Повернулися з небуття
Пошук, який тривав 25 років
«… я постійно шукала могилу батька через усі ймовірні і неймовірні установи». З листа Л.Г.Бадах

З початком німецько-радянської війни, уже на початку липня 1941р. нацистські війська ввійшли на територію Житомирської області. До лав Червоної армії з Баранівського району, який був прикордонним, устигли мобілізувати майже 6 тис. жителів, водночас формувалися винищувальні батальйони, народне ополчення. Проте, це вже не могло врятувати становища, і до 21 серпня 1941р. Житомирщина була повністю окупована гітлерівцями.

Колгоспник із с. Дубрівка Баранівського району Житомирської області Григорій Васильович Бадах, 1907р.н., також був мобілізований на самому початку війни. Унаслідок поранення залишився на окупованій території в батьківському селі.

Визволення рідного краю від гітлерівців розпочалося в листопаді 1943р. у ході Київської наступальної операції й закінчилося в грудні 1943р. – січні 1944р. в результаті успішної Житомирсько-Бердичівської наступальної операції військ 1-го Українського фронту. 2 січня 1944р. було звільнено від гітлерівців районний центр Баранівку. с. Дубрівку, останній населений пункт Баранівського району, радянські війська звільнили 11 січня 1944р.

1944р. позначився активними бойовими діями Червоної армії. Забезпечення армії людськими ресурсами відбувалося за рахунок місцевого населення. Лише з Баранівського району до діючої армії було мобілізовано 4025 осіб. 3 квітня 1944р. вдруге був мобілізований до лав Червоної армії і Григорій Бадах. У складі 358-го стрілецького полку 136-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії він брав участь у форсуванні річок Західного Бугу і Вісли, виході на державний кордон із Польщею, важких боях на Сандомирському плацдармі. 17 серпня 1944р. червоноармієць Григорій Васильович Бадах загинув у бою, похований у с. Стодол Сандомирського повіту Келецького воєводства, Польща. Дружина Григорія Бадаха – Феодора Купріянівна, відвідати могилу чоловіка не змогла, заповіла виконати цей святий обов’язок своїй доньці – Лідії.

У 1987р. Лідія Григорівна дізналася, що на місці поховання, вказаному в сповіщенні про загибель батька та у Книзі Пам’яті Житомирської області, могили немає.

Відтоді, упродовж 25 років, донька вела пошук, адже по війні відбулося упорядкування й перенесення окремих могил, як у нашій країні, так і за кордоном.

«З тієї пори я постійно шукала могилу батька через усі ймовірні і неймовірні установи. Були і відмови, і мовчання, і допомога від небайдужих людей. І таки знайшла! Тільки поїхати туди за станом здоров’я не зможу. Дуже боляче, особливо в день радості і болю – 9 травня», – зазначила у своєму листі до музею Лідія Григорівна. Крім того, вона додала до листа довідку від 7 березня 2012р. з повідомленням Польського Червоного Хреста про те, що Григорій Васильович Бадах, 1907р.н., перепохований на радянському військовому цвинтарі у м. Сандомєж, могила №114, в-во Свєнтокжиське, Республіка Польща.

Також, донька звернулася до музейників із проханням допомогти увічнити пам'ять батька в рідній країні.

Персональні дані загиблого воїна – Бадаха Григорія Васильовича, який віддав своє життя за найрідніших, найдорожчих, за все те, що зрештою, називаємо Батьківщиною, внесені до Всеукраїнської електронної бази даних на загиблих і зниклих безвісти воїнів у роки Другої світової війни, яка створюється в музеї.

2017 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.