ПОВЕРНУЛИСЯ З НЕБУТТЯ

Пошуково-дослідницька робота музею у відгуках запитувачів
21 квітня 2017 року

Справжню необхідність нашої діяльності, спрямованої на допомогу окремій людині чи родині реалізувати своє непорушне право на відновлення зв'язку з рідними, пошук інформації про долю близьких людей, увічнення пам'яті полеглих у роки війни, підкреслюють Ваші відгуки (епістолярні монологи), наші шановні запитувачі!

Невідомі сторінки з біографії Героя
7 квітня 2017 року
Ми не можемо вибирати, як і коли помремо. Ми можемо тільки вирішувати, як нам жити…
Джоан Баез

На музейному сайті ми розповідаємо про цікавих людей, розміщуємо родинні оповідання, наголошуємо на історичних традиціях. Крім того, намагаємося пояснити, що відбулося і де витоки подій, історій, традицій. Знаючи, як жили наші предки, ми отримуємо поживу для розуму. Особлива цінність цієї інформації в тому, що ми починаємо краще розуміти самих себе і те життя, що вирує навколо.

Депутатський запит
20 березня 2017 року
На особистому прийомі до мене звернувся правнук загиблого на фронті червоноармійця Івана Івановича Дмитрієнка з проханням допомогти з’ясувати місце поховання полеглого та увічнити його прізвище на військовому меморіалі. Надаю Вам копії листів-відповідей по суті даного питання, які надійшли від: Головного управління національної поліції в Кіровоградській області, Державного архіву Кіровоградської області, Ясинівської сільської ради, Кіровоградського ОВК, Олександрівської районної державної адміністрації, Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області, та роздруківки донесень про безповоротні втрати, розміщені на сайті www.obd-memorial.ru

У зверненні до науковців Меморіального комплексу депутат Харківської міської ради розповів про тривалий пошук, ініційований родичами загиблого, про неоднозначність інформації у воєнних документах, а також про висновок за результатами спільних досліджень: червоноармієць Іван Іванович Дмитрієнко, уродженець Харківської області, був убитий 2 січня 1944р. та похований разом із трьома однополчанами на північній околиці лісу Нерубайки в могилі № 1, яка розташована близько 1 км на півн.-захід від х. Біляївка Єлизаветградківського району Кіровоградської області.

Повертаючи пам'ять…
24 лютого 2017 року
Український інститут національної пам’яті скеровує до вас лист О.І. Асадчева для розгляду і відповіді заявникові в частині уточнення списків та прізвищ похованих радянських солдатів у смт Радуль

Автор листа – небайдужа людина, історик-пошуковець – Олександр Іванович Асадчев звертався від імені мешканців цього селища з проханням допомогти у відновленні історичної справедливості та встановленні на 5 братських могилах меморіальних дощок із прізвищами воїнів, загиблих біля Радуля. Лист-запит (обсягом 27 сторінок) складався з кількох таблиць, до яких були внесені ретельно опрацьовані дані понад 400 колишніх бійців Червоної армії. Більшість із них померли в госпіталях після отримання поранень у бою, але були й ті, хто загинув під час атаки, потонув у Дніпрі або був залишений у траншеї противника…

«Прошу Вас, допоможіть мені…»
2 лютого 2017 року
Мій прадід загинув у 1944р., похований у с. Актове. Усю інформацію про нього знаю, проте мені невідомо, у якому місті він загинув…

З листа Євгена Федорова з м. Запоріжжя

Улітку минулого року співробітники музею відповіли на запит щодо долі Івана Терентійовича Магди, якого розшукував його правнук. Науковцям удалося встановити, що сержант Іван Терентійович Магда помер від ран 27 березня 1944р. і був похований у с. Троїцьке Вознесенського району Одеської (нині Миколаївської) області. Після війни останки загиблих воїнів були перепоховані в братській могилі, яка знаходиться в с. Актове Трикратської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області. Утім, не все було просто в цій історії.

Брат не любив фотографуватися
25 січня 2017 року
Скільки я себе пам’ятаю, стільки шукаємо брата, тобто все життя. Я не знаю яким він був, адже у нас не збереглося жодної його фотокарточки – він не любив фотографуватися… Коли матері повідомили, що її син пропав безвісти, вона захворіла і на 11,6 років опинилася прикутою до ліжка. Весь час розповідала про нашого Ваню…

Із такими словами надійшов до музею лист із Владивостока. Жінка просила розшукати бодай якісь відомості про долю старшого брата – Івана Михайловича Кучеренка, який до 1944р. жив у с. Білозір’я Смілянського району Київської області (нині Черкаський р-н, Черкаська обл.) разом із батьками та авторкою згадуваного листа – на той час маленькою дівчинкою, яка народилася в 1940р. На початок Другої світової війни хлопцеві виповнилося лише 16 років, тому його не призвали до лав Червоної армії. Він, як і багато його однолітків, залишився на рідній землі, яку вже в серпні 1941 р. окупували ворожі солдати.

Типова біографія кадрового офіцера
12 січня 2017 року
97-ма стрілецька дивізія, ведучи 13-годинний бій на кордоні, згідно з наказом командування почала відхід від західного кордону…

Із пояснювальної записки Г.П. Чибірьова

Наш музей, присвячений участі України у Другій світовій війні, намагається висвітлювати глобальну подію через персоніфіковану історію. Саме в музейному просторі відвідувач може отримати те, чого так не вистачає в повсякденному житті: можливість оцінити сенс людського життя під час знакових подій, що відбиваються в біографіях конкретних особистостей. Звичайні люди зі своїми «малими» історіями ставали діючими особами епохальних подій.