ПОВЕРНУЛИСЯ З НЕБУТТЯ

«Прошу Вас, допоможіть мені…»
2 лютого 2017 року
Мій прадід загинув у 1944р., похований у с. Актове. Усю інформацію про нього знаю, проте мені невідомо, у якому місті він загинув…

З листа Євгена Федорова з м. Запоріжжя

Улітку минулого року співробітники музею відповіли на запит щодо долі Івана Терентійовича Магди, якого розшукував його правнук. Науковцям удалося встановити, що сержант Іван Терентійович Магда помер від ран 27 березня 1944р. і був похований у с. Троїцьке Вознесенського району Одеської (нині Миколаївської) області. Після війни останки загиблих воїнів були перепоховані в братській могилі, яка знаходиться в с. Актове Трикратської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області. Утім, не все було просто в цій історії.

Брат не любив фотографуватися
25 січня 2017 року
Скільки я себе пам’ятаю, стільки шукаємо брата, тобто все життя. Я не знаю яким він був, адже у нас не збереглося жодної його фотокарточки – він не любив фотографуватися… Коли матері повідомили, що її син пропав безвісти, вона захворіла і на 11,6 років опинилася прикутою до ліжка. Весь час розповідала про нашого Ваню…

Із такими словами надійшов до музею лист із Владивостока. Жінка просила розшукати бодай якісь відомості про долю старшого брата – Івана Михайловича Кучеренка, який до 1944р. жив у с. Білозір’я Смілянського району Київської області (нині Черкаський р-н, Черкаська обл.) разом із батьками та авторкою згадуваного листа – на той час маленькою дівчинкою, яка народилася в 1940р. На початок Другої світової війни хлопцеві виповнилося лише 16 років, тому його не призвали до лав Червоної армії. Він, як і багато його однолітків, залишився на рідній землі, яку вже в серпні 1941 р. окупували ворожі солдати.

Типова біографія кадрового офіцера
12 січня 2017 року
97-ма стрілецька дивізія, ведучи 13-годинний бій на кордоні, згідно з наказом командування почала відхід від західного кордону…

Із пояснювальної записки Г.П. Чибірьова

Наш музей, присвячений участі України у Другій світовій війні, намагається висвітлювати глобальну подію через персоніфіковану історію. Саме в музейному просторі відвідувач може отримати те, чого так не вистачає в повсякденному житті: можливість оцінити сенс людського життя під час знакових подій, що відбиваються в біографіях конкретних особистостей. Звичайні люди зі своїми «малими» історіями ставали діючими особами епохальних подій.