Виставки, що відбулися
«Олександр Клименко. З фронтового альбому»

Епізоди бойового життя на «нулі» і в прифронтовій зоні: артилерійська дуель, окопи, бліндажі, сила-силенна відстріляних гільз, кров на бинтах, «двохсоті», які ще вчора стояли пліч-о-пліч з побратимами, захищаючи рідну землю, зруйновані будинки і 12 соняшників – як 12 апостолів віри в нашу Перемогу, що зійшли з фронтової світлини…

Ви – на виставці відомого українського фотожурналіста «Олександр Клименко. З фронтового альбому».

Виставка побудована на відчуттях, асоціаціях, смислових паралелях, з яких складається картинка війни, – така, якою побачила її людина з фотокамерою.

Про що виставка? Відповідає сам Олександр Клименко:

«У ці хвилини на Сході … гинуть люди моєї країни. Я хочу, щоб ви про це знали. Саме тому я їжджу на війну, намагаюся своїми знімками донести до людей те, що там відбувається і показати героїзм простих українців, які відстоюють Незалежність своєї держави, а, можливо, і свободу Європи. Я не солдат, а всього лиш фотожурналіст».

Про автора. Уродженець Чернігівщини. Випускник факультету журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З 1991 р. й дотепер – фотокореспондент газети «Голос України». Перші воєнні сюжети відзняв 1992 р. у Придністров’ї. Далі були колишня Югославія, Ліван, Кувейт, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Кот д’Івуар, Південний Судан і Демократична республіка Конго.

У січні 2014 р. під час Революції Гідності був поранений.

Від початку російської військової агресії на Сході України неодноразово виїжджав у зону бойових дій.

Є автором чотирьох фотоальбомів: «Україна. 10 років поступу» (2001), «Миротворча діяльність українського війська. Перше десятиліття» (2004), «Крізь вогонь і сльози» (2009), «Фронтовий альбом» (2016).

Мав персональні фотовиставки в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку (2012), у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі (2012, 2013, 2014), у Литві (2015), Польщі (2015, 2016), Люксембурзі (2015), був учасником колективних виставок про війну в Україні в Парламенті Великобританії (2015) та Данії (2014).

Сапери. Афганістан: 1979 – 1989
/

Виставка "Сапери. Афганістан: 1979 – 1989", що продовжила цикл музейних проектів, присвячених військовим професіям, була представлена у двох залах реліквійної експозиції "Трагедія і доблесть Афгану". Була створена за матеріалами фондової колекції Меморіального комплексу та зразками інженерно-саперного спорядження, наданого однією з вітчизняних військових частин.

Загалом на виставці було представлено 44 персоналії, 106 експонатів, що розповідають про одну з найскладніших військових професій.

Серед героїв виставки - генерали, офіцери та рядові - ті, хто пройшов мінними шляхами Афганістану впродовж призначеного їм терміну, а також ті, чиє молоде життя обірвалося на чужій землі. Незадовго до загибелі старший лейтенант Ю.В. Харитончик, командир саперного взводу, у листі до дружини писав: "Доводиться ризикувати своїм життям, щоб вберегти інших від небезпеки, яка на них очікує. А інші ризикують, щоб прикрити нашу роботу - роботу саперів, і це тут називають взаємодопомогою. Кожен повинен дивитися людям в очі без докорів сумління, і я не хочу, щоб потім на мене вказували, що я ховався за чиїмись спинами...".

Сержант С.М. Скорняков, заступник командира саперного взводу інженерно-саперної роти, у травні 1983р. підірвався на міні й залишився без обох ніг. Переніс кілька операцій. У першому листі до батьків із госпіталю пише: "Таких, як я, багато, я - це якась крапля в цьому великому житті... Кажуть, що ходити я навчуся, правда, не так уже, як на своїх, та нічого...". Наведені нижче рядки - з листа єфрейтора П.П. Варги, оператора з розмінування мін і фугасів інженерно-саперної роти, до товариша по службі: "Пам'ятаю, як мерзли в горах на голому камінні, зігрівали один одного своїми тілами, все пам'ятаю - і смерті, і кулі, і сльози на очах. Так невже ми змогли ось так все забути? Я хочу зустрітися зі всіма, хочу підняти тост за тих, хто лишився там, адже вони теж хотіли жити...".

2017 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.