Архів новин
Відкриття фотовиставки Олександра Клименка
17 серпня

Сьогодні в Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбулася презентація виставки відомого фотокореспондента Олександра Клименка – «З фронтового альбому».

Епізоди бойового життя на «нулі», артилерійська дуель, окопи, бліндажі, сила-силенна відстріляних гільз, кров на бинтах, «двохсоті», зруйновані будинки і 12 соняшників, як 12 апостолів віри в нашу Перемогу – такою постала перед очима відвідувачів ця виставка. Вона вміщує 45 фотографій та є важливим доповненням актуального музейного проекту про війну на Сході України.

Автор світлин – патріот, професійний фотограф, 26 років працює в газеті «Голос України». Загалом уже 43 роки займається фотографією. Об’єктив його камери фіксував тисячі ключових подій, що відбувалися в нашій країні. Олександр Клименко не з чуток знав про війну, адже впродовж багатьох років знімав українських солдатів у миротворчих місіях ООН.

Коли прийшла біда на рідну землю, звичайно, не залишився осторонь. Революція Гідності, потім - АТО…

Пан Олександр неодноразово виїжджав у зону бойових дій на Схід України. Його світлини вже увійшли в історію сучасної України, стали вагомим внеском у збереження пам’яті про трагічні події сучасності. Споглядаючи роботи фотомайстра, здається, що автор зумів передати не просто зображення, а й емоції, характер, настрій, навіть звуки і світло…

На відкриття виставки завітав Міністр культури України Євген Нищук. Він поділився враженнями з присутніми гостями та закликав якомога більше людей, особливо дітей та молодь, відвідати виставку, а також зазначив: «Люди мають у це вдивлятися, бо це реальна правда, яку повинні знати всі. За 670 км звідси йде війна, якої ми не знаємо...». Щирі вітання авторові виставки висловлювали колеги й друзі. Серед них відомі фотографи Томас Дворжак, Максим Дондюк, Макс Рокотанський, Олександр Глядєлов та ін. Журналісти ТСН каналу «1+1» Наталка Нагорна та Євгенія Цвєтанська поділилися спогадами про спільні бойові будні з Олександром у зоні бойових дій. Наталка подякувала за можливість іще раз поглядом та думками зустрітися з бійцем, який на землі був для неї ангелом, а сьогодні, на жаль, він став ангелом небесним.

Серед численних гостей музею були особливі: воїни – герої світлин, члени родин загиблих. Це Герой України Володимир Жемчугов із дружиною Оленою, боєць батальйону «Київська Русь» Едуард Мальований із рідними, сестра Героя України Андрія Кизила – Вікторія Михайлюк-Врачинська. Вони підходила до світлин, ділилися з відвідувачами своїми емоціями та враженнями й таким чином допомагали «ожити» героям сюжетів виставки, першу екскурсію по якій провів сам автор.

Виставка працює у виставковому залі головної експозиції музею. Запрошуємо!

День Національної поліції України
4 серпня

Сьогодні в Україні відзначається День Національної поліції України. Колектив Національного музею історії України у Другій світовій війні висловлює вдячність усім працівникам поліції за самовіддану працю і щиро вітає зі святом. Їхня нелегка, але благородна праця спрямована на зміцнення законності й правопорядку в країні, сприяє забезпеченню українським громадянам дорогоцінного миру і щоденного спокою. Бажаємо, щоб професійні зусилля українських поліціянтів були винагороджені повагою і довірою кожного громадянина, а міцне здоров’я, родинний затишок та особисте благополуччя стали непохитною основою зростання подальших професійних успіхів!

Цєї святкової днини в музеї відбувся особливий захід – презентація матеріалів заступника голови Національної поліції України, начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві полковника поліції Андрія Крищенка.

Андрій Крищенко став символом патріотизму, коли у квітні 2014р. як один з небагатьох офіцерів МВС став на захист українського конституціоналізму на Донбасі. З 11 квітня з групою офіцерів-добровольців обороняв приміщення Горлівського міського управління міліції. 14 квітня 2014 р., наголосивши, що кожен міліціонер лише раз дає присягу під час вступу на службу в правоохоронні органи, вкотре відхилив висунутий сепаратистами ультиматум про здачу будівлі міліції. Декілька місцевих депутатів зі своїми помічниками керували натовпом, який зібрався перед будівлею, вони ж вели перемовини з міліціонерами, які тримали оборону. Після штурму проросійські сайти повідомляли, що Крищенко вбитий. Проте, захищаючи український прапор, Андрій лише зазнав тяжких поранень. Після лікування тимчасово виконував обов'язки голови Слов'янської райдержадміністрації. Із грудня 2014р. – на посаді начальника УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області. Від грудня 2015р. і донині очолює Головне управління Національної поліції в м. Києві.

До музею Андрій Крищенко завітав разом із начальником Печерського УП ГУНП в м. Києві підполковником поліції Андрієм Дубровою, колегами, які були поруч із ним у 2014р. в Горлівці, а нині працюють у лавах Національної поліції України, та волонтерами з Харківщини. Гості ознайомилися з виставкою «Український Схід», на якій розміщені матеріали Андрія Крищенка, та поділилися незабутніми враженнями після огляду.

Візит делегації із Японії
3 серпня

Відомо, що наш музей є одним із найпопулярніших місць Києва для гостей з інших країн. У спекотний день 2 серпня до нас завітала японська делегація, яку очолював Віце-міністр оборони Японії з питань міжнародного співробітництва пан Ро Манаме.

На долю як українського, так і японського народів у Другій світовій війні випали тяжкі випробування, а зараз Японія активно підтримує Україну в цей складний для нашої країни час. Тому екскурсія видалася особливою як для гостей, так і для приймаючої сторони. Спілкування було сповнене роздумів про післявоєнний спадок України та Японії, про уроки минулого та недопустимість повторення історичних помилок. Не оминули увагою і матеріали українця, генерала Кузьми Дерев’янка, дипломата й розвідника, підпис якого на борту лінкора «Міссурі» де-юре ставив крапку в Другій світовій війні.

На завершення ми підготували гостям несподіванку – продемонстрували камінь із Хіросіми, який пережив атомне бомбардування міста 6 серпня 1945р. Це одна із гранітних плит, якими була вимощена дорога до мосту поблизу міста. Японські майстри виготовили 200 подібних каменів, відшліфувавши їх та вирізьбивши на них зображення Богині Милосердя. 105 країн світу розмістили цей символ взаєморозуміння на своїх територіях. Камінь, що зберігається в Меморіалі, нагадує нам про важливість збереження миру, протидії воєнній агресії та міжкультурного діалогу в ім’я нашого спільного майбутнього. Зупинка на роздуми біля каменя стала завершенням візиту японської делегації.

Міжнародний день голокосту ромів
3 серпня

2 серпня Україна та світ ушановували жертв геноциду ромського народу, який влаштували нацисти під час Другої світової війни.

Лише на території України під час нацистської окупації (1941 – 1944 рр.) загинуло близько 20 тис. ромів. У них, як і в інших етнічних спільнот України, відбирали життя в Бабиному Яру та в десятках менш відомих розстрільних ям, на попелищах спалених сіл і в ході інших каральних акцій нацистів та їхніх союзників. У вересні 1941р. в Бабиному Яру було знищено 5 ромських таборів.

Міжнародний день голокосту ромів було встановлено в 1996р. на честь ушанування загиблих унаслідок подій, що сталися 2 серпня 1944р. Тоді нацисти вбили в газових камерах табору Аушвіц-Біркенау 2 897 ромів.

До цієї дати в залі головної експозиції музею, присвяченому нацистській окупації України, презентували музейну рефлексію про ті трагічні події. Під час екскурсій наші гості почули про злочини нацистів щодо ромського народу.

На екрані демонструвалася документальна стрічка з циклу програм «Романо Джівіпен» телеканалу ОДТРК «Тиса-1» «До 70-ї річниці Ромського Голокосту» (режисер – Мирослав Хорват, головні редактори Євгенія Навроцька та Адам Аладар). Фільм, який вперше демонструвався в музеї, отримав схвальні відгуки від наших відвідувачів. Сподіваємося на подальшу плідну співпрацю з авторами.

Дотик до дідусевих слів
25 липня

Сьогодні з Ізраїлю до музею завітали гості – родина Хаїма Гейхмана, колишнього телефоніста з 96-ї гірськострілецької дивізії 18-ї армії Південного фронту, фронтовика, який зник безвісти на початку німецько-радянської війни. Вони розшукали прізвище свого родича на музейному сайті в рубриці проекту «Непрочитані листи 1941-го».

Серед 1215 епістол музейної колекції «Непрочитані листи 41-го», датованих червнем – липнем 1941р., що були вивезені нацистами з окупованого Кам’янця-Подільського до Відня і 70 років зберігалися в Технічному музеї столиці Австрії, був лист і для них. Пошук адресантів листів із колекції триває багато років, музейники вже знайшли 616 родин, яким вручили копії листів.

617-ю родиною стала сім’я Хаїма Гейхмана. Ніжні, щирі слова до дружини Шури й маленьких діток, з побажанням добра та надією на можливу зустріч написані в листі. Зустріч виявилася неможливою. Дружина Шура все життя чекала чоловіка. І лише внучка, теж Шура, через 75 років доторкнулася до живого подиху дідусевих слів, цілувала букви, що розпливалися в сльозах. Копія дідусевого листа стане родинною реліквією, яка зберігатиме пам'ять про рідну людину.

Таке ж саме диво може статися й у Вашій родині, адже адресантів шестисот листів на сьогодні ж ще не знайдено. Заходьте на наш сайт і ознайомтеся зі списком людей, на яких іще чекають листи з 1941-го. Можливо, серед них буде й Ваше прізвище…

Виїзна лекція
24 липня

У липні 2014р. українські бійці визволили від російсько-терористичних військ чималу кількість окупованої території Сходу України, зокрема міста Слов’янськ, Краматорськ, Сєвєродонецьк і Лисичанськ. Ці перемоги надали впевненості українському народу та показали, що наші вояки мають сили та потенціал для того, щоб долати добре підготовленого та оснащеного агресора.

Нині з того моменту минає три роки. Фахівці з Озброєння Збройних сил України звернулися до колективу Національного музею історії України у Другій світовій війні з пропозицією спільно відзначити цю подію. Як наслідок – 24 липня відбулася виїзна лекція провідного екскурсовода Олександра Очеретяного «Бої за визволення Донбасу від російсько-окупаційних військ у липні 2014 року».

Підготовка та проведення цього заходу для музейника повсякчас супроводжувалися почуттям величезної відповідальності за належне представлення збереженої пам’яті про мужніх людей – героїв-сучасників. У ході лекції слухачі згадали про перебіг ключових подій в історії сучасного українського війська, дехто думками та спогадами повернувся у недавнє фронтове минуле, адже значна частина присутніх брала участь в бойових діях під час проведення антитерористичної операції.

Музей постійно співпрацює з військовими, залучаючи численних відвідувачів до підтримки Збройних сил України в спільній боротьбі за мир.

Міжнародний форум
17 липня

У період із 6 до 10 липня 2017 р. у Пекіні відбувся Міжнародний форум, присвячений 80-річчю повномасштабної антияпонської війни китайського народу. Більшість істориків Китайської Народної Республіки вважають, що боротьба, яка проходила в Китаї в 1937 – 1945 рр., є невід’ємною частиною Другої світової війни.

Захід організований Міжнародною асоціацією музеїв Другої світової війни, Меморіальним музеєм антияпонської війни китайського народу та Пекінським фондом мирної освіти. На зустріч прибули понад 70 учасників – представники 36 музеїв Другої світової війни з 13 країн світу: США, Бразилія, Південна Корея, Японія, Нідерланди, Білорусь, Росія, Філіппіни, Малайзія, Венесуела, Словенія та інші.

Під час заходу до присутніх почесних гостей звернулися з вітальним словом голова правління Міжнародної фундації «Форум слов’янських культур» Андрея Рихтер (Словенія, м. Любляна), почесний директор Меморіального музею Тихоокеанської війни Фан Лібацинь (США, м. Сан-Франциско), виконавчий директор Музею пам’яті жертв Голокосту Лі Цзюань (США, м. Х’юстон), директор Меморіального музею антияпонської війни китайського народу Лі Цзунюань (Китай, м. Пекін) та інші.

У доповідях учасників форуму звучали теми подій 1937-го року в Китаї, світової війни з нацизмом і фашизмом, а також говорили про роль музеїв Другої світової війни у підтримці миру в усьому світі та опір збройній агресії.

Україну представляла заступник генерального директора Національного музею історії України у Другій світовій війні Людмила Рибченко. У своїй доповіді вона проінформувала про допомогу українців китайському народу в боротьбі проти японських агресорів у 1937 – 1939 рр. Використавши матеріали музею, вона розповіла міжнародній спільноті про льотчика Степана Супруна, який із червня 1939 р. до січня 1940 р. знищив 6 японських літаків, а також започаткував установлення на літаках великокаліберних кулеметів, чим вдвічі збільшив їхню вогневу міць. Із виступу доповідача гості заходу дізналися й про Антона Губенка, який другим після Нестерова здійснив 31 травня 1938 р. повітряний таран і благополучно посадив свій літак. Про Григорія Кулішенка, який, рятуючи літак і екіпаж, не допустив падіння машини на місто, він посадив її на річку Янцзи. Екіпаж залишився живим, однак сам пілот загинув.

Окрема частина виступу Людмили Рибченко була присвячена долі Героя України Кузьми Дерев’янка. У 1937 р. він брав участь у забезпеченні Китаю військовою технікою за кредитною угодою з СРСР щодо автомобільної траси через Тянь-Шань та Гобі (3750 км), а в 1945 р. від імені СРСР підписав Акт про капітуляцію Японії.

Поважному зібранню презентували музейне видання про Кузьму Дерев’янка, домовилися про його переклад та перевидання китайською мовою.

Усі учасники зустрічі дійшли згоди щодо необхідності розширеної співпраці між музеями Другої світової війни на базі платформи Міжнародної асоціації музеїв Другої світової війни, обміну науковими дослідженнями, виставками тощо.

Форум миротворців
14 липня

У музеї відбулася офіційна церемонія відкриття Міжнародного форуму «Ветерани-миротворці за мир та взаєморозуміння», присвяченого 25-й річниці участі України в миротворчих місіях ООН.

Організаторами заходу стали Державна служба у справах ветеранів війни та АТО, Міністерство оборони України та інші.

Починаючи з 1992 р., понад 42 тис. громадян України взяли участь у міжнародних миротворчих операціях із підтримання миру в різних регіонах планети. Вони стояли на захисті миру в Афганістані, Іраку, Югославії, Ліберії, Лівані, Сьєрра-Ліоне й Анголі.

Нині українські миротворці перебувають серед оборонців своєї рідної землі. Воюють і часто гинуть у бойових діях на території Донеччини та Луганщини.

З 2003 р. 15 липня – офіційне свято – День українських миротворців. Привітати колег із 25-ю річницею миротворчої місії завітали ветерани-миротворці з 10 країн світу – США, Франції, Великобританії, Польщі, Грузії, Бельгії, Нідерландів тощо. Серед офіційних представників – президент Міжнародної асоціації миротворців ООН «Солдати миру» Лоран Аттар-Байру.

Після урочистого відкриття форуму та слів привітання гості ознайомилися з експозицією музею, присвяченою подіям Другої світової війни, а також «На чужих війнах», оглянули виставку «Український Схід».

У своєму відгуку зазначили, що війни завжди легко розпочинаються, а от до встановлення миру треба пройти тривалий й тернистий шлях.

Нові надходження
13 липня
/

Відомий колекціонер, меценат, медальєр Дмитро Піркл знову передав до музею на постійне зберігання цінні раритети, що стосуються тем нацистської окупації України, військовополонених та остарбайтерів. Особливо цінними є молитовник із підписом факсиміле митрополита Андрея Шептицького, листи німецьких вояків із радянського полону та українських трудових невільників, німецька топографічна карта м. Черкаси.

Нагадаємо, що 22 липня 2017р. – 75-ті роковини повної окупації території України. Науковці музею вдячні Дмитрові Олександровичу за співпрацю. Закликаємо й інших колекціонерів поділитися унікатами часів Другої світової війни задля збереження пам’яті.

Слово свідка. Володимир Жемчугов
12 липня

В увідному залі головної експозиції відбулася зустріч із людиною надзвичайної мужності – Героєм України Володимиром Жемчуговим.

Захід відкрили документальні кадри, які вже стали історією. На кордоні з так званою ЛНР відбувається обмін полоненими. Один із них – Володимир Жемчугов. Про те, що передувало цій події, розповіли сам Володимир Павлович і його дружина Олена.

Володимир Жемчугов народився і провів юнацькі роки в м. Красний Луч на Луганщині. Свого часу, як і багато молодих людей того регіону, трудився на шахті. З 2008р., уже маючи свою сім’ю, жив і працював у Грузії. Успішний бізнесмен, він планував і надалі займатися справою, яка приносила стабільний прибуток і забезпечувала родинне благополуччя. Але… не судилося. І зовсім не через те, що виникли проблеми з бізнесом. – Ні. Просто Володимир пішов туди, куди його покликало серце патріота і сина, – у рідний край, який у 2014 заволокло димом війни. На той час це слово не вимовлялося вголос, але, оцінивши ситуацію, усе побачене на власні очі, Володимир зрозумів: настав час боронити свою землю. Було до болю прикро, що серед так званих ворогів опинилися ті, з ким раніше жив по сусідству, навіть військову службу в лавах тоді ще Радянської армії проходив разом. Пили з однієї чашки, перед одним прапором приймали присягу на вірність Батьківщині. І навіть гадки не мали, що колись виникне потреба остерігатися один одного як ворога.

Володимир Жемчугов, сповнений життєвих сил, патріотизму й синівського обов’язку перед рідною землею, знайшов застосування своїм умінням і переконанням. Він став активним учасником партизанського руху, провів понад три десятки спеціальних операцій, спрямованих на знищення військових об’єктів ворога та особового складу окупаційних військ на Сході України. Обережний і поміркований Володимир був прикладом для товаришів по зброї. Прикрою несподіванкою для всіх було тяжке поранення Жемчугова, яке він дістав, наступивши на розтяжку на мінному полі.

А далі – ті сторінки біографії, про які Володимир Павлович досі згадує із завмиранням серця. Утратив кисті обох рук і зір. Потрапив у російсько-сепаратистський полон. Упродовж тривалого часу утримувався в Луганському СІЗО, де піддавався допитам контррозвідки проросійських бойовиків. Загалом пережив понад 350 днів у полоні. Іноді здавалося, що попрощатися з життям простіше, ніж витримати тортури. Проте вижив! І витримав! І не скорився! Навіть вороги змушені були віддати належне надзвичайній силі духу українського патріота.

Близько року дружина Володимира Олена Жемчугова зверталася до різних інстанцій – українських і міжнародних, щоб допомогли визволити з полону чоловіка, який потребував негайної медичної допомоги. 17 вересня 2016р. Володимир Жемчугов був на волі.

22 січня 2017р. під час урочистого заходу з нагоди Дня соборності України Президент України Петро Порошенко особисто вручив Володимирові орден «Золота Зірка», якого Жемчугов удостоєний після присвоєння йому звання Героя України.

У ході зустрічі Володимир Жемчугов поділився з присутніми спогадами про пережите, відповів на численні запитання молоді, передав до музею фото, документи, особисті речі, які стануть частиною виставкового проекту «Український Схід».

Учасники заходу бурхливими аплодисментами проводжали Героя та його родину, яка стала справжнім надійним тилом для Володимира. «Найцінніше, що я маю, – це моя сім’я», – щиро усміхнувся пан Жемчугов, дивлячись на свою дружину.

Тиснучи руку Володимира, генеральний директор музею Іван Ковальчук сказав: «Низько вклоняємося Вашій родині! Доки є такі патріоти, Україна має захисників». – «Ваш колектив також достойно тримає свій фронт – ідеологічний, – відповів Володимир Жемчугов. – Те, що роблять працівники музею, – неоціненний внесок у формування свідомості справжніх патріотів своєї держави».

Захід висвітлювали журналісти телеканалів ІСТV, UA: Перший, UA/TV та прес-центру Сухопутних військ Збройних сил України.

В одному строю
30 червня
До 110-річчя від дня народження Романа Шухевича

У музеї відбувся захід «В одному строю», присвячений постаті Романа Шухевича – одній із найбільш знакових фігур української історії ХХ століття. Доля Головнокомандувача УПА, 75-ту річницю створення якої будемо відзначати восени, відтіняла сам хід довгої боротьби українського народу за здобуття власної держави.

Провідний екскурсовод музею Тарас Городняк розповів про життєвий шлях Романа Шухевича: його дитинство та юність, прихід до підпільної боротьби в лавах українських націоналістів та діяльність як командувача УПА. Він зазначив, що постать провідника мало висвітлена через його глибоку конспірацію, тому важливим є дослідження найближчого оточення Шухевича. Саме соратники, щирі та незрадливі друзі, залишили спогади та свідчення про те, яким був їхній провідник.

Разом із тим доля помічників нерідко була трагічною. Яскраве свідчення цьому – життя зв’язкових Катерини Зарицької та Галини Дидик, а також охоронця Любомира Полюги, про яких ішлося під час музейного заходу.

Провідний екскурсовод музею Алла Грушецька розповіла про складні долі жінок з найближчого оточення провідника. Катерина Зарицька була засновницею та очільницею підпільного Українського Червоного Хреста, у якому проходили вишкіл медики УПА. Упродовж 1945 – 1947рр. жінка була зв’язковою Романа Шухевича. Її заарештували 21 вересня 1947р., а звільнили лише в 1972р. Катерина Зарицька була дружиною діяча ОУН Михайла Сороки, який також зазнав поневірянь у радянських тюрмах і таборах. Із 32 років «подружнього життя» Катерина і Михайло були разом лише 4 місяці. «Зустріч» подружжя відбулася в 1991р. на Личаківському цвинтарі у Львові, під одним березовим хрестом…

Галина Дидик офіційно стала членом ОУН, а також зв’язковою та довіреною особою Романа Шухевича в 1944р. Вона була поруч із Головнокомандувачем УПА в його останній момент життя, чула його передсмертний постріл, але не змогла допомогти своєму командиру. У цьому бою Галина Дидик намагалася накласти на себе руки, проте була схоплена штурмовою групою. Вирок – 25 років ув’язнення. Звільнена з неволі лише в 1971р. без права мешкати в Західній Україні. Утім, смаком свободи вона насолоджувалась недовго: через підірване здоров’я та загострення хвороби серця в 1979р. Галина Дидик померла.

Провідний науковий співробітник музею Володимир Третяк розповів про артефакти з фондової колекції, які належали непересічним особистостям, на честь яких організована сьогоднішня зустріч. Зокрема викликали зацікавлення особисті речі та рукописи спогадів Галини Дидик, що були привезені науковцями музею з експедиції до Західної України в 2016 р. Сьогодні ці унікальні матеріали, які ілюструють життєвий шлях Романа Шухевича та його соратників, уперше представлені для відвідувачів.

На звивистих дорогах
29 червня

У дні 72-ї річниці офіційного приєднання Закарпаття до УРСР, у музеї провідний екскурсовод Андрій Петровський презентував дослідження про життєвий шлях письменника Федора Іванчова. На прикладі життя однієї особи стає зрозуміло, які протиріччя й труднощі доводилося долати людям, на чию долю випало жити в ті непрості часи, в 1938 – 1948 рр., на території Закарпаття.

У період становлення Федора Іванчова як особистості пріоритетною була діяльність двох товариств – «Просвіти» і «Общества русских людей» під керівництвом Духновича. Перше спрямовувало свої дії на виховання проукраїнськи налаштованих громадян, консолідацію народної спільноти і піднесення національної свідомості українського народу; друге – віддавало перевагу дотриманню шляхів, які вказували передові російські ідеологи, вивченню російської літератури. У Федора Іванчова на той час «Просвіта» викликала менше захоплення і довіри…

Через роки поневірянь треба було пройти цій людині, переосмислити побачене й пережите, щоб у зрілому віці СВІДОМО, сказати: «Дорогою ціною обійшлося мені моє переконання у тому, що тілом і духом належу до карпатських русинів, які є галузкою українського народу».

У своїх спогадах Федір написав про чотири удари долі: перебування в таборі в період існування Карпатської України; угорське ув’язнення, з якого вдалося втекти до СРСР і зазнати ще більших поневірянь у сталінських таборах; досвід бойових дій на шляхах Другої світової війни у складі Чехословацького корпусу Л. Свободи.

Восени 1944р. Федір разом з іншими офіцерами за дорученням чеського уряду був відправлений на Закарпаття для організації Народних комітетів та проведення мобілізації до чеського війська, але через стрімкі процеси радянізації на цій території незабаром покинув край. У 1948р. Федір Іванчов зазнав нового переслідування, цього разу вже в Чехословаччині, через своє українське походження. Після звільнення з армії присвятив себе педагогічній та літературній праці.

Під час заходу було презентовано музейний комплекс матеріалів Федора Іванчова, які він напередодні своєї смерті передав на довічне зберігання до музею. Комплекс складається з унікальних документів, машинописів спогадів, фото та книжкових видань.

izi.TRAVEL. Перший рік
27 червня

Візитівкою столиці України для туристів є скульптура «Батьківщина-мати», яка височіє на дніпровських схилах. Гості Києва вважають обов'язковим відвідати наш музей, ознайомитися з експозицією та помилуватися пейзажами міста з оглядових майданчиків «Краєвид» та «Екстрим». Колектив постійно працює над тим, щоб зробити музей доступнішим для наших відвідувачів.

Рік тому ми долучилися до світової культурної спільноти на сайті izi.TRAVEL, на якому представлено аудіогіди визначних місць із понад 50 країн світу. Команда сервісу izi.TRAVEL поставила собі за мету допомогти насамперед організаціями сфер культури та туризму донести власні історії для зацікавлених слухачів цікавим та сучасним способом. Кожен користувач може скачати мультимедійний гід, зробити свою подорож більш яскравою та цікавою.

Аудіогід по території Меморіального комплексу швидко став популярним серед наших відвідувачів та отримав схвальні відгуки. У супроводі диктора наші гості мають можливість пройти увесь шлях від Московської брами до монумента «Батьківщина-мати» й почути розповідь про історію музею, скульптурні композиції, численні зразки зброї та військової техніки, а також про скульптуру «Батьківщина-мати». Ресурс доступний українською, англійською та російською мовами.

Нещодавно було додано матеріали про популярну серед наших гостей виставку «Український Схід», яка висвітлює трагічні події сучасного збройного протистояння на Сході України. Цей виставковий проект нікого не залишає байдужим, як і головна експозиція музею.

Про це свідчить і статистика із сайта izi.TRAVEL щодо переглядів і завантажень аудіогіда. За рік інформацію про музей переглянули та прослухали 9046 осіб, з них – українською мовою – 888, англійською – 2217, а російською – 5941.

Наразі ми продовжуємо роботу над аудіогідами іншими мовами та чекаємо на нових відвідувачів.

Говорю з 1941-го
22 червня

У День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні головна експозиція «ожила» голосами очевидців німецько-радянської війни. 76 років тому мало хто здогадувався, яким лихом для України обернеться війна Німеччини та СРСР. За деякими підрахунками, за роки війни близько семи мільйонів наших співвітчизників поповнили лави Червоної армії. Додому повернулося менше половини...

Сотні тисяч дорослих та дітей стали свідками трагічних і жахливих перших тижнів війни. Про ті буремні події вони писали в своїх листах до рідних. Сьогодні у рамках спецпроекту «Говорю з 1941-го…» в режимі нон-стоп в експозиції лунали аудіоверсії 37 листів із колекції «Непрочитані листи 41-го». Ці епістоли були записані у звуковому форматі науковими співробітниками та екскурсоводами нашого музею.

Колекція «Непрочитані листи 41-го» налічує 1215 епістол, датованих червнем – липнем 1941р., що були вивезені нацистами з окупованого Кам’янця-Подільського до Відня. 70 років вони зберігалися в Технічному музеї столиці Австрії, згодом їх передали до нашого музею. Автори листів – червоноармійці різних військових частин і родів військ, цивільне населення, студенти навчальних закладів м. Кам’янця-Подільського, люди різних національностей і віку. У результаті наукового пошуку музейників уже знайдено 616 родин, яким вручено копії листів.

Сьогодні, оглядаючи експозицію, наші відвідувачі вслухалися в аудіозаписи листів, від чого на їхніх очах часто бриніли сльози. Вони ділилися з нами власними роздумами та враженнями від почутого.

68-річна киянка Оксана Прилипко щороку 22 червня приходить до музею. Найбільше її вразило те, що листи прочитали саме молоді люди. Через їхні голоси поєдналося минуле й сьогодення. «Я слухала ці листи 41-го, а у мене перед очима були сучасні захисники на Сході України», – поділилася жінка.

Отець Петро, настоятель церкви Святої Трійці з Тернопільщини, завітав до музею разом із вихованцями недільної школи. Діти були одностайними в думці, що цей проект є водночас цікавим і важливим для молодого покоління. «Почуті листи допомагають відкрити душу…», – додав священик.

14-річний Олексій прийшов до музею сам, без сім’ї та друзів. Оглядаючи експонати у вітринах, він читав листи з презентованої колекції. «Відразу впадає в очі, що люди навіть під загрозою власного життя в першу чергу думають про рідних, турбуються про них», – написав у відгуку юнак.

Проект «Говорю з 1941-го» буде продовжуватися. Сподіваємося, що в найближчі роки будуть озвучені всі епістоли з колекції «Непрочитані листи 41-го».

Повернення на Батьківщину
21 червня

Напередодні Дня скорботи і вшанування пам'яті жертв війни на території Національного музею історії України у Другій світовій війні відбулася церемонія передачі останків солдата Алексідзе Абесалома, загиблого в липні 1941р. під час оборонних боїв в Україні, його родині для перепоховання на Батьківщині – у Грузії. Пошуковці виявили рештки тіла бійця під час проведення пошукових робіт у с. Варварівка Новоград-Волинського району Житомирської області. Установити ім’я загиблого вдалося завдяки вцілілому солдатському медальйону. Виявилося, що молодому хлопцеві на той час виповнилося 21 рік. Він прожив таке коротке життя і віддав його за наше мирне майбутнє. Пошуковці розшукали рідних загиблого, які нині мешкають у м. Тбілісі (Грузія).

Такі акції вже кілька років поспіль традиційно проводяться в музеї спільно із Всеукраїнською громадською організацією «Закінчимо війну». Голова організації Юрій Зубко зазначив, що ця подія є сумною і світлою водночас, бо солдат-герой, син грузинського народу, який віддав життя в боротьбі з нацизмом на території України, повертається нарешті на Батьківщину, для нього вже закінчилася війна.

Минуло понад сім десятиліть, як відгриміла Друга світова війна, а пошукові загони до сьогодні знаходять тіла загиблих непохованих воїнів. Кажуть, що війна не закінчилася, доки не захоронений останній солдат, тому робота пошуковців і нині триває.

На заході був присутній Давид Бочорішвілі – тимчасово повірений у справах Посольства Грузії в Україні, представники української Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, представники служби у справах ветеранів Грузії та депутати Верховної Ради України. За військовою традицією пам’ять загиблого вшанувала почесна варта Окремого Київського полку Президента України.

До музею передали осколки від боєприпасів, залишки обмундирування та спорядження, що були поряд із тілом загиблого бійця. На завершення заходу генеральний директор Меморіалу Іван Ковальчук запросив усіх присутніх ознайомитися з головною експозицією музею та з виставкою «Український Схід».

Музей крізь об’єктив
19 червня

Колектив Меморіалу завжди радий гостям з інших країн світу. У першу чергу нас цікавить враження від експозиції та розуміння того, наскільки точно вона доносить іноземцям історичний контекст подій, зокрема вимір України в найбільшому світовому зіткненні. Враження фотохудожників є найцікавішими, оскільки вони залишаються у світлинах. Тому ми одразу із задоволенням відгукнулися на звернення голови Національної спілки фотохудожників України Едуарда Странадка прийняти в музеї групу китайських фотохудожників, які прибули до України для участі у відкритті виставки «Шовковий шлях».

Фотохудожники SHI CHUN, LING JIANG, WUXING JUN, SHUN ZHIGANG, LIANG JIAN, LIU TONG разом з українськими митцями із зацікавленням прослухали оглядову екскурсію музеєм. Вони дізналися про трагічні і криваві сторінки воєнної історії України та зафіксували найбільш вражаючі музейні комплекси й унікальні експозити. Гості також піднялися на оглядовий майданчик «Краєвид» скульптури «Батьківщина-мати» і зробили серію фотографій нашої столиці з висоти пташиного польоту.

На завершення візиту митці відзначили, що Китай та Україна мають схожу історію минулого століття, особливо це стосується періоду Другої світової війни. Саме тому біль та страждання українського народу для них зрозумілі.

На пам’ять про візит до музею вони передали нові фотографії експозиції, з якими ми із задоволенням ділимося з Вами.

Зустріч друзів
19 червня
/

Упродовж багатьох років між музеєм та Посольством Республіки Узбекистан в Україні панують дружні та партнерські стосунки, які увінчалися низкою спільних проектів.

18 червня на запрошення Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Узбекистан в Україні Алішера Абдуалієва колектив музею побував у Посольстві на прийомі, на який також завітали співробітники державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров'я України».

Під час зустрічі прозвучали взаємні вітання, зокрема й до Дня медичного працівника України, були вручені подарунки офісної техніки, відбулося частування, приємне спілкування та чудовий концерт. Відомі оперні арії та світові хіти у виконанні заслуженого артиста Узбекистану Женісбека Піязова та заслуженого артиста України Миколи Шуляка занурили присутніх у світ музики. Музейники та медичні працівники змогли відійти від складних буденних справ та приємно відпочити, оскільки для одних і для інших те, що вони роблять, є важливою і водночас морально виснажливою працею.

Упродовж останніх місяців науковці музею працювали над створенням мартирологу загиблих воїнів-узбекистанців на території України під час Другої світової війни. Були проаналізовані всі наявні документальні джерела, а також електронні бази та Інтернет-ресурси. Удалося встановити 1875 імен полеглих на території 11 областей України та АР Крим. Під час візиту до Посольства ці електронні списки музейники передали Послу Алішеру Абдуалієву.

Генеральний директор музею Іван Ковальчук також презентував узбецьким фахівцям 7 листів із колекції непрочитаних листів 1941 р. Вони належали військовослужбовцям 18-ї армії Південного фронту, які служили на радянсько-румунському кордоні. Кореспонденції були адресовані в Ташкент, Ургенч, Самарканд та інші міста Узбекистану. Листи написані узбецькою мовою. Науковці музею сподіваються, що за сприяння Посольства їх зміст стане доступним для дослідників.

Висловлюємо щиру подяку Надзвичайному і Повноважному Послу Республіки Узбекистан в Україні Алішеру Абдуалієву за запрошення та щиру гостинність. Сподіваємося на подальшу плідну співпрацю.

Співучі українці
14 червня

У розпал літніх канікул, незважаючи на мінливу погоду, до нашого музею з радістю приходять діти. Цього разу оглядову екскурсію головною експозицією прослухали талановиті діти-учасники зразкового художнього вокально-естрадного колективу «Шанс», які навчаються в будинку дитячої творчості Подільського району м. Києва.

Після екскурсії учні разом із художнім керівником Ганною Жучковою та батьками відвідали Урок доброти. Юні екскурсанти були вражені розповідями про тварин, які в умовах війни не лише «воювали» поруч із бійцям, а й допомагали людям залишатися людьми. Особливо захоплено та емоційно діти сприйняли історію про відважних кошенят Града та Урагана, які пройшли ротацію в зоні АТО.

На завершення для всіх присутніх на території Меморіалу маленькі українці з радістю акапельно виконали прекрасну пісню «Земле дорога». Діти виявили бажання ще не раз повернутися до музею, взяти участь у інших музейних освітніх заходах та віддячити своїм талантом воїнам, які стоять на варті миру їхньої Батьківщини.

Музейна школа «Покоління NEXT»
11 червня

Сьогодні відбулося заключне заняття нашої музейної школи «Покоління NEXT».

Вихованці старшої групи опинилися в Лондоні саме в розпал битви за Британію. Вони дізналися, як жили мільйони британців під постійними німецькими бомбардуваннями, як щодня готувалися до масованих газових атак противника, отримували їжу й одяг по картках, іноді жили в підземці британського метро та в бомбосховищах, змайстрованих на своєму подвір’ї. Про це та багато іншого розповіла у своєму радіовиступі тоді ще 13-річна принцеса, а в майбутньому королева Великобританії, Єлизавета ІІ.

Нескореність британців перед усіма загрозами, негараздами й викликами війни уособив своєю постаттю Сер Уїнстон Черчилль – прем’єр-міністр Великобританії. Його коронне «Ніколи, ніколи не здавайтесь!» стало лейтмотивом для Великобританії, її солдатів та громадян і допомогло не тільки вистояти, а й перемогти у Другій світовій війні.

Діти з молодшої групи дізналися про загальновідомий знак – «VICTORY», символ перемоги. Заняття розпочалося з невеличкої екскурсії, під час якої куратор Ганна Тарасенко акцентувала увагу на важливих подіях Другої світової війни періоду 1943 – 1945рр. Для закріплення отриманих знань діти власноруч виготовили знак «VICTORY» з паперу. Родзинкою уроку стало знайомство мовою жестів та вивчення цією мовою власних імен. Вивчене діти змогли продемонструвати на екрані. На завершення вихованці обох груп узяли участь у справжньому традиційному англійському чаюванні.

Час від першого заняття минув надзвичайно швидко, і сьогодні куратори обох груп із радістю вручили дипломи дітям – першим випускникам музейної школи «Покоління NEXT». Учні старшої групи здобули ступінь знавця історії європейських країн ХХ століття, а молодшої – ступінь знавця історичних символів.

У вересні розпочинається наступна серія занять музейної школи «Покоління NEXT». Слідкуйте за нашими анонсами.

Родинний заповіт
8 червня

Наш музей навіть за непростих часів сьогодення постійно отримує найдорожчі сімейні реліквії та архіви за заповітом. Це надзвичайно почесна місія для музейників – зберегти і передати для нащадків унікальні речі, що зберігають пам’ять про воєнне життя і трагічні події повоєнного періоду.

Сьогодні наші колеги отримали особливий лист-заповіт від родини Гункевичів зі Львівщини: «Я, Гункевич Маріанна Богуславівна, від імені моїх батьків – отця Богуслава та їмості Богдани Гункевич, а також інших членів родини передаю безкоштовно на експонування та постійне зберігання речі…». Дівчина передала до музею артефакти, які розкривають трагедії доль українських родин, прихожан греко-католицької церкви.

Найбільшою та найціннішою для сім’ї отця Богуслава була їхня родинна ікона «Матір Божа з Ісусом годують голубів», яку таємно перевезли з Польщі за часів переслідування греко-католицької церкви радянською владою. Їмость Богдана Гункевич успадкувала її від своєї мами Марії Добуш, яка в 14 років була вивезена на примусові роботи в Німеччину. Після повернення додому, до Львова, жінка дізналася, що всю її родину вивезли згідно з планом операції «Вісла». Оскільки родина Добушів була дуже набожною і дотримувалася всіх релігійних традицій, у період гонінь церкви в їхній квартирі греко-католицькі священики проводили підпільні богослужіння, зокрема й біля переданої до музею ікони.

Також родина Гункевичів передала єпитрахиль отця Євстахія Смаля та 2 білі серветки, які він використовував під час підпільних богослужінь у будинку п. Софії Машталір. Життєвий шлях отця Євстахія Смаля сповнений трагічними подіями. Перші обіти в монастирі він склав 7 липня 1943р. Цього ж року розпочав навчання, завершити яке вдалося лише через багато років, після довгої низки випробувань і страждань: повоєнний арешт і вивезення на спецпоселення до Сибіру, де впродовж 7 років довелося працювати на лісорозробці. Після повернення з Сибіру о. Євстахій оселився у Львові й до кінця життя працював у лікарні, проте всі свої сили віддавав служінню Богові й був відомий як безстрашний священик гнаної греко-католицької церкви.

Серед переданих матеріалів – особисті речі блаженного отця Миколи Цегельського: натільний хрестик; книжка «Коментар до Біблії»; збірник богослужбових молитов і пісень – Часослов, Мінея, Октоїх (Львів, 1901р.). Ці речі отець Богуслав Гункевич отримав навесні 2017р. під час випадкового знайомства з нащадком отця Миколи Цегельського. Після війни отець Микола зазнав радянських репресій – був заарештований та засуджений до 10 років ув’язнення. Перебував у пересильних таборах у с. Ляцькому поблизу Золочева, у Підкамені неподалік Бродів та у львівському пересильному пункті на вул. Полтв'яній. Там отець Микола Цегельський регулярно відправляв Служби Божі. Згодом був вивезений у табір суворого режиму в поселенні Явас біля станції Потьма, де й помер, а його діти були виселені в Читинську область. Він є одним із новітніх українських священомучеників, був проголошений блаженним під час візиту Папи Римського Івана Павла ІІ в Україну в 2001р.

Кожна річ, передана родиною отця Богуслава, має унікальну життєву історію. Ці матеріали стануть частиною нової експозиції музею.

Заслужена відзнака
6 червня

Працюючи над будь-якими проектами, фахівці музею перш за все націлені на результат – високий професійний рівень. А якщо по завершенні проект увінчується ще й подякою партнерів, це особливо приємно.

Сьогодні колектив Національного музею історії України у Другій світовій війні отримав подяку Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді за високопрофесійну співпрацю з проведення Всеукраїнського конкурсу екскурсоводів музеїв навчальних закладів «Край, у якому я живу» та вагомий внесок у справу громадянського виховання дітей і молоді засобами музейної педагогіки. Подяку вручив заступник директора центру Дмитро Омельченко.

Музей постійно проводить спільні заходи з Міністерством освіти і науки України. Упродовж 20 – 22 березня 2017р. в Києві проходив Всеукраїнський конкурс юних екскурсоводів, у фіналі якого взяли участь 70 найкращих із них.

Військово-історична секція конкурсу розмістилася в стінах Національного музею історії України у Другій світовій війні. Майстерність і фаховість колег-початківців оцінювало журі, яке очолювала Людмила Рибченко – заступник генерального директора з питань розвитку і комунікації музею. Разом із нею працювали провідні екскурсоводи музею – історики Дмитро Гайнетдінов та Олександр Пастернак.

Конкурс пройшов на відмінно. Під час підбиття підсумків члени журі мали спільну думку в тому, що всі презентації були виконані на високому рівні. Проте найбільше сподобалася екскурсія Влада Богдановського – екскурсовода Музею бойової слави при Скадовській загальноосвітній школі № 3 Херсонської області.

Попереду нові цікаві спільні з Міністерством освіти і науки України проекти. Цілком поділяємо переконання заступника Міністра Павла Хобзея, яке він висловив у листі-подяці до музейного колективу: «спільною працею, державницькими підходами до справи виховання молодого покоління ми сприятимемо формуванню у молоді патріотичних почуттів, готовності служити українському народові».

Кодекс музейної етики
1 червня

Загальними зборами колективу музею затверджено Кодекс музейної етики Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс.

На сьогодні більшість музеїв України керуються Кодексом музейної етики Міжнародної Ради Музеїв (ICOM), україномовна редакція якого була затверджена 8 жовтня 2004р.

Колектив нашого музею вирішив розробити власний варіант Кодексу у частині морально-етичних норм.

Кодекс музейної етики Національного музею історії України у Другій світовій війні – це система моральних цінностей та переконань, яка передбачає належну поведінку співробітників музею, обумовлену характером життєдіяльності інституції. Документ містить перелік загальних принципів, норм і правил, для виконання яких працівники повинні докласти максимум зусиль.

Слід зазначити, що більшістю із задекларованих у новому документі принципів колектив оперував від самого початку своєї роботи. Тому одностайне рішення про затвердження цього важливого документа можна вважати прогнозованим.

День захисту дітей
1 червня

1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей. Діти – наше майбутнє, втілення найзаповітніших мрій і сподівань. Дорослі прагнуть, щоб діти зростали здоровими та радісними, сповнювали кожен день щастям.

Сьогодні в Меморіалі було весело. Діти різного віку завітали до нас, зігріваючи своїми щирими усмішками. На головній площі перед музеєм відбувся флеш-моб. Веселий сміх заполонив площу, що стала своєрідним полотном, на якому школярі спочатку написали слово ДІТИ, а потім прикрасили напис барвистими мальованими квітами.

Згодом учасники флеш-мобу пройшли квест. Слухаючи екскурсію в головній експозиції, вони вправно виконували завдання музейних екскурсоводів – знаходили артефакти та підказки, які доповнювали розповідь. Усі діти отримали незабутній подарунок від музею – підйом на оглядовий майданчик «Краєвид», звідки мали змогу помилувалися столицею України з висоти пташиного польоту. Залишаючи музей, дітлахи ділилися враженнями від почутого та побаченого, їхні щирі відкриті погляди, усміхнені обличчя свідчили про одне: все сподобалося, свято відбулось!

Справжнє, їхнє свято, з якого розпочалися літні канікули. Бажаємо, щоб вони були сповнені яскравих вражень. А музейники з нетерпінням чекатимуть на нові зустрічі з юними гостями.

Музейна школа «Покоління NEXT»
21 травня

Навчання в музейній школі «Покоління NEXT» триває! Старша група познайомилася з Японією в роки війни. Дмитро Гайнетдінов розповів про японського імператора, феномен камікадзе, атомні бомбардування. Підлітки створили хатімакі – традиційні пов’язки японських воїнів. Їхня історія сягає трьохсотлітньої давнини, а сама пов’язка перетворилася на японський національний талісман. Згодом учні на прикладі вояка Хіро Оноди, який партизанив у джунглях Філіппін до 1974р., намагалися зрозуміти, чому в японській мові немає ієрогліфа «капітуляція». Вони також зібрали свій «набір» для виживання в дикій природі. На згадку учасники заходу отримали листівки в традиційному японському стилі.

Молодші діти дізналися про ведмедя Войтека, який разом із польськими артилеристами брав участь у подіях Другої світової війни, підносячи снаряди. Через це образ ведмедя з боєприпасами став символічним і навіть зараз використовується серед польських військових. Модератор Олександр Очеретяний розповів про долю тварин в арміях різних країн під час Другої світової війни, про співчуття, милосердя та гуманність, оскільки тварини для людей – не лише помічники, а й живі істоти, яким притаманний біль і страх. Опісля всі разом відправилися в зали музею шукати «скарби Войтека».

Ніч у музеї
20 травня

Кожного року напередодні Міжнародного дня музеїв ми переживаємо особливі емоції. Музей знову оживає у вечірній час, а екскурсоводи стають справжніми акторами, перевтілюючись в образи з давнини.

Цього року ми підготували дещо особливе – цикл театралізованих екскурсій «Гіркі сповіді». Кожна людина, що пережила події війни, могла б поділитися особистими враженнями з приводу тих подій. Ми підібрали нетривіальні історії звичайних людей, життя яких було понівечене війною. Усі вони гармонійно впліталися в екскурсії, які провели Людмила Рибченко та Ганна Тарасенко.

Серед «ожилих» героїв експозиції – загиблий у Майданеку греко-католицький священик Омелян Ковч, Праведниця народів світу Олександра Шулежко, дивом уцілілий під час розстрілу енкаведистами в Луцькій тюрмі оунівець Микола Куделя, загиблий оборонець Києва лейтенант Іван Баранник, малолітній працівник танкового заводу Дмитро Гнатюк, скорботна мати Марія Щербань, яка втратила на фронтах війни п’ятеро синів і онука-вихованця, а також кінооператор Каленик Лисюк, що фільмував народження й загибель Карпатської України й утратив у тих подіях сина.

Уперше були підняті важливі й «незручні» теми. Такою, зокрема, була історія жінки-танкіста Євгенії Майстренко, яка була відправлена до штрафбату за «нетактовне поводження зі старшим офіцером». Серед персонажів опинився й німецький вояк Курт Ройбер – автор малюнка «Сталінградська мадонна», який єпископи протестантської, католицької та православної церков освятили як ікону примирення європейських народів. Про гірку долю ромів під час війни розповів музикант і співак Леонід Сандуленко, чия мати була вбита в Бабиному Яру.

Усі історії – справжні й унікальні. Разом вони демонструють складний вимір України в роки світового зіткнення та доводять, що будь-яка війна – неприродний стан людини. Війна нещадно й назавжди ламає людські долі, безжально забирає право на життя.

Усі ролі зіграли екскурсоводи музею. Нашими партнерами стали студенти й викладачі Коледжу культури і мистецтв м. Києва. Вони доповнили оповіді вокальним та інструментальним звучанням, чим створили незвичайну атмосферу в музейних залах.

Головне, що ми побачили того вечора, – щирі емоції відвідувачів та сльози, які часто бриніли на їхніх очах. Також наші гості скористалися унікальною можливістю помилуватися нічними краєвидами столиці України з оглядового майданчика скульптури «Батьківщина-мати».

В експозиції виставки «Український Схід» відвідувачі спілкувалися з учасниками бойових дій на Сході України. Також до нас завітала волонтер, письменниця та громадський діяч Діана Макарова, яка передала до музею зібрані нею матеріали. Говорили про війну, волонтерів, їхню допомогу армії та про людські долі.

«Полиновий травень 44-го»
18 травня

У музеї відбулася презентація науково-документального видання «Полиновий травень 44-го: дослідження, документи, свідчення». Поштовхом до написання цієї книги стали матеріали, зібрані у 2010 р. під час відрядження працівників музею до АР Крим.

Своїми враженнями від поїздки поділилася науковий співробітник музею Наталія Гамарник: «Важко було не перейнятися долею кримськотатарського народу, який зазнав численних поневірянь. Розповіді з перших уст надавали цій трагедії незабутнього звучання. Вони спонукали нас до подальшого дослідження цієї проблеми».

Фундаментом дослідження є щоденник Рамазана Ісмаїлова. Цей зошит, що містить у собі записи за період від 18 травня 1944р. до 6 червня 1945р., написаний кримськотатарською мовою. Рукопис упродовж тривалого часу був сімейною реліквією Ісмаїлових, проте родина передала цю дорогу для них річ на довічне зберігання до музею, розуміючи, що таким чином про історію кримськотатарського народу дізнаються тисячі людей.

Над перекладом вищезгаданого щоденника працював науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського Нариман Сейтяг’яєв. Під час презентації він розповів, що для нього як представника кримськотатарського народу цей переклад був справою особистої честі: «За кожним прочитаним рядком щоденника проступала історія мого роду, моїх батьків і дідів, тому я зазнав справжніх душевних страждань, невимовного болю, якого можна зазнати, переживаючи горе найрідніших людей».

Обшир трагедії вимальовується чіткіше після ознайомлення з хвилюючими спогадами очевидців – депортованих кримських татар Джафера Люманова, Абла Мамутова, Юсуфа Гафарова. Їхні страждання на чужині, мрії щодо повернення на Батьківщину нікого не залишають байдужим.

Яскравою ілюстрацією трагедії є спогади киянки Елеонори Коваль, яка береже в душі пам’ять про кримськотатарську родину, у якій довелося жити в дитячі роки. «Про те, що ця родина існувала, свідчать листи, отримані від них, і світлини, які я тримаю в руках. Після депортації від моїх знайомих немає жодної звістки. До цього часу мені нічого не відомо про них»: – журиться Елеонора Захарівна.

Незабутні зорові образи нового музейного видання та церемонії його презентації створили ілюстрації відомого кримськотатарського художника Рустема Емінова.

У проведенні заходу взяли участь студенти університету «Крок». «Хочеться помовчати. Переповнюють почуття», – висловила своє враження після проведення презентації студентка.

Нове науково-документальне видання можна придбати в касі музею, а також на книжковій виставці, що відбувається в «Мистецькому арсеналі» з 18 до 21 травня 2017р.

До Дня ромського спротиву
16 травня

У музеї відбувся пам'ятний захід та інтерактивна дискусія, приурочена до Дня ромського спротиву. Ромський опір – історична назва подій, що сталися 16 травня 1944р. в таборі Аушвіц-Біркенау (Польща). Один із його секторів нацисти назвали «Циганським табором» (Zigeuner Lager). Тут разом утримували ромських дітей, чоловіків і жінок.

Згідно з планами нацистів у ніч із 2 на 3 серпня 1944р. всі ув'язнені «Циганського табору» мали загинути в газових камерах. Однак 15 травня учасники підпільного руху, що діяв в Аушвіці, попередили ромів про наміри нацистів. Наступного ранку роми зустріли есесівців барикадами, із саморобною зброєю в руках. Таким чином вони змогли відстрочити дату страти до 2 серпня. Як відомо, саме 2 серпня стало офіційним Міжнародним днем ушанування жертв Ромського Голокосту – тієї ночі в газових камерах Аушвіцу було знищено 2897 ромів. А 16 травня, відповідно, увійшло в історію як День протистояння і жаги до життя.

Організатори заходу «Повстання проти смерті» – Національний музей історії України у Другій світовій війні, Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України та Платформа для змін «Ре:Дизайн» підготували для учасників насичену програму. Розпочався захід із тематичної екскурсії головною експозицією музею, яка розкрила участь ромів у Другій світовій війні.

Після екскурсії музейники, науковці, ромська інтелігенція та ромські молодіжні активісти з різних регіонів України прослухали виступи учасників заходу й долучилися до обговорення порушених питань. Наталя Зіневич та Роман Бажан розповіли про зйомки документального фільму щодо геноциду ромів на Чернігівщині, а також продемонстрували тизер документальної стрічки. Відеоматеріали, зокрема трейлер фільму «Пам'ятати», представив Петро Русаненко. Провідний екскурсовод музею Олександр Пастернак разом із Володимиром Яковенком провели інтерактивний тренінг на основі книги «Акварелі» та обговорили з учасниками представлений проект.

Завершилася зустріч дружнім спілкуванням та обміном враженнями від почутого.

Експертна зустріч
16 травня
/

Днями в Музеї відбулася чергова зустріч експертів для обговорення пріоритетів у процесі розробки наукової концепції нової експозиції Національного музею історії України у Другій світовій війні. Цього разу музейники провели експертне засідання з науковцями Інституту історії України НАН України й Українського центру вивчення історії Голокосту.

Експертна зустріч відбулася на тему «Сучасна наукова концептуалізація історії Другої світової війни та експозитарно-музейні простори: взаємозв’язки, взаємовпливи, взаємовідповідальність». Експерти обговорили актуальні практичні шляхи реекспозиції, особливості наукової концептуалізації історії України у Другій світовій війні та її інтегрування в наративні й комунікативні музейні практики, перспективи актуалізованого та потенційного джерельно-фондового забезпечення трансформаційно-експозиційного процесу.

Як модератор експертної зустрічі, Любов Легасова накреслила основні досягнення музейної інституції в царині реекспозиційних викликів, охарактеризувала основні набутки в опрацюванні концептуальних основ майбутньої експозиції, акцентувала табуйований радянською історіографією темарій Другої світової війни та відзначила інформативний потенціал акумульованих до фондозбірні Музею історичних джерел.

На думку Олександра Лисенка, доктора історичних наук, професора, завідувача відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України, тотальна трансформація головної експозиції Національного музею має інтегрувати антропологічний вимір історії, нові просторові рішення й новітні засоби експонування та репрезентації.

Директор Українського центру вивчення історії Голокосту кандидат історичних наук Анатолій Подольський відзначив, що майбутня музейна експозиція має змінити не лише «концепцію речей», а й свої форми та зміст, перетворитися на формулянта історичної відповідальності та співчуття, зрештою, відійти від «директивних вказівок згори», адже «вибірковості пам’яті не має бути».

Олена Стяжкіна, доктор історичних наук, професор Донецького національного університету імені Василя Стуса, старший науковий співробітник відділу історії України другої половини ХХ століття Інституту історії України НАН України, резюмувала, що доречним у робітнях наукової концепції нової експозиції Музею буде використання «нової мови», відхід від концептуальної й термінологічної бази пострадянського історієписання, імплементація в музейно-наративний простір модерних концептуальних конструктів за принципами «ми не знаємо, як правильно» та «це щось більше, ніж просто про війну, – це про добро і зло».

У свою чергу старший науковий співробітник відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України Тетяна Пастушенко зазначила, що необхідно чітко пропорціонувати «багатоголосся» наукових дискурсів вітчизняної історії воєнної доби, визначити параметри «руйнування усталених концептів» та константи музейних експозитарних вузлів.

Запрошений на експертну зустріч відомий меценат і колекціонер Дмитро Піркл акцентував на нагальній потребі інкорпорування в музейний наратив історико-джерельних комплексів усіх сторін воєнного конфлікту за пропорційним принципом.

Загалом експерти схвально відгукнулися стосовно процесу реекспозиції та розробки наукової концепції нової експозиції Національного музею, надали практичні рекомендації щодо структури програмно-концептуального документа, домовилися про подальше фахове координування цього процесу. Фахові пропозиції, висловлені під час роботи експертної зустрічі, будуть ураховані під час наступних засідань і роботи над науковою концепцією нової експозиції Національного музею історії України у Другій світовій війні.

Офіційні візити
16 травня

У ці сонячні, хоч і прохолодні травневі дні музей продовжують відвідувати гості з різних країн світу. Нині до музею завітали відразу дві офіційні іноземні делегації – Королівства Саудівська Аравія та Турецької Республіки, для яких наші колеги провели цікаві екскурсії головною експозицією музею й показали виставковий проект «Український Схід». Гостям розповіли про нинішню гірку війну на Сході України та роль українського народу в Другій світовій війні.

Свої враження від почутого іноземці залишили в книзі відгуків: «Ми, дипломатична делегація із Саудівської Аравії, відвідали сьогодні інформативний, елегантний і високохудожній музей. Виражаємо подяку адміністрації музею. Ми у великому захваті від мужнього духу українських солдатів і народу. І сподіваємося, що мир буде завжди превалювати між народами і культурами по всьому світу».

Наш музей завжди відкритий для гостей із різних куточків світу. Основна мета – показати світові роль України в подіях Другої світової війни, донести пам'ять про звитягу та жертовність її захисників.

Прапори Музбату
15 травня
/

Нещодавно фондове зібрання музею поповнилося новими надходженнями – прапорами Громадської спілки «Творче патріотичне об’єднання «Музичний батальйон» з підписами українських музикантів, які від літа 2014 року своїми піснями та творчістю підтримують бойовий дух наших воїнів на Сході України. Їх на постійне державне зберігання передав голова спілки Євген Піть. Ці раритети, що використовувалися під час концертів та виступів перед українськими військовиками, пройшли шлях через Авдіївку, Мар'їнку, Торецьк, Покровське, Селідове, Курахівку, Гірник, Красногорівку, Слов’янськ, Сєвєродонецьк, Старобільськ, Новопсков, Щастя, Сватове, Лисичанськ, Рубіжне, Кадіївку та багато інших населених пунктів нашої держави.

Молитва за Мир
13 травня

У музеї вже стали традиційними пам’ятні патріотичні заходи, приурочені до Дня пам’яті та примирення та Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, за участі вихованців Київської гімназії «Академія».

Захід «Пам’ятаємо… Перемагаємо…» розпочався декламуванням віршів, присвячених учасникам Другої світової війни, що сколихнула життя українців у 1939 – 1945рр., безжально ламаючи людські долі й забираючи їхнє життя. Хвилиною мовчання діти згадали тих, хто загинув у горнилі війни, захищаючи рідну землю.

Тримаючи в руках запалені вогники свічок, гімназисти прочитали молитву за МИР, такий бажаний для українців нині.

На захід завітав Анатолій Свирид (позивний «Спартанець») – учасник боїв за Донецький аеропорт, «кіборг», головний сержант першої роти 90-го окремого аеромобільного батальйону десантників. Він розповів школярам про безцінну роль пам’яті для народу, про важливість фіксації тих буремних подій та вивчення історії рідної країни і наголосив, що необхідно пам’ятати учасників минулої та сучасної війн, адже вони, кожен у свій час, відстоювали щасливе майбутнє України.

Найемоційнішим виступом стало виконання «Балади про мальви», створеної Борисом Гутою та Володимиром Івасюком, що набула популярності під час сучасної війни, яка й нині триває на Сході України. Кажуть, що генетична пам’ять про війну зникає в четвертому поколінні учасників війни. На жаль, нинішнє четверте покоління є свідками вже нової війни...

Візит Президента України
8 травня

8 травня у День пам’яті та примирення Президент України Петро Порошенко відкрив фотовиставку «Четверте покоління», розміщену на території Меморіалу. На світлинах зображені сучасні захисники України з портретами прадідів – учасників Другої світової війни.

Після урочистої церемонії відкриття Петро Порошенко разом із Першою леді Мариною Порошенко та Міністром оборони України Степаном Полтораком завітали до Музею та ознайомилися з виставковим проектом «Український Схід», присвяченим звитязі та жертовності патріотів України, які наразі на східних теренах нашої держави відстоюють її суверенітет і територіальну цілісність.

За пам’ять, за славу, за честь…
5 травня

Напередодні Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні центральна площа Меморіалу вирує, вщерть заповнена вихованцями у військові формі ліцею-інтернату № 23 «Кадетський корпус» з посиленою військово-фізичною підготовкою Шевченківського району м. Києва. Проходить традиційний урочистий захід «За пам’ять, за славу, за честь…», присвячений вшануванню безсмертного подвигу українського народу в Другій світовій війні й увічненню пам’яті полеглих захисників у боротьбі за свободу Батьківщини. Цього року до нього долучилися курсанти Військового ліцею ім. Івана Богуна та студенти Військового інституту телекомунікацій та інформатизації. Підтримати молодих ліцеїстів завітали високопосадовці, учасники бойових дій на Сході України, батьки, представники ЗМІ та просто небайдужі люди.

Вирувала святкова атмосфера. У супроводі оркестру учасники урочистого параду пройшли строєм. Вони внесли 72 національні прапори на честь 72-ї річниці Перемоги. Площу заполонили звуки гімну України.

Першим із вітальним словам до молоді звернувся народний артист України Володимир Талашко: «Це не парад зброї, а парад Честі. Адже зброя руйнує все, а зберегти може лише честь та людяність, любов до рідної землі!». До кадетів звернувся з найкращими побажаннями миру, злагоди та Божого Благословення переможець вокального проекту «Голос країни» отець Олександр Клименко. Він виконав власну кавер-версію пісні «Мить», яку Святослав Вакарчук присвятив сучасним захисникам України.

Бурхливі емоції заходу підхопили учасниці флеш-мобу «Маки Пам’яті». Різного віку дівчата, які разом із кадетами виховуються в ліцеї-інтернаті, були одягнуті у білі сукні й виглядали справжніми янголами миру. Вони разом із юнаками виконали чарівний вальс та запустили в небо сотні червоних кульок-сердець.

Завершився захід урочистим занесенням Великого Прапора України та музичною композицією «Перемога» у виконанні заслуженої артистки України Наталії Бучинської.

Для учасників заходу «За пам’ять, за славу, за честь…» колектив співробітників підготував ексклюзивну екскурсію головною експозицією музею. А ще кадетів та панянок чекали смачні ласощі та чаювання в кафе Меморіалу.

Візит посла Казахстану
4 травня

Напередодні Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні музей відвідав Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Казахстан в Україні та Республіці Молдова Самат Ордабаєв. Під час зустрічі він ознайомився з головною експозицією музею, виставковим проектом «Український Схід», а також документами та архівними матеріалами з фондів Меморіалу, які висвітлюють подвиг казахстанців у роки Другої світової війни.

Дружба України та Казахстану загартована полум’ям німецько-радянської війни. 600 тис. із 1,2 млн призваних на фронт казахстанців взяли безпосередню участь у боях за визволення України, зокрема під час форсування Дніпра в 1943р. Доля багатьох полеглих і досі встановлюється. Зокрема в 2017р. співробітники нашого музею підготували список військовослужбовців – уродженців Казахстану або призваних до лав Червоної армії з його території, які були зараховані до зниклих безвісти чи загинули та були поховані на території м. Києва, Київської та Чернігівської областей під час Другої світової війни, а також тих, хто загинув у 1941 – 1943 рр. у таборі для військовополонених «Гросслазарет». Усього близько 1,5 тис. імен. Ці матеріали були передані Самату Ордабаєву.

Під час неформального спілкування керівництво музею та Посол домовилися про подальшу співпрацю, зокрема щодо увіковічення пам'яті воїнів-казахстанців, які брали участь у боях на території України під час німецько-радянської війни.

Презентація музейного видання
4 травня

У музеї відбулася презентація книжки «З музейного досьє. Кузьма Дерев’янко».

Історія пам’ятає генерала Дерев’янка як уповноваженого від імені СРСР підписати Акт про капітуляцію Японії, яким було поставлено крапку в Другій світовій війні. Науковці музею зібрали багато інформації про життєвий шлях Кузьми Миколайовича, представили її не лише в експозиції музею, а й підготували до друку документальну книжку. На науково-популярне видання було виділено кошти з міського бюджету в рамках Міської цільової програми на 2016 - 2018 рр. «Київ інформаційний». Новинку було розіслано в бібліотеки практично всіх навчальних закладів. Музей отримав 200 примірників для безкоштовного розповсюдження серед відвідувачів. Ця книжка буде цікавою кожному, хто візьме її до рук, адже Кузьма Дерев’янко через усе життя з честю проніс ім’я Людини, Громадянина, Професіонала своєї справи.

На одній із перших презентацій були присутні випускники Національної академії Національної гвардії України, які прибули з Харкова до столиці підтримувати громадський порядок під час проведення «Євробачення-2017». У вихідний день курсанти на чолі зі своїм наставником полковником Юрієм Драганом завітали до музею, щоб оглянути експозицію та ознайомитися з новою книжкою про відому людину, яка здобула освіту військового в Харкові – місті їхньої юності.

Для майбутніх командирів була проведена екскурсія. «Курсанти не просто отримали враження, яких вистачить надовго, – вони в черговий раз сповнили серця патріотизмом, склали ціну мужності й відвазі як основним якостям захисників Батьківщини. Особливо запам’яталася експозиція, присвячена учасникам АТО, адже це проблема сьогодення, від якої нам, військовим, аж ніяк не стати осторонь», – сказав полковник Драган.

Потім випускники НАНГУ переглянули документальну стрічку «Генерал Перемоги», зняту на телеканалі UA: Перший. Вона додала вражень і зробила презентацію яскравою та незабутньою.

Курсанти зацікавлено слухали одного з авторів книжки Людмилу Рибченко, яка розповіла про унікальні артефакти Кузьми Миколайовича, що були використані при підготовці презентованого видання. Також повідомила про активну зацікавленість багатьох дослідників долею генерала Дерев’янка, що підштовхнула науковців до більш глибокого вивчення документів, наукового пошуку та створення ґрунтовного дослідження.

Завідувач відділу Наталія Філатова доповнила розповідь колеги, після чого молоді військові взяли участь у вікторині на знання життя і діяльності Кузьми Дерев’янка. Найактивніші учасники отримали в нагороду презентовану книжку. Майбутні командири приємно вразили музейників здатністю швидко сприймати інформацію, глибоко аналізувати її.

У найближчих планах співробітників музею – проведення презентацій для популяризації та розповсюдження нового музейного видання.

Повідомляємо, що електронна версія книжки доступна тут:

www.warmuseum.kiev.ua/_ua/_other_projects/education/broshura_derevyanko.pdf

Дар від Посольства КНР
3 травня

У головній експозиції музею Надзвичайний і Повноважний Посол Китайської Народної Республіки в Україні пан Ду Вей передав Міністру культури України Євгену Нищуку нове мультимедійне обладнання для нашого музею.

Євген Нищук наголосив, що цього року відзначається 25-річчя дипломатичних відносин України з Китайською Народною Республікою. Багато років триває і співпраця Посольства КНР із музеєм. Громадяни КНР – найчисельніша аудиторія серед іноземних відвідувачів. Лише за останні п’ять років до музею завітали десятки тисяч екскурсантів із КНР. У різний час почесними гостями музею були керівники та високопосадовці Китайської Народної Республіки.

Дар, з яким китайські гості прийшли до нас сьогодні, має велике значення для розвитку музею, адже нині в бюджетної сфери скрутний час, брак фінансування не дає можливості забезпечити необхідне технічне оснащення культурних установ.

Посол КНР в Україні пан Ду Вей у своїй промові наголосив: «…Під час Другої світової війни український народ простягнув руку допомоги Китаю. Напередодні Дня перемоги над нацизмом цей невеликий подарунок є виявом глибокої пошани героїчному українському народу». Пан Ду Вей запевнив, що радий продовжити співпрацю з музеєм, який дає велику історичну базу для китайських екскурсантів і для всіх відвідувачів узагалі.

Генеральний директор музею Іван Ковальчук розповів про співпрацю нашого музею з музеями КНР, зокрема Меморіальним музеєм Пінцзінської битви (м. Тянцзін) та Меморіальним музеєм антияпонської війни китайського народу (м. Пекін). Не оминув увагою й той факт, що з 2015р. Меморіальний комплекс став членом Міжнародної асоціації музеїв Другої світової війни, створеної за ініціативи китайської сторони. Договір про Асоціацію підписали вже 42 музейних інституції 12 країн світу. Головна мета діяльності – розвиток міжмузейного співробітництва, який набирає все потужніших обертів.

У складний для України час Посольство КНР уже не вперше надає музею допомогу. Передані цього разу мультимедійні засоби допоможуть ефективніше організувати роботу експозицій та Дитячого центру музею. Зокрема на двох нових плазмових телевізорах у залах музею транслюватимуться кінохроніки періоду Другої світової війни, а також документальні стрічки Олександра Довженка. У Дитячому центрі музею, де наразі функціонує музейна школа «Покоління NEXT», будуть розміщені нові проектори та ноутбук, які сприятимуть реалізації мультимедійних складників занять. В увідному залі буде розміщений потужний Wi-Fi роутер, що допоможе нашим гостям одразу розміщувати в соціальних мережах враження від побаченого та нові фотознімки.

Щиро дякуємо Посольству Китайської Народної Республіки в Україні за допомогу в розвитку музею та сподіваємося на подальшу плідну співпрацю.

Майстер-клас «Квітка маку – символ пам’яті»
28 квітня

В Україні розпочалася підготовка до відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Атрибутом цих вікопомних дат є квітка маку – міжнародний символ пам’яті про жертв усіх збройних конфліктів, алюзія кривавого сліду від кулі, що передає страждання та смерть.

Третій рік поспіль у музеї проводяться майстер-класи зі створення маківки-брошки. Зручний матеріал та нескладна техніка дозволяють навіть найменшим відвідувачам змайструвати власну маківку. Під час виготовлення пам’ятного символу музейні фахівці розповідають гостям про історію його виникнення, використання в українському фольклорі, традицію застосування до пам’ятних дат, пов’язаних із подіями Другої світової війни.

Цього року 21 квітня одними з перших майстер-клас «Квітка маку – символу пам’яті» відвідали учні Бучанської спеціалізованої загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 5 із поглибленим вивченням іноземних мов. Разом із дітьми до музею завітав продюсер і сценарист фільму «Гіркі жнива» Річард Бачинський-Гувер, який підтримував сина Євгена та його однокласників під час виготовлення символічної квітки. Незважаючи на те, що діти навчаються лише у 2-му класі, вони швидко впорались із завданням, додому поїхали, сповнені позитивних емоцій і натхнення, із власноруч створеними маківками.

Популярність музейного майстер-класу «Квітка маку – символ пам’яті» набирає обертів – окрім того, що діти діляться досвідом, передають свої вміння ровесникам, і працівники музею практикують проведення занять за межами музейних класів. Так, наприклад, 28 квітня адміністрація Київської гімназії № 59 імені О.М. Бойченка запросила співробітників музею провести виїзний майстер-клас у приміщенні їхнього навчального закладу. На цікаве заняття зібралися діти різного віку, які із задоволенням виготовили свої маківки. У ході роботи юні майстри дізналися багато нового про цей символ і зможуть розповідати про нього членам своїх родин.

Запрошуємо всіх бажаючих власноруч виготовити квітку маку під час музейних майстер-класів «Квітка маку – символ пам’яті».

Музейна платформа історика. Акція «Вісла»
28 квітня

28 квітня 1947р. комуністична влада Польщі розпочала акцію «Вісла» з виселення українців Лемківщини, Посяння, Підляшшя та Холмщини на території західної та північної Польщі. Цій темі була присвячена чергова зустріч у рамках музейного освітнього проекту «Музейна платформа історика».

Про трагічні події 70-річної давнини та їхні наслідки розповідав декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор історичних наук, професор Іван Патриляк. На початку зустрічі він наголосив, що акція «Вісла» стала заключним акордом польсько-українського протистояння ХХ століття. Історик виокремив основні етапи польсько-українських взаємовідносин, які загострювали стосунки між обома народами.

Повоєнний період відзначився «обміном населення» між Польщею та Радянським Союзом. Як це відбувалося, якими були настрої людей, Іван Казимирович розповів на прикладі історії власної родини, яка була виселена з території Польщі до Тернопільської області України.

Акція «Вісла», яка розпочалася 28 квітня 1947р. та тривала до 28 липня 1947р., згодом була продовжена до кінця року. Понад 150 тис. осіб виселили, понад 300 заарештували та засудили за опір польській владі.

Традиційно на «Музейній платформі історика» відвідувачі мають унікальну можливість поставити фахівцю свої запитання, обговорити незрозумілі аспекти історичних подій. Цього разу також було багато запитань. Іван Патриляк знайшов доступні слова та яскраві приклади, аби відповісти на них.

На завершення зустрічі найбільш активні учасники отримали подарунок від музею – можливість піднятися на оглядовий майданчик «Краєвид» скульптури Батькіщина-мати.

Запрошуємо на подальші зустрічі, інформацію про які дізнаєтеся з оголошень на нашому сайті.

Музейна школа «Покоління NEXT» працює
24 квітня

Місяці підготовки, детальні планування занять та інтерактивів, дискусії щодо тематики та хвилювання. І от, нарешті, відбулися перші заняття в музейній школі «Покоління NEXT».

До нас завітали діти різного віку, які через знайомі символи та вислови ключових гравців Другої світової війни вивчали світову історію.

Старша група через призму висловлювання А. Гітлера «Чим грандіозніша брехня, тим легше у неї повірити» дізнавалася, як нацистам удалося встановити та укріпити свою владу. Підлітки пересвідчилися, що засилля пропаганди й ідеології можуть змусити мільйони людей повірити в брехню і сліпо підкоритися волі вождя. Ще більшого запалу зустрічі додало заповнення таблиці наявних в експозиції музейних артефактів Німеччини періоду 1933 – 1945 рр., які свідчать про вплив нацистської ідеології/пропаганди на інститути сім’ї, освіти, економіки, спорту та армії.

Діти з молодшої групи вивчали символи Миру. Серед них – створений П. Пікассо білий голуб із гілкою оливи; оспівані в народі журавлі; складені японською дівчинкою Сасакі Садако паперові журавлики та сучасний «пацифік», який спочатку символізував відчай людства перед створенням ядерної зброї. Діти не лише вивчали знайомі й незнайомі символи, а й шукали їх в експозиції, малювали й навіть складали в техніці оригамі.

Перші враження – незабутні! Сподіваємося, що наступні зустрічі пройдуть не менш цікаво й захоплююче.

Чекаємо вас через тиждень, 30 квітня, у музейній школі «Покоління NEXT». Слідкуйте за оголошеннями.

Дерева пам’яті
11 квітня

11 квітня 1945 р. американські військові звільнили один із головних нацистських таборів – Бухенвальд. Довідавшись про наближення військ, в’язні підняли повстання, чим прискорили своє визволення. Американські військові, увійшовши до табору, жахнулися від побаченого, були вражені нелюдською жорстокістю нацистів. Дата 11 квітня стала Міжнародним днем звільнення в'язнів нацистських концтаборів, що відзначається в багатьох країнах світу.

У цей день вихованці «Школи миру» Федерації всесвітнього миру відвідали презентацію музейного дослідження «На межі можливого: втеча з острова Узедом» та взяли участь у благодійній акції «Дерево життя».

Музейні фахівці підготували розповідь про унікальну втечу групи радянських військовополонених на чолі з Михайлом Девятаєвим із німецького табору, що діяв поблизу секретного полігона Пенемюнде на острові Узедом, на якому випробовувалася ракетна зброя – снаряди ФАУ-1 та ракети ФАУ-2. Розповідь про десятьох виснажених важкою працею в’язнів, які зуміли втекти на захопленому у ворога бомбардувальнику, вразила молодь. Учні відмовлялися вірити в трагічне завершення цієї історії, адже через місяць після втечі шестеро з колишніх в’язнів загинули майже в один день під час штурму річки Одер у Німеччині, перебуваючи в складі передових частин радянських військ.

Продовженням відзначення Міжнародного дня визволення в’язнів нацистських концтаборів стало висадження на території Меморіалу алеї дерев плакучої горобини. Напередодні учні збирали макулатуру і на виручені гроші закупили саджанці. Частину коштів на закупівлю рослин надала Федерація всесвітнього миру.

У цій акції взяли участь вихованці гімназій «Оболонь», «Діалог» та Слов’янської, Українського гуманітарного ліцею, Спеціалізованих шкіл І – ІІІ ступенів із поглибленим вивченням англійської мови № 85 та № 165, середньої загальноосвітньої школи № 113, Спеціалізованої школи І – ІІІ ступенів із поглибленим вивченням іноземних мов № 291 м. Києва та учні Крехаївської загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів Чернігівської області.

Школярі висадили горобинову алею як символ пам’яті про загублені душі в’язнів нацистських концтаборів.

Артефакти з Тернопільщини
11 квітня

Колектив Національного музею історії України у Другій світовій війні продовжує роботу з розробки сучасної концепції та майбутньої реекспозиції. У зв’язку з цим одним із першочергових завдань є комплектування нових музейних предметів за темами, які донині залишаються малодослідженими чи маловідомими. З цією метою передбачена низка наукових відряджень до різних областей України.

У 2016 р. такі виїзди вже були здійснені до Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської та Хмельницької областей. Під час їхнього проведення науковці працювали над наповненням фондової колекції матеріалами учасників українського визвольного руху, учасників та свідків примусової депортації українців із прикордонних районів Польщі до СРСР (1944 – 1951 рр.), насильницького заселення східних промислових регіонів України жителями західноукраїнських теренів (1940 – 1950-ті рр.).

У рамках поставленого завдання впродовж 19 – 30 березня 2017 р. було здійснено повторний виїзд до Тернопільської області у складі трьох музейно-експедиційних груп.

За період роботи науковці зібрали 41 персональний комплекс загальною кількістю 404 одиниці музейних предметів. Переважна кількість матеріалів відображають участь українців у визвольному русі та націоналістичному підпіллі 1940 – 1950-х рр.

Серед зібраних артефактів слід відзначити матеріали Ярослава Петріва («Хмеля») – зв’язкового референта Служби Безпеки Бучацького надрайонного проводу Чортківсько-Бережанської округи Подільського краю ОУН (ЗУЗ). Літній чоловік передав на державне зберігання найбільш дорогу йому річ, з якою не розлучався впродовж десятків років, – «Клятву юного борця за волю України», підписану кров’ю учасників молодіжної націоналістичної організації в 1948 р.

У комплексі Василя Гнатіва («Горіха») – зв’язкового Самооборонного кущового відділу ОУН в с. Ілавче Теребовлянського району, привертають увагу рукописи, часів його перебування на спецпоселенні в Читі.

Серед привезених предметів є також бідон, у якому повстанці Чортківського району переховували документи. Він був знайдений у жовтні 2012 р. у лісі поблизу с. Біла. На жаль, більшість архіву втрачено, але дві брошури та сам бідон поповнили музейну колекцію.

У 1945 р. з примусовою депортацією зіткнулися українські етнічні групи, зокрема лемки. Під час відвідування сіл Підзамочок і Жнибороди Бучацького району вдалося віднайти низку унікальних побутових предметів, з якими лемківські родини приїздили на нове місце проживання. Записані їхні змістовні аудіо- та відеоспогади.

Внутрішні переселення українців ілюструють фотодокументальні матеріали, що розповідають про історію с. Русилів Бучацького району. Так, починаючи з 14 жовтня 1949 р., упродовж 10 днів із цього населеного пункту 167 родин було переселено на територію Дніпропетровської області. Повертатися до рідних місць люди почали лише після смерті Сталіна, а Русилівську сільську раду взагалі було поновлено лише в 1995 р.

Предмети, що збагатили музейну колекцію, будуть представлені на виставці, присвяченій 75-річчю створення Української повстанської армії, та в новій експозиції Національного музею.

Майстер-клас із реставрації фотознімків
11 квітня

У музеї започатковано серію майстер-класів «Збережи реліквію», у ході яких ось уже другий рік поспіль учасники дізнаються про основні принципи реставрації різноманітних експонатів, про матеріали, які використовуються для збереження пам’яток, та пробують себе у ролі реставраторів.

11 квітня відбувся майстер-клас за участі студентів Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Досвідчений реставратор, завідувач відділу Ірина Руденко зустріла гостей із неприхованою радістю: ці студенти не вперше відвідують музейні майстер-класи. Вони вже навчилися реставрувати та правильно зберігати паперові пам’ятки. Цього разу молодь долучилася до таїни відновлення давніх світлин.

Кожен студент тримав перед собою родинні реліквії, на яких нещадний час лишив свої позначки: одні були з надірваними краями, глибокими подряпинами, інші – зовсім розпадалися в руках, пожовкли, розламалися.

Ірина Іванівна розповіла про те, що практично не існує посібників, із яких би можна було почерпнути знання, необхідні для реставрації фотографій. Усе, чим сьогодні може поділитися майстер, вона набула впродовж 30 років у процесі життєвого досвіду, завдяки спілкуванню з іншими умільцями, почасти з мешканцями інших міст, а нерідко й громадянами інших держав.

Учасникам майстер-класу цікаво було не лише почути, а й мати змогу власноруч виконати дубляж знімків, після чого вони вже не розсипалися. Копітка робота зі склеювання розірваних елементів також дала свої результати. Особливий етап – ретуш – додав нових знань про використання акварелі, туші, залізо-галового чорнила, яке виготовляється реставраторами власноруч.

За півтори години роботи старі фотознімки годі було впізнати – вони стали рівними, акуратними, уже не боязко брати їх до рук.

«Коли побуваєш на такому майстер-класі, розумієш, наскільки відповідальною є робота реставратора, як багато знань і вмінь вона вимагає від фахівця, що присвятив себе цій справі. Зовсім по-іншому сприймаєш музейні експонати, приглядаєшся до деталей, здатний уяснити, яких зусиль коштувало збереження кожної пам’ятки», – поділилася своїми враженнями викладач Олена Подобєд. «Якщо хоч раз ти сам спробував оновити стару річ, ніколи не скажеш, що цей процес нудний, бо встиг уже відчути: це просто захоплююче!» – підтримали свого наставника студенти.

Усім охочим поринути у процес реставрації повідомляємо, що такі майстер-класи відбуваються систематично. Чекаємо на Вас!

Попередній запис за номером телефону: (044) 285 20 82.

Арсенал ідей
10 квітня

Під дзвін мечів та вибухи повітряних кульок юні учасники проекту «Арсенал ідей» приміряли військову форму, створювали фронтові газети, складали солдатські листи-трикутники, а також виготовляли символи пам’яті – квітки маку. Саме так промайнули п’ять днів для наших співробітників у «Мистецькому Арсеналі», на креативному просторі якого поєдналися творчість дітей та дорослих, сучасні освітні та експериментальні програми, наукові інновації та сміливі мистецькі проекти.

Цього року у фестивалі брали участь 12 інтерактивних майстерень, кожна з яких запропонувала низку креативних ідей, об’єднаних загальним сценарієм, зокрема були представлені література, історія, театр, кіно, наука, музика тощо. Саме в майстерні історії розмістився наш музей. Окрім цікавого для юних відвідувачів інтерактивного простору, колектив підготував захоплюючу програму заходів та веселощів для них.

Наближаються День пам’яті та примирення і чергова річниця перемоги над нацизмом. Традиційним символом цих днів стала квітка маку, яку дівчата та хлопці виготовляли під час майстер-класу «Квітка маку – символ пам’яті». Власноруч виготовлена прикраса не лише буде викликати спогади про відвідини «Арсеналу ідей», а й про історії, почуті від музейних фахівців.

Мандруючи дорогами креативних просторів, діти уявляли себе письменниками, генералами, художниками, інженерами, вчителями… Під час інтерактивної гри «Репортер із минулого» наші гості відчули себе справжніми журналістами. Вони відбирали матеріал та фото, придумували назву газети та її рубрик, отримували схвальні оцінки головного редактора – нашого колеги.

На інтерактивній площі нашого музею було людно та весело, адже, окрім запланованих заходів, для відвідувачів проводилися заняття з виготовлення журавликів-оригамі, складання листів-трикутників, настільні ігри на військову тематику та знайомство з воєнними атрибутами солдатів.

Ці дні для наших колег промайнули як одна мить. Робоча втома була компенсована дитячими посмішками та радісними емоціями, а також цікавістю до уроків історії, про які розповідали наші співробітники. «Арсенал ідей» 2017р. лише щойно завершився, а ми вже починаємо роботу над новими цікавими інтерактивами для дітей та дорослих.

Політ «Орла»
4 квітня

В експозиції виставки «Український Схід» було людно. Гостей зібрала важлива та водночас сумна подія – захід, присвячений пам’яті Героя України майора Андрія Кизила (позивний – «Орел»).

Розпочалася зустріч із перегляду відеоролика про молодого офіцера, який у 23 роки став заступником командира 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Випускник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у травні 2014р. вирушив у зону АТО. Понад півтора року особовий склад роти під командуванням старшого лейтенанта Кизила тримав оборону поблизу м. Волноваха. У 2015р. Андрія визнано кращим командиром роти в секторі «М» і призначено заступником командира батальйону.

Він мріяв жити в своїй країні, будувати міцну армію, любити дружину, виховувати сина, піклуватися про батьків, але всі мрії знищив ворожий снаряд. 29 січня 2017р. офіцер загинув, виконуючи бойове завдання в районі промзони м. Авдіївка Донецької області.

Указом Президента України від 1 лютого 2017р. Андрію Кизилу присвоєно знання Героя України.

Найвищу нагороду прийняла дружина героя Оксана, яка тримала на руках 8-місячного сина. Нині жінка завітала до музею та передала особисті речі Андрія Кизила, що стануть частиною виставки «Український Схід». «Я передаю всі його речі як пам’ять для нащадків. А в моєму серці назавжди залишиться пам’ять про коханого чоловіка та любов до нього», – сказала дружина полеглого.

Серед унікальних артефактів був і військовий планшет, який належав дідусю Андрія підполковнику Миколі Гурійовичу. Дідусь-військовий передав цю річ для онука як своєрідний оберіг. «Він любив військову справу, був відданий обов’язку. Коли я заговорив про його переведення з передової, він сказав: "Я хлопців на передовій не покину!" Проте покинув… Покинув нас усіх…» – не стримуючи сліз, поділився дідусь Героя.

Окрім дружини та дідуся, до музею завітали бабуся, тітка, брат і сестра бійця. Для них ця втрата є непоправною. Адже, як зазначив під час заходу Міністр культури України Євген Нищук, «для нас Андрій Кизило – зразковий офіцер та Герой, а для рідних він – гордість та безкінечний біль утрати».

На жаль, бойові побратими Андрія не змогли завітати на захід, адже наразі перебувають на бойових позиціях. Проте за допомогою журналістки каналу 1+1 Євгенії Цвітанської, яка зафільмувала їхні звернення, ми змогли почути спогади про командира. З величезним сумом прозвучала фраза: «Простіть, не вберегли». Своїми роздумами поділився з присутніми й військовий кореспондент 24-го каналу Володимир Рунець. Він добре знав Андрія, товаришував із ним, а нині опікується його родиною. Він передав до музею рештки снарядів та осколки, які зібрали бійці 72-ї окремої механізованої бригади в той час і в тому місці, де загинув Андрій Кизило.

Під час пам’ятного заходу відбулася ще одна важлива подія – передача до музею автомобіля загиблого «Ford Scorpio». Авто було придбане на кошти громади храму Різдва Пресвятої Богородиці і Святого Антонія Української греко-католицької церкви (м. Чернівці), де настоятелем є отець Василь Гасинець. Від самого початку АТО він служить військовим капеланом та допомагає бійцям. До Києва автомобіль доставили за підтримки Міністерства оборони волонтери Яна та Василь Сердюки.

Сподіваємося, що слова, сказані отцем Василем Гасинцем під час зустрічі, стануть пророчими: «Бажаю всім, щоб прийдешнє свято Великодня ознаменувалося миром для нашої країни та Перемогою!».

Високих літ високий лет
3 квітня

Нині в Україні відзначається 99-та річниця від дня народження видатного українського письменника та громадського діяча Олеся Гончара. Не кожному відомо, що його творчість розпочалася в роки Другої світової війни. Саме тому в музеї відбулася презентація уроку української ідентичності «Високих літ високий лет», присвяченого Олесю Гончару. Учасниками заходу стали школярі – вихованці «Міжнародного дитячого центру "Артек"», який наразі функціонує поблизу м. Києва в Пущі Водиці.

Під час екскурсії головною експозицією діти послухали розповідь про участь у бойових діях Другої світової війни в той час іще юного Олеся Гончара. У червні 1941р. у складі студентського батальйону він пішов добровольцем на фронт. Зазнав поранень та пережив полон. Завершення війни зустрів старшим сержантом мінометної батареї, звільняючи Європу.

Його фронтова дорога розтяглася майже на чотири роки, вилилася на папір прозовими та поетичними рядками. Інтерактивним складником уроку стала декламація дітьми воєнних поезій та щоденникових записів письменника. По завершенні читання вони дійшли спільної думки, що рядки Олеся Гончара, написані ним у 1941 – 1942рр., є вельми актуальними й нині, коли в Україні знову йде війна.

Плюндруються твої сади,

Твоє чужинець поле крає.

Вже лицарів твоїх сліди

У полі вітер замітає...

Велика Україно, вір:

За тебе встануть ще мільйони.

І лицемір’я упаде,

І славословіє погине.

Розправить крила молоде

Безсмертне плем’я України!

1941р.

Весняні канікули
3 квітня

Шкільні канікули для музею – завжди «гаряча пора». Ми з гордістю усвідомлюємо, що Меморіальний комплекс є «класикою» туристичних маршрутів для гостей, особливо дитячих груп із різних регіонів України. За два тижні під час весняних канікул, які проходили 20 – 26 березня в регіонах та 26 березня – 2 квітня в м. Києві, до музею завітали 21 809 відвідувачів, для яких було проведено 158 екскурсій.

До дитячої аудиторії у музейників ставлення особливе. Ми дбаємо, щоб кожен візит цієї категорії відвідувачів був максимально цікавим та пізнавальним, особливо під час канікул. Саме тому в період весняних вакацій учням шкіл Брусилівського району Житомирської області ми запропонували спробувати себе в якості експертів нового освітнього проекту – Музейної школи «Покоління NEXT». Вона розрахована на дітей 8 – 14 років, які зможуть вивчати історію цікаво – через знайомі символи та вислови ключових гравців Другої світової війни. Старт проекту заплановано на 23 квітня, проте перші схвальні відгуки житомирських «експертів» куратори та організатори школи вже отримали.

Для дітей молодшого шкільного віку на канікулах традиційно проводилися переважно інтерактивні проекти «Я – детектив» та «Дорогами війни». Під час таких екскурсій вони не лише знайомилися з експозицією музею, а й мали змогу відчути себе справжніми детективами, показати свою ерудицію, здатність швидко оволодівати знаннями та вправно оперувати щойно почутою інформацією.

Також під час відпочинку від шкільних занять до музею завітали вихованці спеціалізованої загальноосвітньої школи I – II ступенів № 12 Дарницького району м. Києва. Оскільки в нашому музеї немає місця обмеженням та дискримінації, тут радо приймають кожного відвідувача і, головне, вміють це робити. Для музею робота з аутистами – не порожній звук. Фахівці регулярно проводять спеціальні екскурсії та освітні заходи для особливих дітей. Тож і цього разу діти полишили музей із новими для себе враженнями, емоціями та думками.

Не можна оминути й той факт, що школярів було багато не лише в залах музею, а й на території Меморіалу. Виставка бойової техніки та озброєння завжди притягує юних гостей, адже там не лише можна побачити техніку періоду Другої світової війни, а й відчути себе пілотами відомих літаків та гелікоптерів, а також зробити пам’ятні світлини на фоні скульптури «Батьківщина-мати», помилуватися весняним краєвидом столиці з оглядового майданчика монумента на висоті 36,6 м.

Тож цього року, як завжди, весняні канікули в музеї були напруженими та насиченими. Юні відвідувачі подарували колективу позитивні емоції та яскраві враження, вкотре надихнули працювати натхненно.

Музейна школа «Покоління NEXT»
31 березня

Ми досить довго працювали над новим освітнім проектом – Музейна школа «Покоління NEXT». І ось нарешті новітнє надбання пройшло апробацію. Першими слухачами стали учні шкіл Брусилівського району, що на Житомирщині, та їхні вчителі. Серед присутніх – і представники телеканалів «Культура», «Art in Ukraine», «1-й канал», а також педагоги Київського палацу дітей та юнацтва.

Куратор проекту Ганна Тарасенко розповіла, як буде працювати Музейна школа, за яких умов можна буде її відвідувати, скільки коштує абонемент (240 грн). Присутні дізналися, що курс уроків розрахований на 8 тижнів: по 1 уроку щотижня, в неділю. Навчання складається з двох програм: «Символи і знаки», підготовленої для дітей 8 – 11 років, та «Відомі вислови лідерів країн-учасниць Другої світової війни», призначеної для опрацювання дітьми 12 – 14 років.

Викладач школи Дмитро Гайнетдінов ознайомив присутніх із програмою «Символи і знаки», провів бесіду зі школярами, після якої учні зрозуміли, як багато невідомого для них є в розумінні знайомих, здавалося б, символів і знаків, з якими доводиться мати справу в повсякденному житті. Наприклад, таких як тризуб, зірка, свастика, мак, журавлик, голуб миру, зірка Давида тощо. Діти з цікавістю сприйняли незнаний досі символ – тотем ведмедя, з яким люди здавна пов’язували свої надприродні можливості, із захопленням послухали розповідь про дресированого польськими вояками ведмедя Войтека, який під час бойових дій Другої світової війни підносив снаряди бійцям.

Іще один викладач школи Олександр Пастернак презентував програму «Відомі вислови лідерів країн-учасниць Другої світової війни».

Школярі виявили неабияку зацікавленість роллю в Другій світовій війні Німеччини, СРСР, США, Франції, Італії, Японії, Великої Британії, Фінляндії. Зрозуміли, наскільки глибоко, проте доступно й захопливо можна вивчати історію Другої світової війни через персоналії ключових гравців та їхні відомі вислови.

Після презентації Музейної школи «Покоління NEXT» учні заповнили анкети, в яких висловили свої думки щодо складених програм. Автори проекту з хвилюванням чекали, яку оцінку дадуть найприскіпливіші критики, які ще не вміють кривити душею, – учні. Приємно відзначити, що всі оцінки – позитивні! Школярі охоче відвідуватимуть цей навчальний курс.

На прощання заступник директора Людмила Рибченко висловила побажання, щоб «дорога до музею сприймалася, як дорога додому», та переконання в тому, що учні Музейної школи «Покоління NEXT» обов’язково досягнуть успіхів у вивченні історії, а свого часу стануть кращими студентами престижних вишів і, безперечно, виростуть патріотами України.

Хор ветеранів
30 березня

30 березня 2017 р. на екскурсію до музею завітали незвичайні відвідувачі, працювати з якими доводиться далеко не щодня, – учасники Народного аматорського хору ветеранів війни, праці та військової служби «Солдатська пам’ять». Цей колектив у вересні 2017 р. відсвяткує своє 30-річчя. Найстаршим його учасникам понад 90 років, утім, вони активно працюють, із задоволенням беруть участь у концертах, ніколи не спізнюються на репетиції. «Про таких, як Іван Макарович Лупа та Олексій Григорович Токарєв можна з певністю сказати, що не старіють душею ветерани», – говорить керівник хору Заслужений працівник культури Кутєпов Володимир Петрович.

Володимир Петрович згадує, що на початку 1980-х він, тоді ще студент Київського інституту культури імені О. Корнійчука, був у складі будівельного загону, який допомагав будувати Музей, займався благоустроєм його території. «На цих схилах десь причаївся дух моєї молодості», – сміється пан Кутєпов.

Хористи з цікавістю оглядали експонати музею, уважно слухали екскурсовода, яка вклала в свою розповідь максимум душевного тепла та професійної майстерності. То ж не дивно, що екскурсанти понесли з собою масу вражень і спогадів, були розчулені настільки, що на прощання виявили бажання заспівати. – І попливли залою музею чарівні звуки пісні композитора А. Пашкевича на слова Д. Луценка «Фронтові побратими». «Слава героям, слава й хвала!» – дзвінко лунало, хвилюванням сповнювало серця присутніх, викликало захоплення.

Щасливої дороги і доброго здоров’я побажала всім екскурсовод Тетяна Стріхарська, на що у відповідь прозвучала українська народна пісня «Ой там за Дунаєм…»

Тренінг для студентів
29 березня

Сучасний музей є не лише колекцією експонатів, а й комунікаційною платформою для молодих науковців. Сьогодні до музею завітали студенти Чернігівського національного педагогічного університету, які вивчають історію геноциду ромів в Україні у період Другої світової війни. Візит відбувся під егідою дослідниці Наталі Зіневич.

Науковий співробітник музею Олександр Пастернак провів для молодих істориків цікаву екскурсію по головній експозиції музею з акцентом на окупаційний режим нацистів та переслідування ромської спільноти. Студенти дізналися про особливості експонування матеріалів із теми геноциду ромів та ознайомилися з музейною колекцією документів. Вони мають серйозний намір досліджувати історію нацистських злочинів щодо ромського народу і в майбутньому співпрацювати з колективом нашого музею.

Сподіваємося, що сьогоднішній візит започаткує плідну співпрацю між науковими співробітниками музею та майбутніми істориками.

Особливі гості
29 березня

Музей ХХІ століття – це дружня спільнота, відкрита для кожного. У ньому немає місця обмеженням та дискримінації, тут радо приймають кожного відвідувача і, головне, вміють це робити.

У нашому музеї гості з проблемами розладу психічно-нервової системи вже не вперше. Музейні фахівці опанували методику роботи з ними. Сьогоднішніми відвідувачами стали діти з діагнозом аутизм, який супроводжується порушеннями комунікації та соціалізації. Вони прибули зі спеціальної загальноосвітньої школи I - II ступенів № 12 Дарницького району м. Києва.

Дитячим провідником у світі музею стала екскурсовод Алла Грушецька. У доступній для особливих відвідувачів формі вона ознайомила дітей з експозицією, показала оригінальні музейні артефакти з минулого, розповіла про сторінки з історії війни та життєві долі окремих людей. Діти полишали музей із новими для себе враженнями, емоціями та думками. І головне – усі гості і вихованці школи № 12 та їхні батьки відчували себе комфортно і затишно, усілякі бар’єри були розрушені.

Подарунок мецената
28 березня

У черговий раз музейна колекція поповнилася цінними раритетами, переданими в дар другом нашого музею – колекціонером Дмитром Пірклом. Музейники вдячні за надзвичайно цікавий матеріал для дослідження.

Серед нових надходжень 7 номерів газети «Львівські вісті», яка видавалася німецькою окупаційною владою на Галичині. На їхніх шпальтах висвітлювалися події, які відбувалися у вересні – жовтні 1943 р.

Читачів інформують про звільнення з-під арешту фашистського диктатора Італії Беніто Муссоліні, взаємовідносини нацистської Німеччини з Японією та Болгарією, а також дії західних аліянтів, бої на території України, де на той час розгорталися визначальні бойові операції Другої світової війни.

Не залишилися поза увагою й місцеві події – збір пожертв на великий радіоконцерт, присвячений добровольцям дивізії «Галичина». Окупаційна влада у своїх пропагандистських цілях апелювала до знаних українських діячів та митців, зокрема до Лесі Українки. Через десятиліття ми маємо змогу дізнатися про постановки театрів, успіхи українських спортсменів та багато інших подій.

Доволі цікавими є оголошення, які вміщені в кінці кожного номера. Вони позбавлені ідеологічного навантаження та політичної заангажованості, натомість виступають реальним відображенням соціально-економічного життя, яке вирувало тоді на Галичині. Увесь цей інформаційний масив буде ретельно досліджений і згодом використаний в експозитарних та виставкових проектах, він стане джерельною базою у статтях наукових співробітників музею. Адже пан Піркл зазначає, що пам’ятки військово-історичної спадщини мають бути в роботі.

Конкурс юних екскурсоводів
21 березня

20 – 22 березня 2017р. у Києві відбувся ІІ тур Всеукраїнського конкурсу екскурсоводів музеїв навчальних закладів «Край, у якому я живу», організований Українським державним центром туризму та краєзнавства учнівської молоді при Міністерстві освіти і науки України.

Урочисте відкриття конкурсу відбулося 20 березня 2017р. у Будинку вчителя. Для фінального оцінювання наступного дня фіналісти були згруповані у три секції, які приймали у себе відповідно три музеї, а саме: військово-історична секція – Національний музей історії України у Другій світовій війні, секція історії навчальних закладів – Педагогічний музей України, етнографічна секція – Музей Івана Гончара. Відповідно, фахівці кожного з музеїв входили до складу журі, яке оцінювало майстерність і фаховість колег-початківців.

Журі військово-історичної секції очолила Людмила Рибченко – заступник генерального директора з питань розвитку і комунікації музею. Разом із нею майстерність 20 учасників оцінювали провідні екскурсоводи музею, історики Дмитро Гайнетдінов та Олександр Пастернак.

Одна за одною змінювалися на екрані презентації, а доповідачі представляли музейний простір, у якому вони працюють. Разом із ними кожен присутній здійснив віртуальну подорож у музеї солдатської слави, визвольної боротьби та історії населених пунктів. Екскурсоводи розказували про щоденні будні музею, особливості експозицій та багатство фондового зібрання, про друзів музею і відвідувачів, читали поезії та відповідали на запитання. Не обійшлося й без музейних сувенірів – невід’ємного атрибута сучасного музею в усьому світі.

Серед перлин, представлених в експозиціях музеїв, із якими познайомили журі юні екскурсоводи, – оригінали рукописних документів з історії Карпатської України, «12 рис характеру справжнього націоналіста», особисті предмети учасника національно-визвольного руху Миколи Куделі, непоказний образок Матері Божої Неустанної Помочі, вишитий у 1946р. в таборі для політичних в`язнів СРСР у Воркуті, на який не можна дивитися без сліз: полотно для нього одна з ув’язнених українок відрізала зі своєї єдиної сорочки, нитки для вишивання надали інші співкамерниці, розпустивши свій в’язаний одяг.

«Участь у цьому конкурсі для мене – це гордість за мій край і його історію, нагода розказати про нас. Я навчаюся в 10 класі, і наступного року переді мною постане вибір професії. Спочатку хотіла йти навчатися на дипломата, на міжнародні відносини… але робота в музеї змушує задуматися, чи не пов`язати своє життя з історією», – поділилася думками одна з двадцяти учасниць секції Анастасія Себастьян.

Людмила Рибченко звернула увагу юних екскурсоводів, у майбутньому, можливо, музейних працівників, на основні напрями музейної роботи, від яких не повинні відступати й молодші колеги: збереження, дослідження та популяризація музейних предметів. Зокрема вона наголосила на гострій необхідності реставрації справді унікальних експонатів та їхнього правильного експонування, відповідно до загальновідомих стандартів. Вона зазначила, що юні музейники і юні екскурсоводи завжди можуть розраховувати на підтримку та допомогу старших, більш досвідчених колег.

Під час підбиття підсумків члени журі мали спільну думку в тому, що всі презентації були зроблені відмінно. Проте найбільше сподобалася екскурсія Богдановського Влада – екскурсовода Музею бойової слави при Скадовській загальноосвітній школі № 3 Херсонської області. Юнак не лише провів віртуальну екскурсію музеєм, а й розповів про музейні експонати – військові однострої німецької та радянської армій.

Для усіх фіналістів було проведено екскурсію головною експозицією та здійснено підйом на оглядовий майданчик скульптури «Батьківщина-мати».

День українського добровольця
17 березня

Сьогодні Україна вперше відзначає День українського добровольця. Це свято Верховна Рада України встановила в січні 2017р. з метою вшанування мужності та героїзму наших захисників, які добровільно вступили на захист незалежності України та стали ідеологічною основою нової української армії.

До музею завітали троє добровольців – Анатолій Свирид, Максим Тумко та Ігор Калиновський. Вони зустрілися зі старшокласниками з міста Малин Житомирської області.

Анатолій Свирид розповів, що саме цього дня 2014 р. понад 500 бійців самооборони Майдану вирушили на військову підготовку. «Тоді почали формувати нове військо… Народ України довів, що він єдиний. І рано чи пізно перемога буде за нами», – зазначив він.

Максим Тумко розповів, що з пережитого на фронті завжди пам’ятатиме 19 серпня 2014р. «Тоді, у свято Преображення Господнього (у народі – Яблучний Спас), був 4-годинний обстріл із ворожих градів, усе горіло. Згодом почали детонувати наші боєприпаси. Ми сподівалися лише на Спаса і дивом залишилися живі. Усі бійці батальйону вважають цей день другим днем народження», – згадував воїн.

Ігор Калиновський наразі продовжує службу в лавах Збройних сил України, зокрема готує нове поповнення за військовими стандартами НАТО. Він зазначив: «Я в музеї вперше. Виставку "Український Схід" має побачити кожен українець, адже це наша нинішня історія. Саме зараз в Україні йде війна. Майбутня наша перемога саме для вас, діти. Ви – наше майбутнє».

Учасники заходу в захопленні засипали бійців запитаннями. Що означають позивні військових? Як воїни адаптуються до мирного життя? Що дає змогу залишатися людиною в неприродній атмосфері війни? Сподобалося запитання про їхні мрії та плани. Анатолій Свирид, який нині очолює Громадську організацію «Серця кіборгів», поділився планами щодо допомоги дітям та вдовам загиблих побратимів, виховання здорових і сильних юнаків – майбутніх захисників. Ігор Калиновський мріє передати свої знання молодому поколінню, а також про професійну українську армію, яку не здолає ніякий ворог. А спільною мрією наших гостей були мир, злагода та родинне тепло.

Так минув у музеї перший День українського добровольця. Сподіваємося, що всі його учасники запам’ятають тепле спілкування та збережуть яскраві спогади про зустріч.

Президент Карпатської України
16 березня

У середині березня в Україні відбуваються урочистості з нагоди проголошення незалежності Карпатської України. Ці історичні події стали спробою здобути українську державність на території сучасного Закарпаття, яке в той час було розділене між Чехословаччиною та Угорщиною. 15 березня 1939р. було проголошено незалежність Карпатської України.

Президентом новоствореної держави став Августин Волошин – відомий науковець і педагог, журналіст і видавець, знаний філолог, який досконало володів грецькою, латинською, німецькою, угорською, чеською, словацькою, сербською, болгарською та іншими мовами. Проте для українців він – Президент першої Карпато-Української незалежної держави. Згідно з Указом Президента України від 15 березня 2002р. йому було посмертно присвоєно звання Героя України.

Уже третій рік поспіль у музеї відбуваються Уроки української ідентичності «Президент Карпатської України». Нині до музею завітали студенти Київського коледжу міського господарства, які почули розповідь про одну із ключових сторінок історії України та дізналися про особистість Августина Волошина.

Історичне значення Карпатської України набуває особливого значення в контексті процесу українського державотворення. А сучасні події вимагають знання минулого своєї країни.

«Бути воїном – значить жити вічно»
4 березня

У музеї вшанували пам’ять загиблого мол. лейтенанта Мирослава Мисли «Мисливця». Воїн загинув 2 жовтня 2016р. поблизу с. Кримське на Луганщині в бою з російськими військами. На зустріч завітали бойові товариші Мирослава та його командир Олег Куцин. Очільник ВГО «Сокіл» Юрій Черкашин вручив матері полеглого Наталії Хрест за заслуги І ст. від Карпатської єпархії УАПЦ. Він зазначив: «Наша помста – це не тільки знищення ворогів. Наша помста – це наше життя. Те, за що воював "Мисливець". Жити правильно, жити гідно. Завжди пам’ятати, якими силами нам дісталася воля держави. І ми не можемо її втратити через наші неблагородні вчинки».

Зал був ущент заповнений молоддю, яка знає, любить та береже пам’ять про Мирослава. Його друзі передали до Музею особисті речі та обладунки героя. Вони увійдуть до музейної експозиції «Український Схід».

Ірина Коцаб’юк, один із кураторів виставкового проекту, зазначила, що Мирослав два роки тому був у музеї особисто, передав свої матеріали. Вона сказала: «Нам запам’ятався світлий погляд його очей, не по роках серйозне світосприйняття й велика любов до України, яка була для героя понад усе… Зв’язок із Мирославом не обривався. Ми були в курсі усіх його справ, раділи успіхам. Молилися і вболівали, коли після закінчення офіцерських курсів він повернувся на передову. Але війна забирає кращих... Це вперше за історію музею, коли передаються особисті речі загиблого воїна, який, будучи живим, став одним із перших героїв експозиції про війну на Сході України».

Під час зустрічі поети та співаки виконали улюблені твори друга «Мисливця», а також ті, що створили з посвятою йому. Серед них вірш філософа, поета й публіциста Дмитра Савченка, який не залишив байдужим нікого із присутніх.

Бо груду каміння накидано в груди

і хлібом мовчання заліплено вікна,

На мапах у гуглі є місце спокуті,

де шум від живих упокорено стихне.

Ні трохи, ні поряд, ні вкотре, ні знову –

усе розпочнеться лише після плоті,

Бо ями землі позіхають спросоння,

де тіло та ґрунт опиняються в згоді.

Абзацами встелишся в локули неба

заради широт ти в глибини пішов.

І подих пролився єдиним куплетом…

…в транскрипціях вічності камінь є шовк.

Слова свідків. Руслан Боровик та Павло Тука
3 березня

Виставковий проект «Українській Схід» – не лише місце експонування матеріалів учасників бойових дій на Сході України, а й простір для зустрічей з очевидцями російсько-української війни, які, ризикуючи власним життям, захищають Українську державу.

Нині до музею завітали відразу двоє бійців 90-го окремого штурмового батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади, які брали участь в обороні Донецького аеропорту, Руслан Боровик та Павло Тука.

Руслан Боровик розповів гостям заходу історію створення свого батальйону та його бойовий шлях на Сході України. Зокрема й про найвідомішу сторінку сучасної воєнної історії – героїчну оборону Донецького аеропорту. Боєць відмітив, що в той час він не лише виконував свій військовий обов’язок, а й фіксував образи війни на фото. Руслан є автором фотоальбому «ДАП», у якому опубліковані світлини про унікальні епізоди оборони летовища. «У той час я намагався зберегти пам’ять про події для себе, для рідних бійців. На жаль, на багатьох світлинах зафіксовані останні образи загиблих побратимів. Це й пам’ять для Вас, для наших нащадків – нашого майбутнього», – відмітив Руслан Боровик.

Павло Тука сказав учасникам заходу, що «усі йшли туди добровільно. Там майже не було професійних військових. Там були звичайні вчителі, інженери, трактористи тощо. Наш ворог не міг повірити, що таку потужну відсіч упродовж 242 днів давали звичайні українці. Проте ми вистояли, бо ми захищали Вас, діти, захищали своїх рідних, своїх дружин та дітей. Ми були сильними завдяки Вам».

Обидва бійці звернулися до школярів із проханням добре навчатися та вивчати історію рідної землі. «Ми почнемо краще жити лише тоді, коли ви – сучасне покоління, не будете допускати помилок минулого. Коли ви ставатимете досвідченими працівниками – дипломатами, інженерами, лікарями тощо, які будуватимуть потужну й сильну державу Україну», – наголосив Руслан Боровик.

Під час зустрічі від одного із школярів пролунало запитання про Максима Ридзанича – бойового побратима Руслана та Павла. Максим Ридзанич був командиром снайперської групи 90-го батальйону. Взявши собі позивний «Адам» на честь свого діда-танкіста, ветерана Другої світової війни, у вересні 2014р. він поповнив лави захисників України. Брав участь у обороні ДАПу, 20 березня 2015р. загинув від кулі противника. Максим Ридзанич був батьком трьох дітей, однією з них є Карина – однокласниця учасників заходу. Для дітей було важливо почути розповідь про Героя, який є для них близьким.

Руслан Боровик розповів школярам про групу снайперів, яка останньою залишала ДАП, саме її очолював Максим Ридзанич. Важко було говорити про смерть побратима: «Ми не могли повірити в його смерть. Переживши пекло оборони, він загинув, потрапивши в засідку. Нам його не вистачало. Адже й досі немає достойної його заміни».

Після спілкування з Героями діти прослухали екскурсію про «Український Схід». Сподіваємося, що нинішня зустріч стане для учнів незабутньою.

Семінар музейників
23 лютого

У Музеї відбувся семінар-практикум для керівників музеїв історичного профілю Київщини. Обговорювали питання модернізації структури та змісту діяльності музеїв в умовах сучасних викликів.

Організаторами зустрічі виступили Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації та Комунальний заклад Київської обласної ради «Центр творчості дітей та юнацтва Київщини», а також Національний музей історії України у Другій світовій війні.

Піднімалися питання щодо необхідності нести правдиві знання про історичне минуле українського народу, його боротьбу за волю та державну незалежність. У зв’язку з цим назріла потреба переосмислення та декомунізації окремих музейних експозицій, зокрема присвячених подіям Другої світової війни. Тут основним акцентом має стати український вимір перемоги, здобутків і втрат України на тлі світового зіткнення.

Про реалізовані практичні кроки в цьому напрямку учасникам семінару розповіла заступник генерального директора Національного музею історії України у Другій світовій війні Людмила Рибченко. Вона презентувала науково-гуманітарний музейний проект «Родинна пам'ять про війну: Збережено» та програму освітніх заходів.

Досвідом створення відеофільмів оглядових екскурсій поділилася керівник Музею народного побуту Київщини Технолого-економічного коледжу Білоцерківського національного аграрного університету Наталія Костенко. Про сучасні підходи до моделювання експозицій ділився роздумами керівник музею «Дитинство і юність, обпалені війною» Палацу дитячої та юнацької творчості м. Бровари Володимир Дем’яненко.

На завершення зустрічі учасники семінару ознайомилися з експозицією виставки «Український Схід» та обговорили майбутні спільні проекти.

Операція «Чечевиця»
23 лютого

Під час Другої світової війни сталінський режим боровся не лише із зовнішнім ворогом – нацистами та їхніми союзниками, а також із внутрішнім ворогом – найчастіше з безневинним населенням. Представники цілих народів ставали «ворогами Батьківщини» та жорстоко каралися. Упродовж Другої світової війни і по її завершенні було депортовано 10 народів СРСР – німців, корейців, фінів, карачаївців, калмиків, чеченців, інгушів, балкарців, кримських татар і турків-месхетинців. Усього – близько 3 млн осіб.

Однією з наймасштабніших стала операція «Чечевиця» – депортація чеченців та інгушів із території Чечено-Інгуської АРСР до Середньої Азії, що відбувалася з 23 лютого до 7 березня 1944р. На Схід було відправлено 493 269 переселенців.

Учасникам сьогоднішнього освітнього заходу – студентам Київських коледжів – науковець музею Олександр Пастернак розповів про етнічні депортації в СРСР загалом та операцію «Чечевиця» зокрема. Юнаки та дівчата також змогли відчути себе в ролі суддів сталінського режиму. Поділившись на п’ять команд, вони отримали по папці «Справа на народ-зрадник» – кримських татар, калмиків, корейців, німців та турків-месхетинців. Після вивчення матеріалів «справи» кожна команда презентувала іншим текстові та графічні матеріали про трагедію свого народу. Жорстока правда документів та фотосвідчень жахала студенів, перш за все, великими цифрами втрат серед населення, здебільшого дітей та людей похилого віку, а також неймовірними фізичними та моральними випробуваннями, пережитими представниками депортованих народів.

Такий різновид інтерактивного складника освітнього заходу науковцями музею був застосований уперше. Він виявився результативним і цікавим для учасників проекту. Упевнені, що для більшості з них дата 23 лютого назавжди запам’ятається саме як день пам’яті про жертв етнічних депортацій.

Школа МИРУ
22 лютого

Щоденно ми чуємо по телебаченню, у транспорті, від сусідів та друзів: «Україні потрібен мир». Проте ми не завжди задумуємося над тим, що наша історія залежить, у першу чергу, від нас самих.

Сьогодні в музеї зібралися молоді люди, які переконані, що мир у країні та сім’ї, толерантність, демократичний розвиток країни – це справа кожного, що, лише змінившись самі, ми змінимо світ. У виставковому залі учні десяти київських шкіл та однієї з Чернігівщини разом із студентами трьох столичних вишів стали учасниками філософсько-дискусійного клубу «Школа МИРУ». Організаторами виступили UPF Ukraine / Федерація всесвітнього миру, Всеукраїнська молодіжна федерація молоді за мир, волонтери громадської організації «Поруч», а також Національний музей історії України у Другій світовій війні. З вітальним словом до молоді звернувся модератор заходу, провідний екскурсовод музею Дмитро Гайнетдінов.

Учасники проекту із задоволення поринули в роботу. Вони дружно освоювали навички тімбілдінгу, навчалися працювати в команді, а головне – вільно обмінюватися думками. Три команди обговорювали актуальні проблеми – культуру миру в сім’ї, протидію насильству, повагу до життя й гідності людини. За підсумками зустрічі школярі та студенти презентували три проекти-інсталяції, які вони власноруч і зробили за допомогою вирізок із преси.

Засідання філософсько-дискусійного клубу «Школа МИРУ» вийшло цікавим та корисним для молодих громадян України. Незабаром на них чекають нові креативні проекти.

Дебальцівcький щоденник
22 лютого

До другої річниці виведення Збройних сил України з Дебальцівського плацдарму

У виставковому залі музею серед експонатів проекту «Український Схід», присвяченого подіям війни на Донбасі, сьогодні говорили про історію дворічної давнини, коли українські військові в надзвичайно складних умовах виходили з оточення з-під Дебальцевого.

Емоційні та детальні записи про ті трагічні події залишив у своєму щоденнику Віктор Коваленко – криворізький журналіст, блогер, офіцер, який у той час служив у 40-му окремому мотопіхотному батальйоні.

Не зважаючи на постійну загрозу життю, він виконував свою професійну місію – висвітлював правду про війну, у тому числі й у соціальних мережах. Сторінки його щоденника – це сучасний літопис, у якому оживають бої за Дебальцеве.

«Опівночі, в ніч на 18-те лютого, лишившись з парою працюючих автомобілів та в складі 60-ти осіб, ми в базовому таборі почали розуміти, що у нас немає іншого вибору, як негайно забиратися звідти або пішки, або хоч якось на колесах. Небо було затягнуте хмарами і геть темне. Місяць, який міг підступно висвітлити противнику наші шляхи відходу, мав з'явитися на небі після третьої ночі. Чекати до ранку було самогубством. В разі нападу противника на табір, ми б понесли значні втрати, а вранці в нас були б мізерні шанси вийти з "вогневого мішка" Дебальцівського плацдарму» (стиль і правопис автора збережено).

Учасниками заходу стали учні Навчально-виховного комплексу № 167 м. Києва, які завітали до музею в рамках вивчення предмета «Захист Вітчизни». Майбутні захисники Батьківщини із захопленням та цікавістю сприймали слова, занотовані свідком боїв. Адже рядки «Дебальцівського щоденника» не лише зберігають пам'ять про загиблих, про тих, хто воював, вони написані на основі бойового досвіду. Імовірно, ці військові знання допоможуть врятувати життя комусь іншому.

Після віртуальної зустрічі з автором щоденника для відвідувачів заходу науковці музею провели екскурсію по виставці «Український Схід», на якій представлені речі учасників російсько-української війни.

Дебальцеве. Слово свідка
18 лютого

18 лютого 2015р. угруповання українських військ вивели з Дебальцівського плацдарму. Під час виходу ворог наносив вогневі удари по українських підрозділах, а також по транспорту з пораненими та загиблими бійцями. Затамувавши подих, українці спостерігали за перебігом подій і сподівалися, що наші війська вийдуть з оточення з мінімальними втратами. Проте повна правда про ті смертоносні дні достеменно невідома. Ті трагічні події й нині не відпускають живих учасників боїв на Дебальцівському плацдармі.

Своїми спогадами про одну з найкривавіших сторінок сучасної війни поділився з молоддю учасник тих подій капітан Ігор Костенко. У лютому 2015р. він був командиром роти 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» і брав безпосередню участь у виведенні українських вояків з оточення російських терористичних військ з-під Дебальцевого. Ігор Костенко відверто розповідав про життя на війні та залюбки давав вичерпні відповіді на поставлені запитання. А запитань було немало, оскільки головними слухачами були вихованці Юридичного ліцею ім. Ярослава Кондратьєва – майбутні захисники Вітчизни та закону. Під час зустрічі вони отримали корисну інформацію, яка знадобиться їм у майбутній професійній діяльності. Ліцеїсти довго не відпускали капітана, його розповідь нікого не залишила байдужим.

Після зустрічі для відвідувачів заходу науковці музею провели екскурсію по виставці «Український Схід», на якій представлені речі учасників російсько-української війни.

Відкриття виставки «Український Схід»
17 лютого

Сьогодні виставковий зал музею був ущент заповнений учасниками бойових дій на Сході України, членами їхніх родин, курсантами військових навчальних закладів міста Києва, молоддю, які завітали, щоб віддати шану захисникам України та взяти участь у відкритті виставки «Український Схід».

Новий музейний проект присвячено звитязі і жертовності патріотів України, які наразі на східних теренах Української держави відстоюють її суверенітет та територіальну цілісність. Його головна ідея закладена в рядках Державного гімну України:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Саме з його виконання розпочалася офіційна церемонія відкриття проекту.

Присутні пригадали й побачили на екрані, як співали гімн курсанти Севастопольського військово-морського училища ім. Нахімова в 2014р., оборонці Донецького аеропорту в 2015р., напередодні свого останнього бою, як виконали його скрипалька Марина Бондас в Авдіївці 2017р. та віолончеліст воїн АТО «Мартін» у Києві 2015р. Зворушливо звучали рядки гімну, виконані наживо лідером гурту «ТаРута» Євгеном Романенком та дітьми Київського навчально-реабілітаційного центру № 6, що співали мовою жестів. Їх підхопили всі присутні.

Генеральний директор музею Іван Ковальчук відмітив, що це другий музейний проект із цієї тематики. З першим – «Україна. Реалії сучасної війни» – упродовж 2015 – 2016 рр. ознайомилися 1 млн відвідувачів. «Ми хотіли б, щоб ця виставка стала майданчиком, де українські захисники зможуть зустрічатися з побратимами, згадувати загиблих, а також виховувати молодь», – зауважив Іван Ковальчук. Він подякував присутнім захисникам за ту важливу справу, яку вони виконують.

Міністр культури України Євген Нищук наголосив, що виставка є внеском у «новітню історію, яка гартується на наших очах. Історію про справжніх Героїв, на прикладі яких і має навчатися прийдешнє покоління. Виставка є складником того, що треба знати та вивчати. Це наша історія, наша держава». Після цих слів присутні хвилиною мовчання вшанували всіх тих, хто загинув, захищаючи рідну землю.

Військовий капелан ЗСУ отець Костянтин разом із гостями заходу відправив молитву за учасників бойових дій та передав до музею предмети богослужіння та церковного одягу, що були з ним від 2014р.

Від імені бійців своїх підрозділів із вітальними словами звернулися до присутніх командир 57-ї бригади Дмитро Красильников, командир полку особливого призначення «Київ» Віталій Сатаренко, командир спецпідрозділу «Хорт» 57-ї бригади Павло Патарецький. Вони також передали до музею артефакти з окопів сучасної війни.

Серед партнерів виставки «Український Схід» – волонтери гуманітарного проекту «Чорний тюльпан». Керівник Ярослав Жилкін розповів, що їхньою місією були пошук та евакуація тіл загиблих. Від вересня 2014р. до липня 2015р. в рамках гуманітарного проекту Збройних сил України «ЕВАКУАЦІЯ-200» з окупованих територій Донецької та Луганської областей пошукові групи вивезли понад 200 тіл. Матеріали, які передали волонтери, склали частину композиції «Хресний шлях», що уособлює криваву ціну, яку платить український народ за право вільно жити на своїй землі.

Давнім партнером проекту є й команда журналістів ТСН каналу «1+1». Репортер Наталка Нагорна під час виступу передала музею величезний прапор із підписами бійців. «Такі речі є особливо важливими, адже вони містять пам’ять про людей, які можуть загинути чи вже загинули. Рідним не завжди легко ходити на кладовище, там більше болю. А коли приходиш до музею й бачиш речі близької людини, ти сумуєш лише за духом та разом з іншими віддаєш данину шани захисникам», – зазначила журналістка.

Неабиякого піднесеного настрою додала присутність на заході начальника Київського військового ліцею імені І. Богуна Героя України Ігоря Гордійчука, який завітав до музею зі своїми вихованцями.

Після офіційної церемонії відкриття запанувала атмосфера дружнього спілкування побратимів. У кінозалі транслювалася хроніка війни, складена за телерепортажами команди ТСН каналу «1+1».

Свічка пам’яті
16 лютого

14 лютого на 95-му році життя відійшла у вічність Теодозія Плитка-Сорохан із Верховинщини – видатна оспівувачка рідного краю та українського повстанського руху на Гуцульщині.

Член юнацтва ОУН, зв’язкова, розвідниця боївки у складі Тактичного відтинку-21 «Гуцульщина» Військової округи «Говерла» УПА-Захід, псевдо «Ластівка». За участь у діяльності підпілля ОУН була заарештована в березні 1945р. Засуджена до 10 років у виправно-трудових таборах, вислана на Колиму. Працювала на уранових рудниках. У 1949 – 1954 рр. – політв’язень особливого табору № 5 «Берлаг» (Магаданська область). Упродовж 1954 – 1956 рр. – на спецпоселенні. 30 жовтня 1956р. повернулася в Україну.

Вона не тільки мріяла про вільну Україну, а й доклала всіх зусиль для її втілення, присвятивши цій меті все своє життя. Перебуваючи під постійним стеженням, не зважаючи на підірване в радянських катівнях здоров’я, після повернення додому займалася активною громадською діяльністю, зокрема відстоювала криворівнянський храм Різдва Пресвятої Богородиці, щоб його не забрали у віруючих.

Теодозія Андріївна є авторкою трьох збірок власних гуцульських співанок: «Криворівське розмаїття», «Від Черемоша до Колими» та «На струнах душі і серця».

У 2015р. матеріали цієї сміливої жінки з’явилися в експозиції музею. Її саморобні альпіністські кішки, а також табірний одяг, у якому вона важко працювала на Колимі, не залишають байдужими відвідувачів музею. Пишаємося тим, що маємо змогу повідати гостям із різних куточків світу сповнений героїзму і трагізму життєпис цієї видатної українки.

Колектив музею висловлює щирі співчуття рідним і близьким Теодозії Андріївни, усім, хто знав цю гуцульську «Ластівку».

Зустріч побратимів
15 лютого

У ХХ ст. після Другої світової війни відбулося ще понад 400 збройних конфліктів на різних континентах земної кулі, і в багатьох із них була задіяна могутня тоталітарна імперія – Радянський Союз. Оскільки на той час до його складу входила й Україна, її сини теж служили в радянському війську, складали присягу, виконували накази, зокрема так званий «інтернаціональний обов’язок». Керівництво країни-імперії заради власних ідеологічних гегемонських устремлінь, експорту соціалізму на інші території заганяло військовослужбовців до Молоха війни у різні країни – Іспанію, Монголію, Корею, Кубу, В’єтнам, Єгипет, Ефіопію, Афганістан тощо.

15 лютого – у День вшанування учасників бойових дій на території інших держав – ми щорічно згадуємо наших співвітчизників, які з волі керівництва СРСР стали учасниками військових конфліктів за межами України.

В експозиції «На чужих війнах» зустрілися побратими, щоб побачити живих та пом’янути загиблих. До музею завітали воїни-«афганці», а також учасники інших збройних конфліктів у далеких краях. У залах панувала чоловіча дружба, лунали пісні. Колишні воїни говорили про неможливість розв’язання спірних політичних питань воєнними засобами, про необхідність збереження пам’яті про загиблих та про сучасну війну на Сході України. Чимало колишніх «афганців» тепер вбрані не в «пісочки», а в українські однострої, адже стали на захист нашої держави. На передовій свій бойовий та життєвий досвід вони передавали молодим бійцям, а в музеї - ліцеїстам із Київського військового ліцею імені Івана Богуна, яких було достатньо серед гостей заходу.

Для всіх бажаючих співробітники музею проводили екскурсії та розповідали про ті події.

Пам’яті генерал-полковника Геннадія Воробйова
11 лютого

11 лютого на 56 році пішов із життя начальник Національного університету оборони України імені Івана Черняховського генерал-полковник Воробйов Геннадій Петрович.

Близько сорока років свого життя Геннадій Петрович присвятив чесному й відданому служінню Батьківщині, зробивши значний внесок у розбудову і становлення Збройних сил України.

Співробітників музею пов’язували тісні стосунки з Геннадієм Петровичем. З 2009 р., перебуваючи на посаді командувача Сухопутних військ Збройних сил України, він сприяв передачі на довічне державне зберігання документів з обліку втрат військовослужбовців РСЧА 1939 – 1945 рр. У результаті кропіткої праці науковців музею та представників військкоматів України сформовано єдиний Всеукраїнський документальний фонд з обліку людських військових втрат України у Другій світовій війні. Наразі він налічує 9416 архівних справ і містить понад 3 млн персональних документів загиблих або зниклих безвісти воїнів, призваних на фронт військкоматами України.

Колектив музею висловлює щирі співчуття рідним і близьким генерал-полковника Геннадія Петровича Воробйова з приводу його передчасної кончини.

Пам’ять про Голокост
26 січня

До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту

27 січня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Він започаткований на спомин про звільнення 27 січня 1945р. радянськими військами в’язнів нацистського концтабору Аушвіц-Біркенау (м. Освенцим, Польща).

До пам’ятного дня в музеї відбувся захід «За велінням совісті й покликом серця» – презентація колекції художніх творів Зіновія Толкачова із серії «Освенцим» та «Квіти Освенцима». У світі мистецтва художник відомий тим, що одним із перших почав поширювати правду про Голокост як катастрофу європейського єврейства та цивілізації загалом, табори смерті як безпрецедентний інструмент геноциду в новітню добу.

У серпні 1941р. Зіновій Толкачов пішов на фронт добровольцем. У 1944 – 1945 рр. брав участь у визволенні в’язнів із табору смерті Майданек та концтабору Аушвіц-Біркенау. У складі спеціальної військової комісії з розслідування злочинів нацизму він 27 січня 1945р. робив замальовки в Аушвіц-Біркенау.

Творчість Зіновія Толкачова cповнена стражданням, жахом, часто німим болем, але також спробами осягнути масштаби злодіянь. Її основні персонажі – люди, які опинилися сам на сам із тоталітарним режимом, безпорадні перед ним маленькі статисти великої трагедії. «Я не знаю документів – саме документів! – сильніших за ці замальовки Зіновія Толкачова», – говорив письменник Віктор Некрасов.

Життя художника є показовим щодо ставлення до єврейства в Радянському Союзі. У 1950-х рр. роботи Толкачова були оголошені «сіоністсько-релігійними», творчість митця названа «глибоко порочною», а сам він клеймований як «втілення безрідного космополітизму».

Лише 1965р. у СРСР побачив світ альбом «Освенцим».

Роботи художника експонувалися в багатьох музеях світу, значна їхня частина зберігається в Національному Меморіалі Катастрофи (Шоа) і Героїзму ЯД ВАШЕМ (м. Єрусалим, Ізраїль) та в Національному музеї історії України у Другій світовій війні (м. Київ, Україна).

Сьогодні для учасників заходу були представлені роботи художника з фондів музею. На презентацію завітали Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович та директор Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Подольський. Останній відмітив, що з малюнками Зіновія Толкачова познайомився вперше ще на початку 1990-х рр., і відбулося це не в експозиції галереї чи музею, а в архівах однієї єврейської сім’ї. «На ці картини треба просто дивитися, слова зайві, адже зображене розповідає про все. І головне, що ми сьогодні з цього залу можемо вийти, а жертви Голокосту мали лише один вихід – смерть», – зазначив Анатолій Подольський. Насамкінець науковець наголосив, що про трагедію Голокосту потрібно говорити правду, адже це важливий урок минулого.

Виступ Анатолія Подольського був співзвучний із словами Володимира В’ятровича. Обидва відмітили, що музей історії України у Другій світовій війні постійно готує нові проекти та виставки, що відкривають сторінки історії війни в усій її правдивості. Зокрема Володимир В’ятрович згадав про виставку «Смертельний шлях», присвячену 75-й річниці трагедії Бабиного Яру, адже «Бабин Яр є своєрідним символом Голокосту в Україні, як широковідомий Аушвіц для світової громадськості».

Експозити щодо Бабиного Яру були представлені нині як цифрова музейна колекція «Україна. Київ. Бабин Яр», розміщена у «Віртуальному музеї» та на сайті Меморіалу.

Колекція містить оцифровані музейні предмети з фондового зібрання, що висвітлюють трагедію Бабиного Яру – урочища в Києві, де впродовж двох років – від 29 вересня 1941р. до 29 вересня 1943р. було знищено понад 100 тис. євреїв, ромів, українців та представників інших національностей. Зібрання презентує документи, листи, щоденники, що свідчать про злочини нацистів; світлини, книги, особисті речі киян, чиї долі були обпалені Голокостом.

На захід також завітали голова Правління Українського центру розвитку музейної справи Владислав Піоро та заступник директора з розвитку ІКТ в науці, культурі та освіті Спеціалізованого Центру «БАЛІ» Ольга Баркова. Вони акцентували увагу на тому, що вперше в українському музейному інформаційному просторі створено контент, який відповідає сучасним національним, європейським і світовим стандартам музейної справи та провідним практикам репрезентації оцифрованих музейних колекцій у веб-середовищі.

Прапор над Аеропортом
20 січня

До другої річниці героїчної оборони Донецького аеропорту

Головною подією останніх днів у музеї стало вшанування пам’яті «кіборгів», які утримували Донецький аеропорт упродовж 242 днів. Нині – друга річниця завершення оборони летовища, у якій українські військові продемонстрували дива стійкості, б’ючись у фактичній блокаді, проти чисельно переважаючого противника.

Тематичний захід «Прапор над Аеропортом» сьогодні відвідали діти з Хмельниччини. Їхній візит був організований духовно-просвітницькою організацією «Держава».

Українські прапори, які неодноразово здіймалися над будівлями терміналів, стали яскравим прикладом оборони Донецького аеропорту. Ці знамена, як і героїчна боротьба «кіборгів», зігрівали надією на перемогу й повертали в серця мільйонів українців упевненість у власних силах. Екскурсовод Олександр Очеретяний розповів юним відвідувачам історії унікальних прапорів, що були з українськими військовими в найскладніші періоди боїв за ДАП. Діти разом із музейним співробітником розшифрували підписи героїв на знаменах та довідалися про їхню долю. На жаль, багатьох із них уже немає серед живих.

Розповідь екскурсовода супроводжувалася трансляцією відеороликів установлення «кіборгами» прапорів у розпал боїв за термінал. Вони знову і знову викликають у нас гордість за українських захисників. Піднятий над полем бою прапор був і є прапором усіх українців, символом віри в краще майбутнє та сподівань на неминучу перемогу на Сході України.

Платформа історика
18 січня

Наш музей – це не лише експозиція, а й інтелектуальний майданчик для істориків, на якому вони діляться своїм практичним досвідом, методичними напрацюваннями та результатами наукових пошуків.

Сьогоднішнім гостем проекту «Музейна платформа історика» стала кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України Тетяна Пастушенко. Її доповідь, присвячена проблемі українських примусових робітників у Третьому райху, була оприлюднена у програмі музейних заходів до 75-ї річниці від початку вивезення населення України на примусові роботи до Німеччини.

Дослідниця провела для аудиторії змістовну лекцію, на якій розкрила основні етапи примусової депортації населення окупованої України, соціально-правовий статус остарбайтерів у нацистській Німеччині, умови їхнього перебування на чужині, післявоєнну долю та довгий і тернистий шлях до визнання як жертв тоталітарного режиму. Переконливо під час викладу матеріалу звучали новітні статистичні дані щодо кількості українських остарбайтерів, які охоплюють також населення, вивезене з окупованого Закарпаття у 1939 році.

Основним меседжем дослідниці стала теза про те, що серед жертв будь-яких військових конфліктів найбільшу кількість становлять саме мирні, цивільні громадяни. Це підтверджують цифри. В Україні під час Другої світової війни не зі зброєю в руках загинуло 5,5 млн громадян, а військові втрати українців, зокрема в лавах Червоної армії, налічують 3,1 млн громадян.

Під час дискусії з аудиторією жваво обговорювалися питання про необхідність висвітлення унікальних доль остарбайтерів у художній літературі та в кінематографі; проблема якості текстів шкільних підручників з означеної теми тощо. Найактивніші учасники зустрічі отримали сюрприз від музею – подарункові сертифікати для підйому на оглядовий майданчик монумента «Батьківщина-мати» (висота 36,6 метра).

Незабаром у рамках проекту «Музейна платформа історика» до музею завітають ще багато фахових істориків, які поділяться своїми напрацюваннями й досвідом.

«То була неволя…»
17 січня

Сьогодні – 75-та річниця від початку вивезення населення України на примусові роботи до Німеччини під час Другої світової війни.

Масштабне використання робітників з України розпочалося 1942 року і тривало до 1945-го. 18 січня 1942 року із Харкова до Кельна вирушив перший ешелон із 1117 робітниками. Загалом із території України до Німеччини були вивезені близько 2,4 млн остарбайтерів (східних робітників). На Батьківщині на більшість із них чекали перевірки й фільтрація у таборах і збірно-пересильних пунктах Наркомату оборони та НКВС.

Темі історичної пам’яті українських невільників, довгому шляху до їх визнання на Батьківщині та академічному вивченню цієї проблеми були присвячені виступи Голови Інституту національної пам’яті України Володимира В’ятровича, Президента Громадської організації «Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність» Ігора Лушнікова, завідувача відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України Олександра Лисенка.

Під час пам’ятного заходу колектив музею презентував колекцію артефактів з теми українських примусових робітників у нацистській Німеччині. Серед нових предметів – віднайдені в 2015 році у стіні старої будівлі Мюнхена реєстраційні картки, медичні довідки остарбайтерів, які передала до музею Олена Хоффман. Уперше експонуються матеріали десяти малолітніх невільників, зокрема десятилітнього Петрика Герасименка із Софіївської Борщагівки на Київщині. Заслуговують на увагу й фільтраційні справи та протоколи допитів, через які проходили жертви трудових репресій.

Заступник генерального директора з наукової роботи Любов Легасова зазначила, що хоча перші матеріали із зазначеної теми надійшли до музею ще за радянських часів, усебічно ця історична проблема представлена в експозиції з кінця 1990-х років. Проте найцікавішими для відвідувачів є персональні історії остарбайтерів, оскільки саме в них часто переплітаються людські почуття, життєві драми та приклади людяності звичайних людей, що потрапили між жорен тоталітарних систем.

Своєю персональною історією поділилася Надія Іванівна Слєсарєва, якій довелося не лише важко працювати на німецькому виробництві, а й пройти пекло нацистських таборів. Не менш вражаючими були й рефлексії власного досвіду пережитих подій від Надії Василівни Мудренок, Станіслава Алозійовича Ільницького та Василя Івановича Циби. Вони не залишили байдужими жодного учасника зустрічі.

Також під час заходу відбулася передача до музею нових унікальних артефактів: дослідник-колекціонер Дмитро Піркл подарував 27 оригінальних поштових листівок та інші персональні документи українських остарбайтерів, а краєзнавець з Київщини Михайло Гич – відеозаписи спогадів колишніх остарбайтерів с. Єрківці Переяслав-Хмельницького району. Нові предмети та свідчення незабаром опрацюють науковці музею, а згодом вони знайдуть своє місце в подальшому музейному висвітленні історичної проблеми.

Перша світова війна. Український фактор
17 січня

Усебічно досліджуючи події Другої світової війни, насамперед її український складник, науковці Меморіального комплексу не залишають поза увагою як передумови, так і наслідки цієї трагедії людства. У цьому контексті музей ініціював новий проект «Перша світова війна. Український фактор», який був презентований сьогодні.

Перша світова розвела синів України, розділеної по Збручу, по різні сторони фронту. Майже 3,5 млн українців мобілізували в 1914 – 1917 рр. до армії Російської імперії, кожен десятий із них загинув. У складі армії іншої імперії, Австро-Угорської, воювали понад 700 тис. українців. З них 320 тис. загинули або були поранені. Вони віддавали життя, здоров’я, воюючи «брат проти брата», за інтереси чужих держав, не маючи століттями своєї.

Збереження пам’яті про загиблих є показником рівня цивілізованості нації. Саме тому ця проблема є однією з пріоритетних у роботі музею. Відбувається постійна співпраця з пошуковими організаціями, зокрема з Всеукраїнською громадською організацією «Союз "Народна пам’ять"». У 2016р. під час експедиції у Закарпатській області, на позиціях Першої світової війни, що проходили на горі Кукул, пошуковці виявили підняті рештки озброєння, військового спорядження, предмети солдатського побуту вояків армій Австро-Угорщини, Німеччини та Росії – понад 80 предметів. Усі артефакти були передані до музею й нині представлені на виставці «З окопів Першої світової». Розповідаючи про знахідки, очільник Союзу «Народна пам’ять» Ярослав Жилкін наголосив, що члени групи шукають нащадків власників виявлених предметів. По завершені ідентифікації ці артефакти будуть передані до музею. Він також запросив фахівців із музею долучитися до чергової пошукової вахти на місцях боїв Першої світової.

Зерна, посіяні в душах українців у буремні роки Першої світової, проросли усвідомленням національної ідентичності, що наприкінці ХХ ст. сприяло появі на карті світу незалежної держави – України.

Складовою частиною презентованого проекту стали матеріали з колекції дослідника Дмитра Піркла, що ознайомлюють із діяльністю Союзу визволення України (СВУ) – одного з чинників боротьби українського народу за здобуття державності.

СВУ заснований 4 серпня 1914р. у Львові. Його політичною метою було створення самостійної держави – Україна. У військових колах Австро-Угорщини та Німеччини СВУ домігся права проводити культурно-освітню роботу, спрямовану на пробудження національної свідомості українців. Для цього військовополонені з підросійської України були об’єднані в чотири окремі українські табори: Раштатт, Вецлер та Зальцведаль – у Німеччині і Фрайштадт – в Австрії.

Про всі ці факти розповів дослідник Дмитро Піркл, який також презентував зразки літератури, виданої СВУ.

На завершення заходу заступник генерального директора музею Любов Легасова зауважила, що про події Першої світової війни вже йшлося не на одній музейній виставці, зокрема «Світові війни мовою плаката» (2009р.), «Апокаліпсис ХХ століття. Світові війни» (2014р.) та інших. Проте представлений нині проект «Перша світова війна. Український фактор» акцентує саме українське підґрунтя та український вимір світового зіткнення. Цей проект передбачає подальшу підготовку виставок, нових теоретичних досліджень, освітніх заходів, поповнення фондової колекції. Він також є складником масштабного плану майбутньої реекспозиції музею, над яким наполегливо працюють науковці.

Запрошуємо всіх ознайомитися з матеріалами виставки «З окопів Першої світової» та дізнатися більше про ще одну воєнну сторінку історії України.

Слава козака не вмре, не загине
5 січня

Початок року… тривають зимові свята, а до музею продовжують надходити експонати з місця, де свят немає – зі Сходу України. Там триває війна і не перестають гинути справжні Патріоти України.

Нещодавно користувачі соціальних мереж були вражені жахливими фото та відео знущання над тілом загиблого воїна, які виклали в Інтернет розлючені сепаратисти. 28 грудня 2016 р. під час розвідувального виходу поблизу Авдіївки загинув командир відділення розвідки 12-го окремого мотопіхотного батальйону 72-ї окремої мотопіхотної бригади Леонід Проводенко, відомий під позивним «Козак». Прощання з Героєм відбулося 2 січня 2017 р. в Києві на вулиці Інститутській, поряд із пам’ятним знаком Героям Небесної Сотні. Похоронили «Козака» на Лук’янівському кладовищі.

Особисті речі бійця, закривавлений одяг, за згодою дружини, до музею передав побратим Леоніда Проводенка – молодий розвідник Павло Якімчук, який, власне, і супроводжував тіло полеглого до Києва. Серед предметів, якими користувався Леонід у земному житті, метальні ножі, козацький спис, ключі від домівки на Луганщині. Він мріяв визволити рідне село і відкрити цими ключами двері до рідного дому, та не судилося…

Незабаром відвідувачі музею зможуть побачити ці речі, які вже стали експонатами, на новій виставці.

Перший відвідувач
3 січня

Музейні традиції – це завжди добре. Вони приживаються лише тоді, коли подобаються відвідувачам та надихають самих музейників. Уже впродовж кількох років у перший робочий день Нового року ми обдаровуємо своїх перших відвідувачів – презентуємо унікальну авторську екскурсію та підйом на оглядовий майданчик «Краєвид» скульптури «Батьківщина-мати». Ця традиція є однією з улюблених у колективі, адже приємно зустрічати перших гостей і дарувати їм несподівані подарунки.

Сьогодні до музею першими завітали відразу дві сім’ї, що приємно порадувало. З’ясувалося, що ці родини теж мають свої сімейні традиції – відвідувати на свята заклади культури разом. Їхнє рішення розпочати Новий рік із візиту до нашого музею є підтвердженням тому. Приємне здивування дорослих, яскраві емоції дітей від подарунка наповнили зали музею теплими посмішками та радістю. Отримавши сертифікати на підйом, діти одразу ж умовили батьків негайно ними скористатися.

Без подарунка не залишилися й перші іноземні гості музею, які завітали до Києва з Казахстану. Юнаки трохи були приголомшені такою зустріччю й подарунком.

Ми дуже раді, що змогли подарувати цим прекрасним людям незабутні враження та приємні хвилини. Сподіваємося, що в Новому 2017 році наші відвідувачі будуть залишати музей лише з позитивними емоціями.

2016 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.