

Читачів інформують про звільнення з-під арешту фашистського диктатора Італії Беніто Муссоліні, взаємовідносини нацистської Німеччини з Японією та Болгарією, а також дії західних аліянтів, бої на території України, де на той час розгорталися визначальні бойові операції Другої світової війни.

Не залишилися поза увагою й місцеві події – збір пожертв на великий радіоконцерт, присвячений добровольцям дивізії «Галичина». Окупаційна влада у своїх пропагандистських цілях апелювала до знаних українських діячів та митців, зокрема до Лесі Українки. Через десятиліття ми маємо змогу дізнатися про постановки театрів, успіхи українських спортсменів та багато інших подій.

Доволі цікавими є оголошення, які вміщені в кінці кожного номера. Вони позбавлені ідеологічного навантаження та політичної заангажованості, натомість виступають реальним відображенням соціально-економічного життя, яке вирувало тоді на Галичині. Увесь цей інформаційний масив буде ретельно досліджений і згодом використаний в експозитарних та виставкових проектах, він стане джерельною базою у статтях наукових співробітників музею. Адже пан Піркл зазначає, що пам’ятки військово-історичної спадщини мають бути в роботі.

Конкурс юних екскурсоводів
21 березня

20 – 22 березня 2017р. у Києві відбувся ІІ тур Всеукраїнського конкурсу екскурсоводів музеїв навчальних закладів «Край, у якому я живу», організований Українським державним центром туризму та краєзнавства учнівської молоді при Міністерстві освіти і науки України.

Урочисте відкриття конкурсу відбулося 20 березня 2017р. у Будинку вчителя. Для фінального оцінювання наступного дня фіналісти були згруповані у три секції, які приймали у себе відповідно три музеї, а саме: військово-історична секція – Національний музей історії України у Другій світовій війні, секція історії навчальних закладів – Педагогічний музей України, етнографічна секція – Музей Івана Гончара. Відповідно, фахівці кожного з музеїв входили до складу журі, яке оцінювало майстерність і фаховість колег-початківців.

Журі військово-історичної секції очолила Людмила Рибченко – заступник генерального директора з питань розвитку і комунікації музею. Разом із нею майстерність 20 учасників оцінювали провідні екскурсоводи музею, історики Дмитро Гайнетдінов та Олександр Пастернак.

Одна за одною змінювалися на екрані презентації, а доповідачі представляли музейний простір, у якому вони працюють. Разом із ними кожен присутній здійснив віртуальну подорож у музеї солдатської слави, визвольної боротьби та історії населених пунктів. Екскурсоводи розказували про щоденні будні музею, особливості експозицій та багатство фондового зібрання, про друзів музею і відвідувачів, читали поезії та відповідали на запитання. Не обійшлося й без музейних сувенірів – невід’ємного атрибута сучасного музею в усьому світі.

Серед перлин, представлених в експозиціях музеїв, із якими познайомили журі юні екскурсоводи, – оригінали рукописних документів з історії Карпатської України, «12 рис характеру справжнього націоналіста», особисті предмети учасника національно-визвольного руху Миколи Куделі, непоказний образок Матері Божої Неустанної Помочі, вишитий у 1946р. в таборі для політичних в`язнів СРСР у Воркуті, на який не можна дивитися без сліз: полотно для нього одна з ув’язнених українок відрізала зі своєї єдиної сорочки, нитки для вишивання надали інші співкамерниці, розпустивши свій в’язаний одяг.

«Участь у цьому конкурсі для мене – це гордість за мій край і його історію, нагода розказати про нас. Я навчаюся в 10 класі, і наступного року переді мною постане вибір професії. Спочатку хотіла йти навчатися на дипломата, на міжнародні відносини… але робота в музеї змушує задуматися, чи не пов`язати своє життя з історією», – поділилася думками одна з двадцяти учасниць секції Анастасія Себастьян.

Людмила Рибченко звернула увагу юних екскурсоводів, у майбутньому, можливо, музейних працівників, на основні напрями музейної роботи, від яких не повинні відступати й молодші колеги: збереження, дослідження та популяризація музейних предметів. Зокрема вона наголосила на гострій необхідності реставрації справді унікальних експонатів та їхнього правильного експонування, відповідно до загальновідомих стандартів. Вона зазначила, що юні музейники і юні екскурсоводи завжди можуть розраховувати на підтримку та допомогу старших, більш досвідчених колег.

Під час підбиття підсумків члени журі мали спільну думку в тому, що всі презентації були зроблені відмінно. Проте найбільше сподобалася екскурсія Богдановського Влада – екскурсовода Музею бойової слави при Скадовській загальноосвітній школі № 3 Херсонської області. Юнак не лише провів віртуальну екскурсію музеєм, а й розповів про музейні експонати – військові однострої німецької та радянської армій.

Для усіх фіналістів було проведено екскурсію головною експозицією та здійснено підйом на оглядовий майданчик скульптури «Батьківщина-мати».

День українського добровольця
17 березня

Сьогодні Україна вперше відзначає День українського добровольця. Це свято Верховна Рада України встановила в січні 2017р. з метою вшанування мужності та героїзму наших захисників, які добровільно вступили на захист незалежності України та стали ідеологічною основою нової української армії.

До музею завітали троє добровольців – Анатолій Свирид, Максим Тумко та Ігор Калиновський. Вони зустрілися зі старшокласниками з міста Малин Житомирської області.

Анатолій Свирид розповів, що саме цього дня 2014 р. понад 500 бійців самооборони Майдану вирушили на військову підготовку. «Тоді почали формувати нове військо… Народ України довів, що він єдиний. І рано чи пізно перемога буде за нами», – зазначив він.

Максим Тумко розповів, що з пережитого на фронті завжди пам’ятатиме 19 серпня 2014р. «Тоді, у свято Преображення Господнього (у народі – Яблучний Спас), був 4-годинний обстріл із ворожих градів, усе горіло. Згодом почали детонувати наші боєприпаси. Ми сподівалися лише на Спаса і дивом залишилися живі. Усі бійці батальйону вважають цей день другим днем народження», – згадував воїн.

Ігор Калиновський наразі продовжує службу в лавах Збройних сил України, зокрема готує нове поповнення за військовими стандартами НАТО. Він зазначив: «Я в музеї вперше. Виставку "Український Схід" має побачити кожен українець, адже це наша нинішня історія. Саме зараз в Україні йде війна. Майбутня наша перемога саме для вас, діти. Ви – наше майбутнє».

Учасники заходу в захопленні засипали бійців запитаннями. Що означають позивні військових? Як воїни адаптуються до мирного життя? Що дає змогу залишатися людиною в неприродній атмосфері війни? Сподобалося запитання про їхні мрії та плани. Анатолій Свирид, який нині очолює Громадську організацію «Серця кіборгів», поділився планами щодо допомоги дітям та вдовам загиблих побратимів, виховання здорових і сильних юнаків – майбутніх захисників. Ігор Калиновський мріє передати свої знання молодому поколінню, а також про професійну українську армію, яку не здолає ніякий ворог. А спільною мрією наших гостей були мир, злагода та родинне тепло.

Так минув у музеї перший День українського добровольця. Сподіваємося, що всі його учасники запам’ятають тепле спілкування та збережуть яскраві спогади про зустріч.

Президент Карпатської України
16 березня

У середині березня в Україні відбуваються урочистості з нагоди проголошення незалежності Карпатської України. Ці історичні події стали спробою здобути українську державність на території сучасного Закарпаття, яке в той час було розділене між Чехословаччиною та Угорщиною. 15 березня 1939р. було проголошено незалежність Карпатської України.

Президентом новоствореної держави став Августин Волошин – відомий науковець і педагог, журналіст і видавець, знаний філолог, який досконало володів грецькою, латинською, німецькою, угорською, чеською, словацькою, сербською, болгарською та іншими мовами. Проте для українців він – Президент першої Карпато-Української незалежної держави. Згідно з Указом Президента України від 15 березня 2002р. йому було посмертно присвоєно звання Героя України.

Уже третій рік поспіль у музеї відбуваються Уроки української ідентичності «Президент Карпатської України». Нині до музею завітали студенти Київського коледжу міського господарства, які почули розповідь про одну із ключових сторінок історії України та дізналися про особистість Августина Волошина.

Історичне значення Карпатської України набуває особливого значення в контексті процесу українського державотворення. А сучасні події вимагають знання минулого своєї країни.

«Бути воїном – значить жити вічно»
4 березня

У музеї вшанували пам’ять загиблого мол. лейтенанта Мирослава Мисли «Мисливця». Воїн загинув 2 жовтня 2016р. поблизу с. Кримське на Луганщині в бою з російськими військами. На зустріч завітали бойові товариші Мирослава та його командир Олег Куцин. Очільник ВГО «Сокіл» Юрій Черкашин вручив матері полеглого Наталії Хрест за заслуги І ст. від Карпатської єпархії УАПЦ. Він зазначив: «Наша помста – це не тільки знищення ворогів. Наша помста – це наше життя. Те, за що воював "Мисливець". Жити правильно, жити гідно. Завжди пам’ятати, якими силами нам дісталася воля держави. І ми не можемо її втратити через наші неблагородні вчинки».

Зал був ущент заповнений молоддю, яка знає, любить та береже пам’ять про Мирослава. Його друзі передали до Музею особисті речі та обладунки героя. Вони увійдуть до музейної експозиції «Український Схід».

Ірина Коцаб’юк, один із кураторів виставкового проекту, зазначила, що Мирослав два роки тому був у музеї особисто, передав свої матеріали. Вона сказала: «Нам запам’ятався світлий погляд його очей, не по роках серйозне світосприйняття й велика любов до України, яка була для героя понад усе… Зв’язок із Мирославом не обривався. Ми були в курсі усіх його справ, раділи успіхам. Молилися і вболівали, коли після закінчення офіцерських курсів він повернувся на передову. Але війна забирає кращих... Це вперше за історію музею, коли передаються особисті речі загиблого воїна, який, будучи живим, став одним із перших героїв експозиції про війну на Сході України».

Під час зустрічі поети та співаки виконали улюблені твори друга «Мисливця», а також ті, що створили з посвятою йому. Серед них вірш філософа, поета й публіциста Дмитра Савченка, який не залишив байдужим нікого із присутніх.

Бо груду каміння накидано в груди

і хлібом мовчання заліплено вікна,

На мапах у гуглі є місце спокуті,

де шум від живих упокорено стихне.

Ні трохи, ні поряд, ні вкотре, ні знову –

усе розпочнеться лише після плоті,

Бо ями землі позіхають спросоння,

де тіло та ґрунт опиняються в згоді.

Абзацами встелишся в локули неба

заради широт ти в глибини пішов.

І подих пролився єдиним куплетом…

…в транскрипціях вічності камінь є шовк.

Слова свідків. Руслан Боровик та Павло Тука
3 березня

Виставковий проект «Українській Схід» – не лише місце експонування матеріалів учасників бойових дій на Сході України, а й простір для зустрічей з очевидцями російсько-української війни, які, ризикуючи власним життям, захищають Українську державу.

Нині до музею завітали відразу двоє бійців 90-го окремого штурмового батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади, які брали участь в обороні Донецького аеропорту, Руслан Боровик та Павло Тука.

Руслан Боровик розповів гостям заходу історію створення свого батальйону та його бойовий шлях на Сході України. Зокрема й про найвідомішу сторінку сучасної воєнної історії – героїчну оборону Донецького аеропорту. Боєць відмітив, що в той час він не лише виконував свій військовий обов’язок, а й фіксував образи війни на фото. Руслан є автором фотоальбому «ДАП», у якому опубліковані світлини про унікальні епізоди оборони летовища. «У той час я намагався зберегти пам’ять про події для себе, для рідних бійців. На жаль, на багатьох світлинах зафіксовані останні образи загиблих побратимів. Це й пам’ять для Вас, для наших нащадків – нашого майбутнього», – відмітив Руслан Боровик.

Павло Тука сказав учасникам заходу, що «усі йшли туди добровільно. Там майже не було професійних військових. Там були звичайні вчителі, інженери, трактористи тощо. Наш ворог не міг повірити, що таку потужну відсіч упродовж 242 днів давали звичайні українці. Проте ми вистояли, бо ми захищали Вас, діти, захищали своїх рідних, своїх дружин та дітей. Ми були сильними завдяки Вам».

Обидва бійці звернулися до школярів із проханням добре навчатися та вивчати історію рідної землі. «Ми почнемо краще жити лише тоді, коли ви – сучасне покоління, не будете допускати помилок минулого. Коли ви ставатимете досвідченими працівниками – дипломатами, інженерами, лікарями тощо, які будуватимуть потужну й сильну державу Україну», – наголосив Руслан Боровик.

Під час зустрічі від одного із школярів пролунало запитання про Максима Ридзанича – бойового побратима Руслана та Павла. Максим Ридзанич був командиром снайперської групи 90-го батальйону. Взявши собі позивний «Адам» на честь свого діда-танкіста, ветерана Другої світової війни, у вересні 2014р. він поповнив лави захисників України. Брав участь у обороні ДАПу, 20 березня 2015р. загинув від кулі противника. Максим Ридзанич був батьком трьох дітей, однією з них є Карина – однокласниця учасників заходу. Для дітей було важливо почути розповідь про Героя, який є для них близьким.

Руслан Боровик розповів школярам про групу снайперів, яка останньою залишала ДАП, саме її очолював Максим Ридзанич. Важко було говорити про смерть побратима: «Ми не могли повірити в його смерть. Переживши пекло оборони, він загинув, потрапивши в засідку. Нам його не вистачало. Адже й досі немає достойної його заміни».

Після спілкування з Героями діти прослухали екскурсію про «Український Схід». Сподіваємося, що нинішня зустріч стане для учнів незабутньою.

Семінар музейників
23 лютого

У Музеї відбувся семінар-практикум для керівників музеїв історичного профілю Київщини. Обговорювали питання модернізації структури та змісту діяльності музеїв в умовах сучасних викликів.

Організаторами зустрічі виступили Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації та Комунальний заклад Київської обласної ради «Центр творчості дітей та юнацтва Київщини», а також Національний музей історії України у Другій світовій війні.

Піднімалися питання щодо необхідності нести правдиві знання про історичне минуле українського народу, його боротьбу за волю та державну незалежність. У зв’язку з цим назріла потреба переосмислення та декомунізації окремих музейних експозицій, зокрема присвячених подіям Другої світової війни. Тут основним акцентом має стати український вимір перемоги, здобутків і втрат України на тлі світового зіткнення.

Про реалізовані практичні кроки в цьому напрямку учасникам семінару розповіла заступник генерального директора Національного музею історії України у Другій світовій війні Людмила Рибченко. Вона презентувала науково-гуманітарний музейний проект «Родинна пам'ять про війну: Збережено» та програму освітніх заходів.

Досвідом створення відеофільмів оглядових екскурсій поділилася керівник Музею народного побуту Київщини Технолого-економічного коледжу Білоцерківського національного аграрного університету Наталія Костенко. Про сучасні підходи до моделювання експозицій ділився роздумами керівник музею «Дитинство і юність, обпалені війною» Палацу дитячої та юнацької творчості м. Бровари Володимир Дем’яненко.

На завершення зустрічі учасники семінару ознайомилися з експозицією виставки «Український Схід» та обговорили майбутні спільні проекти.

Операція «Чечевиця»
23 лютого

Під час Другої світової війни сталінський режим боровся не лише із зовнішнім ворогом – нацистами та їхніми союзниками, а також із внутрішнім ворогом – найчастіше з безневинним населенням. Представники цілих народів ставали «ворогами Батьківщини» та жорстоко каралися. Упродовж Другої світової війни і по її завершенні було депортовано 10 народів СРСР – німців, корейців, фінів, карачаївців, калмиків, чеченців, інгушів, балкарців, кримських татар і турків-месхетинців. Усього – близько 3 млн осіб.

Однією з наймасштабніших стала операція «Чечевиця» – депортація чеченців та інгушів із території Чечено-Інгуської АРСР до Середньої Азії, що відбувалася з 23 лютого до 7 березня 1944р. На Схід було відправлено 493 269 переселенців.

Учасникам сьогоднішнього освітнього заходу – студентам Київських коледжів – науковець музею Олександр Пастернак розповів про етнічні депортації в СРСР загалом та операцію «Чечевиця» зокрема. Юнаки та дівчата також змогли відчути себе в ролі суддів сталінського режиму. Поділившись на п’ять команд, вони отримали по папці «Справа на народ-зрадник» – кримських татар, калмиків, корейців, німців та турків-месхетинців. Після вивчення матеріалів «справи» кожна команда презентувала іншим текстові та графічні матеріали про трагедію свого народу. Жорстока правда документів та фотосвідчень жахала студенів, перш за все, великими цифрами втрат серед населення, здебільшого дітей та людей похилого віку, а також неймовірними фізичними та моральними випробуваннями, пережитими представниками депортованих народів.

Такий різновид інтерактивного складника освітнього заходу науковцями музею був застосований уперше. Він виявився результативним і цікавим для учасників проекту. Упевнені, що для більшості з них дата 23 лютого назавжди запам’ятається саме як день пам’яті про жертв етнічних депортацій.

Школа МИРУ
22 лютого

Щоденно ми чуємо по телебаченню, у транспорті, від сусідів та друзів: «Україні потрібен мир». Проте ми не завжди задумуємося над тим, що наша історія залежить, у першу чергу, від нас самих.

Сьогодні в музеї зібралися молоді люди, які переконані, що мир у країні та сім’ї, толерантність, демократичний розвиток країни – це справа кожного, що, лише змінившись самі, ми змінимо світ. У виставковому залі учні десяти київських шкіл та однієї з Чернігівщини разом із студентами трьох столичних вишів стали учасниками філософсько-дискусійного клубу «Школа МИРУ». Організаторами виступили UPF Ukraine / Федерація всесвітнього миру, Всеукраїнська молодіжна федерація молоді за мир, волонтери громадської організації «Поруч», а також Національний музей історії України у Другій світовій війні. З вітальним словом до молоді звернувся модератор заходу, провідний екскурсовод музею Дмитро Гайнетдінов.

Учасники проекту із задоволення поринули в роботу. Вони дружно освоювали навички тімбілдінгу, навчалися працювати в команді, а головне – вільно обмінюватися думками. Три команди обговорювали актуальні проблеми – культуру миру в сім’ї, протидію насильству, повагу до життя й гідності людини. За підсумками зустрічі школярі та студенти презентували три проекти-інсталяції, які вони власноруч і зробили за допомогою вирізок із преси.

Засідання філософсько-дискусійного клубу «Школа МИРУ» вийшло цікавим та корисним для молодих громадян України. Незабаром на них чекають нові креативні проекти.

Дебальцівcький щоденник
22 лютого

До другої річниці виведення Збройних сил України з Дебальцівського плацдарму

У виставковому залі музею серед експонатів проекту «Український Схід», присвяченого подіям війни на Донбасі, сьогодні говорили про історію дворічної давнини, коли українські військові в надзвичайно складних умовах виходили з оточення з-під Дебальцевого.

Емоційні та детальні записи про ті трагічні події залишив у своєму щоденнику Віктор Коваленко – криворізький журналіст, блогер, офіцер, який у той час служив у 40-му окремому мотопіхотному батальйоні.

Не зважаючи на постійну загрозу життю, він виконував свою професійну місію – висвітлював правду про війну, у тому числі й у соціальних мережах. Сторінки його щоденника – це сучасний літопис, у якому оживають бої за Дебальцеве.

«Опівночі, в ніч на 18-те лютого, лишившись з парою працюючих автомобілів та в складі 60-ти осіб, ми в базовому таборі почали розуміти, що у нас немає іншого вибору, як негайно забиратися звідти або пішки, або хоч якось на колесах. Небо було затягнуте хмарами і геть темне. Місяць, який міг підступно висвітлити противнику наші шляхи відходу, мав з'явитися на небі після третьої ночі. Чекати до ранку було самогубством. В разі нападу противника на табір, ми б понесли значні втрати, а вранці в нас були б мізерні шанси вийти з "вогневого мішка" Дебальцівського плацдарму» (стиль і правопис автора збережено).

Учасниками заходу стали учні Навчально-виховного комплексу № 167 м. Києва, які завітали до музею в рамках вивчення предмета «Захист Вітчизни». Майбутні захисники Батьківщини із захопленням та цікавістю сприймали слова, занотовані свідком боїв. Адже рядки «Дебальцівського щоденника» не лише зберігають пам'ять про загиблих, про тих, хто воював, вони написані на основі бойового досвіду. Імовірно, ці військові знання допоможуть врятувати життя комусь іншому.

Після віртуальної зустрічі з автором щоденника для відвідувачів заходу науковці музею провели екскурсію по виставці «Український Схід», на якій представлені речі учасників російсько-української війни.

Дебальцеве. Слово свідка
18 лютого

18 лютого 2015р. угруповання українських військ вивели з Дебальцівського плацдарму. Під час виходу ворог наносив вогневі удари по українських підрозділах, а також по транспорту з пораненими та загиблими бійцями. Затамувавши подих, українці спостерігали за перебігом подій і сподівалися, що наші війська вийдуть з оточення з мінімальними втратами. Проте повна правда про ті смертоносні дні достеменно невідома. Ті трагічні події й нині не відпускають живих учасників боїв на Дебальцівському плацдармі.

Своїми спогадами про одну з найкривавіших сторінок сучасної війни поділився з молоддю учасник тих подій капітан Ігор Костенко. У лютому 2015р. він був командиром роти 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» і брав безпосередню участь у виведенні українських вояків з оточення російських терористичних військ з-під Дебальцевого. Ігор Костенко відверто розповідав про життя на війні та залюбки давав вичерпні відповіді на поставлені запитання. А запитань було немало, оскільки головними слухачами були вихованці Юридичного ліцею ім. Ярослава Кондратьєва – майбутні захисники Вітчизни та закону. Під час зустрічі вони отримали корисну інформацію, яка знадобиться їм у майбутній професійній діяльності. Ліцеїсти довго не відпускали капітана, його розповідь нікого не залишила байдужим.

Після зустрічі для відвідувачів заходу науковці музею провели екскурсію по виставці «Український Схід», на якій представлені речі учасників російсько-української війни.

Відкриття виставки «Український Схід»
17 лютого

Сьогодні виставковий зал музею був ущент заповнений учасниками бойових дій на Сході України, членами їхніх родин, курсантами військових навчальних закладів міста Києва, молоддю, які завітали, щоб віддати шану захисникам України та взяти участь у відкритті виставки «Український Схід».

Новий музейний проект присвячено звитязі і жертовності патріотів України, які наразі на східних теренах Української держави відстоюють її суверенітет та територіальну цілісність. Його головна ідея закладена в рядках Державного гімну України:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Саме з його виконання розпочалася офіційна церемонія відкриття проекту.

Присутні пригадали й побачили на екрані, як співали гімн курсанти Севастопольського військово-морського училища ім. Нахімова в 2014р., оборонці Донецького аеропорту в 2015р., напередодні свого останнього бою, як виконали його скрипалька Марина Бондас в Авдіївці 2017р. та віолончеліст воїн АТО «Мартін» у Києві 2015р. Зворушливо звучали рядки гімну, виконані наживо лідером гурту «ТаРута» Євгеном Романенком та дітьми Київського навчально-реабілітаційного центру № 6, що співали мовою жестів. Їх підхопили всі присутні.

Генеральний директор музею Іван Ковальчук відмітив, що це другий музейний проект із цієї тематики. З першим – «Україна. Реалії сучасної війни» – упродовж 2015 – 2016 рр. ознайомилися 1 млн відвідувачів. «Ми хотіли б, щоб ця виставка стала майданчиком, де українські захисники зможуть зустрічатися з побратимами, згадувати загиблих, а також виховувати молодь», – зауважив Іван Ковальчук. Він подякував присутнім захисникам за ту важливу справу, яку вони виконують.

Міністр культури України Євген Нищук наголосив, що виставка є внеском у «новітню історію, яка гартується на наших очах. Історію про справжніх Героїв, на прикладі яких і має навчатися прийдешнє покоління. Виставка є складником того, що треба знати та вивчати. Це наша історія, наша держава». Після цих слів присутні хвилиною мовчання вшанували всіх тих, хто загинув, захищаючи рідну землю.

Військовий капелан ЗСУ отець Костянтин разом із гостями заходу відправив молитву за учасників бойових дій та передав до музею предмети богослужіння та церковного одягу, що були з ним від 2014р.

Від імені бійців своїх підрозділів із вітальними словами звернулися до присутніх командир 57-ї бригади Дмитро Красильников, командир полку особливого призначення «Київ» Віталій Сатаренко, командир спецпідрозділу «Хорт» 57-ї бригади Павло Патарецький. Вони також передали до музею артефакти з окопів сучасної війни.

Серед партнерів виставки «Український Схід» – волонтери гуманітарного проекту «Чорний тюльпан». Керівник Ярослав Жилкін розповів, що їхньою місією були пошук та евакуація тіл загиблих. Від вересня 2014р. до липня 2015р. в рамках гуманітарного проекту Збройних сил України «ЕВАКУАЦІЯ-200» з окупованих територій Донецької та Луганської областей пошукові групи вивезли понад 200 тіл. Матеріали, які передали волонтери, склали частину композиції «Хресний шлях», що уособлює криваву ціну, яку платить український народ за право вільно жити на своїй землі.

Давнім партнером проекту є й команда журналістів ТСН каналу «1+1». Репортер Наталка Нагорна під час виступу передала музею величезний прапор із підписами бійців. «Такі речі є особливо важливими, адже вони містять пам’ять про людей, які можуть загинути чи вже загинули. Рідним не завжди легко ходити на кладовище, там більше болю. А коли приходиш до музею й бачиш речі близької людини, ти сумуєш лише за духом та разом з іншими віддаєш данину шани захисникам», – зазначила журналістка.

Неабиякого піднесеного настрою додала присутність на заході начальника Київського військового ліцею імені І. Богуна Героя України Ігоря Гордійчука, який завітав до музею зі своїми вихованцями.

Після офіційної церемонії відкриття запанувала атмосфера дружнього спілкування побратимів. У кінозалі транслювалася хроніка війни, складена за телерепортажами команди ТСН каналу «1+1».

Свічка пам’яті
16 лютого

14 лютого на 95-му році життя відійшла у вічність Теодозія Плитка-Сорохан із Верховинщини – видатна оспівувачка рідного краю та українського повстанського руху на Гуцульщині.

Член юнацтва ОУН, зв’язкова, розвідниця боївки у складі Тактичного відтинку-21 «Гуцульщина» Військової округи «Говерла» УПА-Захід, псевдо «Ластівка». За участь у діяльності підпілля ОУН була заарештована в березні 1945р. Засуджена до 10 років у виправно-трудових таборах, вислана на Колиму. Працювала на уранових рудниках. У 1949 – 1954 рр. – політв’язень особливого табору № 5 «Берлаг» (Магаданська область). Упродовж 1954 – 1956 рр. – на спецпоселенні. 30 жовтня 1956р. повернулася в Україну.

Вона не тільки мріяла про вільну Україну, а й доклала всіх зусиль для її втілення, присвятивши цій меті все своє життя. Перебуваючи під постійним стеженням, не зважаючи на підірване в радянських катівнях здоров’я, після повернення додому займалася активною громадською діяльністю, зокрема відстоювала криворівнянський храм Різдва Пресвятої Богородиці, щоб його не забрали у віруючих.

Теодозія Андріївна є авторкою трьох збірок власних гуцульських співанок: «Криворівське розмаїття», «Від Черемоша до Колими» та «На струнах душі і серця».

У 2015р. матеріали цієї сміливої жінки з’явилися в експозиції музею. Її саморобні альпіністські кішки, а також табірний одяг, у якому вона важко працювала на Колимі, не залишають байдужими відвідувачів музею. Пишаємося тим, що маємо змогу повідати гостям із різних куточків світу сповнений героїзму і трагізму життєпис цієї видатної українки.

Колектив музею висловлює щирі співчуття рідним і близьким Теодозії Андріївни, усім, хто знав цю гуцульську «Ластівку».

Зустріч побратимів
15 лютого

У ХХ ст. після Другої світової війни відбулося ще понад 400 збройних конфліктів на різних континентах земної кулі, і в багатьох із них була задіяна могутня тоталітарна імперія – Радянський Союз. Оскільки на той час до його складу входила й Україна, її сини теж служили в радянському війську, складали присягу, виконували накази, зокрема так званий «інтернаціональний обов’язок». Керівництво країни-імперії заради власних ідеологічних гегемонських устремлінь, експорту соціалізму на інші території заганяло військовослужбовців до Молоха війни у різні країни – Іспанію, Монголію, Корею, Кубу, В’єтнам, Єгипет, Ефіопію, Афганістан тощо.

15 лютого – у День вшанування учасників бойових дій на території інших держав – ми щорічно згадуємо наших співвітчизників, які з волі керівництва СРСР стали учасниками військових конфліктів за межами України.

В експозиції «На чужих війнах» зустрілися побратими, щоб побачити живих та пом’янути загиблих. До музею завітали воїни-«афганці», а також учасники інших збройних конфліктів у далеких краях. У залах панувала чоловіча дружба, лунали пісні. Колишні воїни говорили про неможливість розв’язання спірних політичних питань воєнними засобами, про необхідність збереження пам’яті про загиблих та про сучасну війну на Сході України. Чимало колишніх «афганців» тепер вбрані не в «пісочки», а в українські однострої, адже стали на захист нашої держави. На передовій свій бойовий та життєвий досвід вони передавали молодим бійцям, а в музеї - ліцеїстам із Київського військового ліцею імені Івана Богуна, яких було достатньо серед гостей заходу.

Для всіх бажаючих співробітники музею проводили екскурсії та розповідали про ті події.

Пам’яті генерал-полковника Геннадія Воробйова
11 лютого

11 лютого на 56 році пішов із життя начальник Національного університету оборони України імені Івана Черняховського генерал-полковник Воробйов Геннадій Петрович.

Близько сорока років свого життя Геннадій Петрович присвятив чесному й відданому служінню Батьківщині, зробивши значний внесок у розбудову і становлення Збройних сил України.

Співробітників музею пов’язували тісні стосунки з Геннадієм Петровичем. З 2009 р., перебуваючи на посаді командувача Сухопутних військ Збройних сил України, він сприяв передачі на довічне державне зберігання документів з обліку втрат військовослужбовців РСЧА 1939 – 1945 рр. У результаті кропіткої праці науковців музею та представників військкоматів України сформовано єдиний Всеукраїнський документальний фонд з обліку людських військових втрат України у Другій світовій війні. Наразі він налічує 9416 архівних справ і містить понад 3 млн персональних документів загиблих або зниклих безвісти воїнів, призваних на фронт військкоматами України.

Колектив музею висловлює щирі співчуття рідним і близьким генерал-полковника Геннадія Петровича Воробйова з приводу його передчасної кончини.

Пам’ять про Голокост
26 січня

До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту

27 січня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Він започаткований на спомин про звільнення 27 січня 1945р. радянськими військами в’язнів нацистського концтабору Аушвіц-Біркенау (м. Освенцим, Польща).

До пам’ятного дня в музеї відбувся захід «За велінням совісті й покликом серця» – презентація колекції художніх творів Зіновія Толкачова із серії «Освенцим» та «Квіти Освенцима». У світі мистецтва художник відомий тим, що одним із перших почав поширювати правду про Голокост як катастрофу європейського єврейства та цивілізації загалом, табори смерті як безпрецедентний інструмент геноциду в новітню добу.

У серпні 1941р. Зіновій Толкачов пішов на фронт добровольцем. У 1944 – 1945 рр. брав участь у визволенні в’язнів із табору смерті Майданек та концтабору Аушвіц-Біркенау. У складі спеціальної військової комісії з розслідування злочинів нацизму він 27 січня 1945р. робив замальовки в Аушвіц-Біркенау.

Творчість Зіновія Толкачова cповнена стражданням, жахом, часто німим болем, але також спробами осягнути масштаби злодіянь. Її основні персонажі – люди, які опинилися сам на сам із тоталітарним режимом, безпорадні перед ним маленькі статисти великої трагедії. «Я не знаю документів – саме документів! – сильніших за ці замальовки Зіновія Толкачова», – говорив письменник Віктор Некрасов.

Життя художника є показовим щодо ставлення до єврейства в Радянському Союзі. У 1950-х рр. роботи Толкачова були оголошені «сіоністсько-релігійними», творчість митця названа «глибоко порочною», а сам він клеймований як «втілення безрідного космополітизму».

Лише 1965р. у СРСР побачив світ альбом «Освенцим».

Роботи художника експонувалися в багатьох музеях світу, значна їхня частина зберігається в Національному Меморіалі Катастрофи (Шоа) і Героїзму ЯД ВАШЕМ (м. Єрусалим, Ізраїль) та в Національному музеї історії України у Другій світовій війні (м. Київ, Україна).

Сьогодні для учасників заходу були представлені роботи художника з фондів музею. На презентацію завітали Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович та директор Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Подольський. Останній відмітив, що з малюнками Зіновія Толкачова познайомився вперше ще на початку 1990-х рр., і відбулося це не в експозиції галереї чи музею, а в архівах однієї єврейської сім’ї. «На ці картини треба просто дивитися, слова зайві, адже зображене розповідає про все. І головне, що ми сьогодні з цього залу можемо вийти, а жертви Голокосту мали лише один вихід – смерть», – зазначив Анатолій Подольський. Насамкінець науковець наголосив, що про трагедію Голокосту потрібно говорити правду, адже це важливий урок минулого.

Виступ Анатолія Подольського був співзвучний із словами Володимира В’ятровича. Обидва відмітили, що музей історії України у Другій світовій війні постійно готує нові проекти та виставки, що відкривають сторінки історії війни в усій її правдивості. Зокрема Володимир В’ятрович згадав про виставку «Смертельний шлях», присвячену 75-й річниці трагедії Бабиного Яру, адже «Бабин Яр є своєрідним символом Голокосту в Україні, як широковідомий Аушвіц для світової громадськості».

Експозити щодо Бабиного Яру були представлені нині як цифрова музейна колекція «Україна. Київ. Бабин Яр», розміщена у «Віртуальному музеї» та на сайті Меморіалу.

Колекція містить оцифровані музейні предмети з фондового зібрання, що висвітлюють трагедію Бабиного Яру – урочища в Києві, де впродовж двох років – від 29 вересня 1941р. до 29 вересня 1943р. було знищено понад 100 тис. євреїв, ромів, українців та представників інших національностей. Зібрання презентує документи, листи, щоденники, що свідчать про злочини нацистів; світлини, книги, особисті речі киян, чиї долі були обпалені Голокостом.

На захід також завітали голова Правління Українського центру розвитку музейної справи Владислав Піоро та заступник директора з розвитку ІКТ в науці, культурі та освіті Спеціалізованого Центру «БАЛІ» Ольга Баркова. Вони акцентували увагу на тому, що вперше в українському музейному інформаційному просторі створено контент, який відповідає сучасним національним, європейським і світовим стандартам музейної справи та провідним практикам репрезентації оцифрованих музейних колекцій у веб-середовищі.

Прапор над Аеропортом
20 січня

До другої річниці героїчної оборони Донецького аеропорту

Головною подією останніх днів у музеї стало вшанування пам’яті «кіборгів», які утримували Донецький аеропорт упродовж 242 днів. Нині – друга річниця завершення оборони летовища, у якій українські військові продемонстрували дива стійкості, б’ючись у фактичній блокаді, проти чисельно переважаючого противника.

Тематичний захід «Прапор над Аеропортом» сьогодні відвідали діти з Хмельниччини. Їхній візит був організований духовно-просвітницькою організацією «Держава».

Українські прапори, які неодноразово здіймалися над будівлями терміналів, стали яскравим прикладом оборони Донецького аеропорту. Ці знамена, як і героїчна боротьба «кіборгів», зігрівали надією на перемогу й повертали в серця мільйонів українців упевненість у власних силах. Екскурсовод Олександр Очеретяний розповів юним відвідувачам історії унікальних прапорів, що були з українськими військовими в найскладніші періоди боїв за ДАП. Діти разом із музейним співробітником розшифрували підписи героїв на знаменах та довідалися про їхню долю. На жаль, багатьох із них уже немає серед живих.

Розповідь екскурсовода супроводжувалася трансляцією відеороликів установлення «кіборгами» прапорів у розпал боїв за термінал. Вони знову і знову викликають у нас гордість за українських захисників. Піднятий над полем бою прапор був і є прапором усіх українців, символом віри в краще майбутнє та сподівань на неминучу перемогу на Сході України.

Платформа історика
18 січня

Наш музей – це не лише експозиція, а й інтелектуальний майданчик для істориків, на якому вони діляться своїм практичним досвідом, методичними напрацюваннями та результатами наукових пошуків.

Сьогоднішнім гостем проекту «Музейна платформа історика» стала кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України Тетяна Пастушенко. Її доповідь, присвячена проблемі українських примусових робітників у Третьому райху, була оприлюднена у програмі музейних заходів до 75-ї річниці від початку вивезення населення України на примусові роботи до Німеччини.

Дослідниця провела для аудиторії змістовну лекцію, на якій розкрила основні етапи примусової депортації населення окупованої України, соціально-правовий статус остарбайтерів у нацистській Німеччині, умови їхнього перебування на чужині, післявоєнну долю та довгий і тернистий шлях до визнання як жертв тоталітарного режиму. Переконливо під час викладу матеріалу звучали новітні статистичні дані щодо кількості українських остарбайтерів, які охоплюють також населення, вивезене з окупованого Закарпаття у 1939 році.

Основним меседжем дослідниці стала теза про те, що серед жертв будь-яких військових конфліктів найбільшу кількість становлять саме мирні, цивільні громадяни. Це підтверджують цифри. В Україні під час Другої світової війни не зі зброєю в руках загинуло 5,5 млн громадян, а військові втрати українців, зокрема в лавах Червоної армії, налічують 3,1 млн громадян.

Під час дискусії з аудиторією жваво обговорювалися питання про необхідність висвітлення унікальних доль остарбайтерів у художній літературі та в кінематографі; проблема якості текстів шкільних підручників з означеної теми тощо. Найактивніші учасники зустрічі отримали сюрприз від музею – подарункові сертифікати для підйому на оглядовий майданчик монумента «Батьківщина-мати» (висота 36,6 метра).

Незабаром у рамках проекту «Музейна платформа історика» до музею завітають ще багато фахових істориків, які поділяться своїми напрацюваннями й досвідом.

«То була неволя…»
17 січня

Сьогодні – 75-та річниця від початку вивезення населення України на примусові роботи до Німеччини під час Другої світової війни.

Масштабне використання робітників з України розпочалося 1942 року і тривало до 1945-го. 18 січня 1942 року із Харкова до Кельна вирушив перший ешелон із 1117 робітниками. Загалом із території України до Німеччини були вивезені близько 2,4 млн остарбайтерів (східних робітників). На Батьківщині на більшість із них чекали перевірки й фільтрація у таборах і збірно-пересильних пунктах Наркомату оборони та НКВС.

Темі історичної пам’яті українських невільників, довгому шляху до їх визнання на Батьківщині та академічному вивченню цієї проблеми були присвячені виступи Голови Інституту національної пам’яті України Володимира В’ятровича, Президента Громадської організації «Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність» Ігора Лушнікова, завідувача відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України Олександра Лисенка.

Під час пам’ятного заходу колектив музею презентував колекцію артефактів з теми українських примусових робітників у нацистській Німеччині. Серед нових предметів – віднайдені в 2015 році у стіні старої будівлі Мюнхена реєстраційні картки, медичні довідки остарбайтерів, які передала до музею Олена Хоффман. Уперше експонуються матеріали десяти малолітніх невільників, зокрема десятилітнього Петрика Герасименка із Софіївської Борщагівки на Київщині. Заслуговують на увагу й фільтраційні справи та протоколи допитів, через які проходили жертви трудових репресій.

Заступник генерального директора з наукової роботи Любов Легасова зазначила, що хоча перші матеріали із зазначеної теми надійшли до музею ще за радянських часів, усебічно ця історична проблема представлена в експозиції з кінця 1990-х років. Проте найцікавішими для відвідувачів є персональні історії остарбайтерів, оскільки саме в них часто переплітаються людські почуття, життєві драми та приклади людяності звичайних людей, що потрапили між жорен тоталітарних систем.

Своєю персональною історією поділилася Надія Іванівна Слєсарєва, якій довелося не лише важко працювати на німецькому виробництві, а й пройти пекло нацистських таборів. Не менш вражаючими були й рефлексії власного досвіду пережитих подій від Надії Василівни Мудренок, Станіслава Алозійовича Ільницького та Василя Івановича Циби. Вони не залишили байдужими жодного учасника зустрічі.

Також під час заходу відбулася передача до музею нових унікальних артефактів: дослідник-колекціонер Дмитро Піркл подарував 27 оригінальних поштових листівок та інші персональні документи українських остарбайтерів, а краєзнавець з Київщини Михайло Гич – відеозаписи спогадів колишніх остарбайтерів с. Єрківці Переяслав-Хмельницького району. Нові предмети та свідчення незабаром опрацюють науковці музею, а згодом вони знайдуть своє місце в подальшому музейному висвітленні історичної проблеми.

Перша світова війна. Український фактор
17 січня

Усебічно досліджуючи події Другої світової війни, насамперед її український складник, науковці Меморіального комплексу не залишають поза увагою як передумови, так і наслідки цієї трагедії людства. У цьому контексті музей ініціював новий проект «Перша світова війна. Український фактор», який був презентований сьогодні.

Перша світова розвела синів України, розділеної по Збручу, по різні сторони фронту. Майже 3,5 млн українців мобілізували в 1914 – 1917 рр. до армії Російської імперії, кожен десятий із них загинув. У складі армії іншої імперії, Австро-Угорської, воювали понад 700 тис. українців. З них 320 тис. загинули або були поранені. Вони віддавали життя, здоров’я, воюючи «брат проти брата», за інтереси чужих держав, не маючи століттями своєї.

Збереження пам’яті про загиблих є показником рівня цивілізованості нації. Саме тому ця проблема є однією з пріоритетних у роботі музею. Відбувається постійна співпраця з пошуковими організаціями, зокрема з Всеукраїнською громадською організацією «Союз "Народна пам’ять"». У 2016р. під час експедиції у Закарпатській області, на позиціях Першої світової війни, що проходили на горі Кукул, пошуковці виявили підняті рештки озброєння, військового спорядження, предмети солдатського побуту вояків армій Австро-Угорщини, Німеччини та Росії – понад 80 предметів. Усі артефакти були передані до музею й нині представлені на виставці «З окопів Першої світової». Розповідаючи про знахідки, очільник Союзу «Народна пам’ять» Ярослав Жилкін наголосив, що члени групи шукають нащадків власників виявлених предметів. По завершені ідентифікації ці артефакти будуть передані до музею. Він також запросив фахівців із музею долучитися до чергової пошукової вахти на місцях боїв Першої світової.

Зерна, посіяні в душах українців у буремні роки Першої світової, проросли усвідомленням національної ідентичності, що наприкінці ХХ ст. сприяло появі на карті світу незалежної держави – України.

Складовою частиною презентованого проекту стали матеріали з колекції дослідника Дмитра Піркла, що ознайомлюють із діяльністю Союзу визволення України (СВУ) – одного з чинників боротьби українського народу за здобуття державності.

СВУ заснований 4 серпня 1914р. у Львові. Його політичною метою було створення самостійної держави – Україна. У військових колах Австро-Угорщини та Німеччини СВУ домігся права проводити культурно-освітню роботу, спрямовану на пробудження національної свідомості українців. Для цього військовополонені з підросійської України були об’єднані в чотири окремі українські табори: Раштатт, Вецлер та Зальцведаль – у Німеччині і Фрайштадт – в Австрії.

Про всі ці факти розповів дослідник Дмитро Піркл, який також презентував зразки літератури, виданої СВУ.

На завершення заходу заступник генерального директора музею Любов Легасова зауважила, що про події Першої світової війни вже йшлося не на одній музейній виставці, зокрема «Світові війни мовою плаката» (2009р.), «Апокаліпсис ХХ століття. Світові війни» (2014р.) та інших. Проте представлений нині проект «Перша світова війна. Український фактор» акцентує саме українське підґрунтя та український вимір світового зіткнення. Цей проект передбачає подальшу підготовку виставок, нових теоретичних досліджень, освітніх заходів, поповнення фондової колекції. Він також є складником масштабного плану майбутньої реекспозиції музею, над яким наполегливо працюють науковці.

Запрошуємо всіх ознайомитися з матеріалами виставки «З окопів Першої світової» та дізнатися більше про ще одну воєнну сторінку історії України.

Слава козака не вмре, не загине
5 січня

Початок року… тривають зимові свята, а до музею продовжують надходити експонати з місця, де свят немає – зі Сходу України. Там триває війна і не перестають гинути справжні Патріоти України.

Нещодавно користувачі соціальних мереж були вражені жахливими фото та відео знущання над тілом загиблого воїна, які виклали в Інтернет розлючені сепаратисти. 28 грудня 2016 р. під час розвідувального виходу поблизу Авдіївки загинув командир відділення розвідки 12-го окремого мотопіхотного батальйону 72-ї окремої мотопіхотної бригади Леонід Проводенко, відомий під позивним «Козак». Прощання з Героєм відбулося 2 січня 2017 р. в Києві на вулиці Інститутській, поряд із пам’ятним знаком Героям Небесної Сотні. Похоронили «Козака» на Лук’янівському кладовищі.

Особисті речі бійця, закривавлений одяг, за згодою дружини, до музею передав побратим Леоніда Проводенка – молодий розвідник Павло Якімчук, який, власне, і супроводжував тіло полеглого до Києва. Серед предметів, якими користувався Леонід у земному житті, метальні ножі, козацький спис, ключі від домівки на Луганщині. Він мріяв визволити рідне село і відкрити цими ключами двері до рідного дому, та не судилося…

Незабаром відвідувачі музею зможуть побачити ці речі, які вже стали експонатами, на новій виставці.

Перший відвідувач
3 січня

Музейні традиції – це завжди добре. Вони приживаються лише тоді, коли подобаються відвідувачам та надихають самих музейників. Уже впродовж кількох років у перший робочий день Нового року ми обдаровуємо своїх перших відвідувачів – презентуємо унікальну авторську екскурсію та підйом на оглядовий майданчик «Краєвид» скульптури «Батьківщина-мати». Ця традиція є однією з улюблених у колективі, адже приємно зустрічати перших гостей і дарувати їм несподівані подарунки.

Сьогодні до музею першими завітали відразу дві сім’ї, що приємно порадувало. З’ясувалося, що ці родини теж мають свої сімейні традиції – відвідувати на свята заклади культури разом. Їхнє рішення розпочати Новий рік із візиту до нашого музею є підтвердженням тому. Приємне здивування дорослих, яскраві емоції дітей від подарунка наповнили зали музею теплими посмішками та радістю. Отримавши сертифікати на підйом, діти одразу ж умовили батьків негайно ними скористатися.

Без подарунка не залишилися й перші іноземні гості музею, які завітали до Києва з Казахстану. Юнаки трохи були приголомшені такою зустріччю й подарунком.

Ми дуже раді, що змогли подарувати цим прекрасним людям незабутні враження та приємні хвилини. Сподіваємося, що в Новому 2017 році наші відвідувачі будуть залишати музей лише з позитивними емоціями.

м. Київ, вул. Лаврська, 24
+38 (044) 285-94-52
info@warmuseum.kiev.ua
2016 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено.
Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.