Новини
Слово свідка

До Дня Гідності та Свободи в музеї відбулася зустріч із колишнім в’язнем так званої «ДНР» Ігорем Козловським – українським ученим та громадським діячем, відомим в Україні та світі фахівцем із релігійних, духовних і психофізичних систем.

У рамках проекту «Слово свідка» пан Ігор розповів, як у полоні пережив нелюдські тортури й катування, а також про те, що він… не боїться померти. Саме це відчуття допомогло потім виживати, і жити, і спілкуватися, і підтримувати інших бранців.

«Україна вистраждала свою свободу і гідність. Проблема гідності – це проблема будь-якої людини як особистості та суспільства взагалі, бо без гідності ми не зможемо розпрямити свої плечі. Якраз події, пов’язані з Революцією Гідності та наступних років, засвідчили, що у нас справді є усвідомлення себе як європейського народу зі своїм характером» – так розпочав свою розповідь Ігор Козловський.

Не дивно, що почав свій виступ учений саме зі слів про Україну. Як і раніше, так і тепер пан Ігор не концентрує уваги на собі, що, за його словами, допомогло йому в найскрутніші моменти перебування в полоні. Ще задовго до того, як він опинився в жахливому холодному підвалі напівзруйнованої багатоповерхівки, Ігор Козловський зрозумів, що його боротьба за Україну може привести його туди.

Над ним не було суду, так само як і над багатьма іншими бранцями так званої «ДНР», утримували їх у нелюдських умовах, катували, відверто знущалися. Страшно навіть подумати, але, певно, їхні кати почували від цього задоволення. Про таке навіть чути важко… Пану Ігорю вдалося це пережити, але на запитання, чи зміг би він пробачити, відповів: лише справедливий суд приведе до прощення.

Ігор Козловський зазначив, що нині постає багато проблем: підтримка полонених та тих, що недавно здобули свободу і повинні заново будувати своє життя, налагодження діалогу з тими, хто залишився на захоплених територіях, та «деокупація» їхньої свідомості.

На заході були присутні: військовослужбовці 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу, Президентського полку Батальйону почесної варти, ліцеїсти Київського військового ліцею імені Івана Богуна, студенти Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, які готуються захищати Батьківщину. Ігор Козловський для багатьох із них стане прикладом мужності, вміння тримати себе в руках навіть у несумісних із життям умовах, а також завжди бути вірним своїм переконанням та Україні.

«Коли я перебував на порозі смерті і страждав від болю після тортур, то до життя мене повертала любов моїх рідних, близьких, друзів, любов українського народу, знайомих і незнайомих. І я розумів, що повинен жити тому, що я боржник цієї любові і несу за цей борг велику відповідальність. Так, я впевнений, що саме любов згуртує всіх нас і дасть сили остаточно перемогти всіх ворогів – зовнішніх і внутрішніх. І постане єдина і соборна Україна серед народів світу як яскравий приклад Гідності і Любові! Низький уклін народу України! Слава Україні!» – такі слова залишив Ігор Козловський у музейній Книзі відгуків.

Героям Слава!

2018 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.