Повернулися з небуття
Доля батька
Ми, троє дітей та мама, ждали, що тато вернеться з фронту. Але на початку квітня 1944 р. прийшла похоронка, що тато загинув в Тернопільському котлі

У Дмитра Миколайовича Захожого зі Львова до співробітників музею було одне важливе для нього запитання: де шукати могилу батька через 73 роки після боїв, у яких він загинув. Микола Матвійович Захожий, 1906 р.н., уродженець с. Корчик Берездівського району Кам`янець-Подільської (нині Хмельницької) області, був призваний до лав Червоної армії 19 січня 1944 р. Берездівським РВК Хмельницької області. Воював у складі 507-го стрілецького полку 148-ї стрілецької дивізії 60-ї армії 1-го Українського фронту.

З 27 січня 1944 р. війська правого крила 1-го Українського фронту розгорнули наступ на рівненсько-луцькому напрямі. 148-ма стрілецька дивізія вела бої на підступах до м. Шепетівка й безпосередньо за місто. 11 лютого 1944р. Шепетівка була повністю очищена від ворога, дивізія отримала нове завдання: ліквідувати вузли опору противника в селищах Плесна й Городище. Місцевість у полосі прориву являла собою цілу сітку балок і боліт. До наступу в такій складній місцевості потрібно було попередньо готуватися. З 12 лютого до 4 березня в 148-й стрілецькій дивізії велася підготовка. 5 березня 1944р. вона перейшла в наступ. Згідно з рішенням командира 496-й та 507-й стрілецькі полки наступали на Плесну, 654-й – на Городище. 326-й артилерійський полк забезпечував успіх просунення вперед обом групам. Із самого початку бої були жорсткими, ворог уперто чинив опір. Під час прориву оборони противника воїни дивізії знищили 580 гітлерівців, узяли в полон 70 солдатів і офіцерів, знищили 5 артилерійських і мінометних батарей, 11 кулеметних точок тощо.

10 березня 1944 р. 148-ма стрілецька дивізія, здійснивши 200- кілометровий марш у західному напрямі, зайняла оборону на північ від Тернополя. 21 березня 1944 р. у взаємодії з 20-ю й 21-ю мотострілецькими бригадами прорвала ворожу оборону й замкнула кільце оточення на захід від Тернополя. 12 квітня 1944 р. почалася ліквідація оточеного угруповання. 14 квітня 1944 р.Тернопіль був визволений від гітлерівців.

Кожний крок уперед військового підрозділу сплачувався людською кров’ю або життям. На фронті не люблять пафосу, патріотизм демонструють тихо і спокійно. 25 березня 1944 р. червоноармієць Микола Матвійович Захожий загинув. Був похований у с. Чернелів Мазовецький Збаразького району Тернопільської області. Після війни прах бійців, похованих на території довколишніх сіл Тернопільського району, перепоховали на військовій ділянці цивільного кладовища смт Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області. У списках перепохованих воїнів на військовій ділянці прізвища М.М. Захожого немає, проте вказані прізвища військовослужбовців 507-го стрілецького полку, які загинули в один день із розшукуваним і були поховані в одній могилі, а саме: червоноармійці Іван Григорович Васьковський, Кирило Якович Острогляд та Микола Степанович Романюк. Установлені факти дали науковцям підстави припустити, що розшукуваний також покоїться на військовій ділянці вказаного кладовища, але до офіційних списків його прізвище не було занесене.

Минула війна жорстока з нелюдським обличчям. Але наша історія має бути олюднена, прах загиблих упокоєний, могили знайдені родичами.

2017 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.