Новини
Батьківське послання крізь роки
/

Здається, не можна почути голос рідної людини через 77 років і отримати від неї послання з минулого. Проте унікальні листи з музейної колекції «Непрочитані листи 1941-го» досі шукають своїх адресатів і знаходять. 1215 епістол, написаних у перші місяці війни, вивезли нацисти з окупованого Кам’янця-Подільського до столиці Австрії. Автори унікальних фронтових послань – люди різного віку, національності та статусу. Понад 70 років ця кореспонденція зберігалася у фондових приміщеннях Технічного музею у Відні і тільки 2010 р. була повернута в Україну. Відтоді триває кропітка робота науковців із дослідження, систематизації, а головне, розшуку адресатів непрочитаних послань. «Фронтові привіти» перших днів війни повертаються в рідні руки.

20 липня вістку від батька отримав син Борис Єлевов. Третього липня 1941 р. технік-інтендант 3 рангу Георгій Єлевов написав листа дружині Софії. Він – учасник оборонних боїв в Україні. Вона та їхній семирічний син Борис були евакуйовані в Куйбишев (нині м. Самара). Про долю військовослужбовця на війні родина могла тільки здогадуватися. Приймаючи з рук директора Меморіального комплексу Івана Ковальчука батьківський лист, Борис Єлевов щиро дякував за таку важливу і вкрай потрібну роботу. Коли в залі музею пролунав аудіозапис рядків з послання батька, на очах присутніх забриніли сльози. Ніхто не стримував щирих емоцій. Віднині в родині Єлевових з’явився день, що поєднав сум і радість.

Хвилюючою для сина стала інформація про долю батька, який не повернувся з війни. Упродовж довгих років єдиною звісткою в родині була похоронка зі словами «зник безвісти». Але що крилося за цими словами, які муки і страждання довелося пережити батькові, – син не здогадувався. Під час підготовки листа до вручення науковці музею з’ясували, що Георгій Єлевов був учасником оборонних боїв в Україні і 26 травня 1942 р. потрапив у полон поблизу населеного пункту Лозовенька Балаклійського району на Харківщині. Далі був складний шлях етапування. У серпні 1942 р. офіцер перебував у офлазі Норд-365 міста Володимир-Волинський Волинської області. Тут йому присвоїли номер, зняли відбитки пальців. У цьому таборі було відзняте й останнє фото воїна.

Відтепер син матиме його при собі. Натомість до музею Борис Георгійович передав довоєнну світлину батька. На ній він молодий, красивий, мужній, такий, яким син його запам’ятав. «Усе це буде зберігатися в родині для дітей, онуків і правнуків», – наголосив Борис Єлевов. Відповідаючи на численні запитання журналістів, він багато згадував, подумки повертався в ті далекі дні, коли був семирічним хлопчиком і востаннє спілкувався з батьком.

Ми хотіли, щоб родина знала правду про тернистий шлях воїна, про заплутане колючим дротом життя людини на війні.

Такою була історія пошуку адресата 643-го листа з колекції «Непрочитані листи 1941-го». Щоби вісточка з минулого потрапила до рідних, до роботи долучилася пошуковець Вікторія Нестратенко. Сподіваємося, спільними зусиллями працівників музею, журналістів і волонтерів кожен лист із колекції дійде до своїх родин.

Пошуки тривають.

2018 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.