Новини
Виставка «Вирване коріння»

Музейний простір – майданчик для обговорень, наукових дискусій та рефлексій. Упродовж цього року було презентовано кілька виставок, які, ретранслюючи безпафосний «образ» історії Другої світової війни та персоніфікований її вимір, базуючись на ідеї «війна як людське життя в екстремальних умовах воєнного буття», стали своєрідними апробаціями актуальних тем для нової експозиції.

Такою апробаційною локацією, а також символічним місцем болю і пам’яті про втрачені покоління став і новий виставковий проект «Вирване коріння», який розповідає про те, що сотні тисяч українців стали жертвами депортацій, вимушених еміграцій, евакуацій без повернення, трансферів та спеціальних військових операцій. За цією цифрою приховується трагедія кожної родини, людини, яка з глибокою раною в серці мусила залишати рідну домівку. У пам’яті мешканців західноукраїнських сіл такі переселення закарбувалися як відплата радянської влади за протидію радянізації та підтримку українського визвольного руху.

На заході були присутні нащадки родин переселенців. Кожен розповів власну унікальну, але таку схожу історію.

Іван Патриляк, доктор історичних наук, професор, декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, є вихідцем із родини переселенців. Його дідусь Іван мусив покинути село Нагоряни в Польщі та виїхати до Тернопільщини. Важко було йому звикнути до нового життя, не вірив він у те, що поїхав назавжди: «Лише в 1989 році дідусь змирився з тим, що не повернеться додому. Усі ці роки він чекав і не дозволяв добудовувати хату, не бачив сенсу. Усе думав про ту малу Батьківщину».

Через такі відверті оповіді простежуються наслідки цих акцій ламалися вікові традиції українців, нищилась їхня етнічна цілісність, самобутність. Практично за одну ніч родини нашвидку збиралися, залишали все нажите майно, бо їм дозволяли взяти лише документи й найнеобхідніші речі. Скрипіли колеса по довгих дорогах, іржавіли від дощів та сліз переселенців. Крізь прозорі стіни скла пролягла переселенська домоткана дорога, яка об’єднала різнокольоровими смугами долі учасників того страдницького шляху.

У душах людей запало гірке відчуття кривди, болю: «Переселення, евакуація – це не ті слова, які варто використовувати. Вони звичайні та не показують суті подій, що відбувались. Виселення, вигнання – то є правдою. Людей виривали з їх домівок, видирали з коренем», – такими словами почав свою розповідь отець Олекса Петрів. Нині він відповідальний за зв'язки УГКЦ із політичними органами влади, але глибоко у минулому приховується трагедія великого роду, розділеного війною, політикою та ідеологією. Його предки були вояками Червоної армії, бійцями УПА та дивізії Ваффен–СС «Галичина»: «Скільки армій, скільки держав, один проти одного боролися рідні брати. Чи варте воно того?» По закінченні війни у 1947р. його сім'я зазнала поневірянь. Їх викинули з рідного села Орів Львівської області і розпорошили по всьому Союзу: у Сталінську область (нині Донецька область України), Архангельську та Пермську області Росії.

Отець Олекса приніс із собою безцінні скарби – особисті речі своєї родини: світлини, вишитий рушник та ікону Божої Матері, іменовану «Одигітрія». Після довгої подорожі світом ці предмети знайшли нарешті свій прихисток у музеї, де оповідатимуть про долі сотні тисяч скривджених, зневажених, виснажених вигнанців. Виникає запитання, а скільки ж їх загинуло у дорозі, скільки спалено й сплюндровано сіл? Отець Олекса підкреслив важливість незалежності, соборності України, тієї землі, де у злагоді та спокої можуть жити родини: «Ненависть – гріх, а любов абсолютна».

Такі проекти, виставки, історії, як ніколи, потрібні українському народу для єднання, розуміння власного минулого, для стійкості і мужності, щоб відстоювати своє на власній батьківській землі. Науковці музею продовжуватимуть важку щоденну працю, щоб відкрити правду на прихованих сторінках історії нашого народу.

2018 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.