Новини
Українці-рятівники. Хто вони?

Українці-рятівники. Хто вони? Що ми знаємо про них? Якими були їхні історії? Ці запитання нині є особливо актуальними.

З 1963 р. Держава Ізраїль надає тим, хто рятував євреїв, почесне звання Праведника народів світу. На 1 січня 2018 р. налічувалося 26 973 Праведники, з них 2619 – з України. Проте список українців, які подали руку допомоги своїм єврейським сусідам, знайомим і незнайомим, не вичерпується цією цифрою. В Україні наявні національні відповідники почесного звання – Праведник України та Праведник Бабиного Яру. Також є ті, які не відзначені та лишаються невідомими. Ми називаємо їх «Рятівниками».

Для пошуку цих людей музейники створили просвітній проект «ПортретиUA», мета якого – відобразити український вимір у Другій світовій війні через особисті історії людей, які своїми вчинками втілювали в життя ідеали миру, гуманізму та толерантності.

Результатом року роботи проекту стала виставка «Праведний шлях: українці-рятівники», яка презентує 32 унікальні історії Рятівників і Праведників народів світу. Серед них значне місце належить представникам Української греко-католицької церкви. Цій церкві, її системній організованій роботі з порятунку євреїв під час Голокосту була присвячена музейна зустріч, у якій узяли участь секретар Синоду Єпископів УГКЦ Владика Богдан, декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка професор Іван Патриляк, голова Комітету із вшанування пам’яті Омеляна Ковча Іван Васюник. Серед слухачів були студенти-історики та семінаристи Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ.

Іван Патриляк розповів про роль УГКЦ у роки Другої світової війни та значення душпастерського безкорисливого порятунку. Він відзначив, що «ми повинні пам’ятати кожну мить, кожну людину, яку знаємо і не знаємо. Ми не знаємо імена багатьох праведників – більшість загинуло». Історик із неприхованим захопленням розповідав про братів – Андрея та Климентія Шептицьких. Найбільше його і досі вражає, «що не знайшлося жодного зрадника, поки архімандрит переховував євреїв у церкві, видаючи їх за українців».

Владика Богдан поділився роздумами про те, чому для зміцнення духовної сили українського сучасного суспільства необхідно усвідомити значення подвигу українських Рятівників і Праведників народів світу.

Іван Васюник продовжив розповідь про незламний дух рятівників, зокрема блаженного священномученика Омеляна Ковча, якого за порятунок євреїв було відправлено до концтабору Майданек, де він помер у 1944 р. Присутні послухали аудіозапис рядків останнього листа отця Омеляна: «Тут я бачу Бога. Я дякую Богу, що він послав мене сюди».

До музею були передані цінні артефакти, які цілком можна назвати реліквіями: посох митрополита Андрея Шептицького та ікона блаженного священномученика Омеляна Ковча. Владика Богдан пояснив, що це ікона з мощами, у ній зберігається людський попіл із концтабору Майданек, того самого, де перебував та загинув Омелян Ковч, навіки залишившись поруч із тими, кого рятував та підтримував. Момент передачі реліквій був по-справжньому зворушливим. Це відчули всі присутні. Спів семінаристів, зокрема молитви за Україну, додав високої емоційної ноти цій зустрічі.

Музейні працівники й далі продовжать дослідження історій українців-рятівників. Незабаром у рамках проекту відбудуться й інші зустрічі.

2018 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.