Новини

«Аеропорт... Пекельна смуга»
20 січня 2016

Серед експонатів виставки є бойові машини, які, мов вірні товариші, не раз рятували життя бійцям. До музею був доставлений «поранений» під час боїв за аеропорт автомобіль «ISUZU TROOPER», який бійці 3-го окремого полку спецназу вважають повноправним бійцем своєї частини. У вересні 2014 року командир групи спецпризначення старший лейтенант Дмитро Бондарович на двох пробитих шинах евакуював поранених до Пісок, завантажив боєприпаси та воду й повернувся до аеропорту.

На виставці також можна побачити бойовий автомобіль Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова (позивний «Краб») – заступника командира роти 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади Збройних сил України. У липні 2014 року добровольцем вирушив на фронт. Із січня 2015 року брав участь у проведенні штурмових дій у районі аеропорту. Уміло керував боєм, а в найкритичніший момент викликав вогонь артилерії на себе. 19 січня був поранений, проте залишився разом із своїми бійцями в новому терміналі. Наступного дня, ризикуючи життям, прикривав відхід підрозділу. 20 січня бойовики підірвали другий поверх термінала. Пекельними воротами в небо обернувся Донецький аеропорт для багатьох наших воїнів, які загинули під перекриттям будівлі, коли вже метал і бетон не витримали випробування вогнем...

Того дня востаннє вийшов на зв’язок і Іван Зубков, повідомляючи, що лежить під завалами. У квітні ідентифікований за експертизою ДНК. Указом Президента України від 9 червня 2015 року удостоєний звання Героя України (посмертно). 30 грудня 90-му окремому аеромобільному батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади присвоєно ім’я Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова.

На виставці представлені речі командир взводу лейтенанта Дмитра Ільницького. Бойове хрещення Дмитро прийняв під Костянтинівкою Донецької області. Упродовж 20 днів взвод Ільницького брав участь у бойових операціях. У день, коли йому виповнилося 24 роки, 29 листопада 2014 року по дорозі до Донецького аеропорту автомобіль, у якому їхав Дмитро Ільницький, накрило залпом з “Граду”. 30 листопада 2014 року, не приходячи до тями, він помер. На відкритті виставки його батько сказав: «Зараз можна багато почути запитань від людей: «Навіщо? Та для чого ця війна?». Я намагаюсь пояснити їм це на прикладі присяги. Там усе написано: для чого та навіщо хлопці туди пішли, в ім’я чого вони воюють? Вони воюють за нашу країну, за Україну, за дітей, які за ними підуть, піднімуть жовто-блакитний стяг. Я вдячний хлопцям, які зараз там стоять. Хай Бог їх береже, хай вони повертаються. Нехай припиняться сльози матерів та дружин».

На відкриття виставки 20 січня до музею завітала дружина капітана, Євгена Подолянчука. Один із перших, ще на початку бойових дій, він відбув у зону АТО для захисту цілісності держави та боротьби з терористами. Євген на чолі групи спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення патрулював периметр аеропорту. 14 вересня 2014 року під час чергової спроби російських найманців захопити об’єкт особисто знищив мінометний розрахунок ворога, але отримав смертельне осколкове поранення в голову. Помер дорогою до лікарні. Його дружина передала до музею найдорожче – особисті речі свого чоловіка – флягу та берці.

Серед героїв виставки «Аеропорт...Пекельна смуга» є воїни, яким пощастило вирватися з кіл пекла ДАПу. Євген Ковтун та Андрій Казмірчук, який одним із останніх бійців залишав будівлю ДАПу, уже відвідали виставку.

Одним із героїв виставки є капітан Олександр Скиба. З 20 грудня 2014 року бійці під його командуванням 24 дні утримували будівлю нового термінала в Донецькому аеропорту, відбиваючи атаки з усіх видів зброї. Сам командир роти в ці дні отримав важку контузію. Залишив територію аеропорту 14 січня 2015 року. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Українські воїни вписали свої імена на скрижалі історії не як загарбники чужих земель, а як непохитні, міцні, мов криця, захисники свого народу, духовно нездоланні носії споконвічної його правди. Їх називають «кіборгами», бо не здатна жива людина чинити за межею людських можливостей, але саме надлюдськими зусиллями обороняли ДАП. Подвиги їх давно перетворили воїнів на легенди. Однак вийшли на захист українських земель вони не з легенди, а з найглибших глибин нашого народу.