Новини
Міжнародний проект «Зневажений геноцид»

Упродовж Другої світової війни німецькі окупанти, часто за допомогою місцевих адміністративних структур і поліцейських формувань, знищили на території сучасної України понад 10 тис. ромів. Однак у пам’яті і німців, і українців цей геноцид практично не закарбувався. Про нього рідко згадують на шкільних уроках, а на околицях міст і сіл, поблизу урочищ, піщаних кар’єрів, де відбувалися масові розстріли, споруджені лише поодинокі пам’ятники.

Національний музей історії України у Другій світовій війні ґрунтовно досліджує цю тему. У головній експозиції музею можна побачити Розпорядження начальника поліції Чернігова щодо місця мешкання циган від 10 червня 1942 р., яке поклало початок винищенню ромів Чернігівщини; промовистими є Акти Надзвичайної державної комісії з розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників про розстріли циганських родин на території Обухівського району Київської області. В експозиційному просторі музею також представлені столярні речі К. Підгурського – рома із с. Триліси на Київщині. Поки він був на фронті, німці розстріляли його батьків, сестер і спалили хату.

Нині так важливо встигнути зібрати і зберегти артефакти, які висвітлюють долю ромів на теренах України, окупованої під час Другої світової війни. З цією метою старший науковий співробітник музею Ганна Рафальська взяла участь у міжнародному проекті «Зневажений геноцид», покликаному донести до українського та німецького народів історію геноциду ромів України в період Другої світової війни. Проект організований спілкою «Освітня ініціатива з роботи заради миру» (Берлін) спільно з Українським центром вивчення історії Голокосту (Київ).

Під час дослідницької поїздки учасники проекту записали свідчення вцілілих під час геноциду ромів та очевидців, які розповіли про те, як у їхніх містах та селах переслідували ромів. Учасники відвідали місця масових убивств, зустрілися з представниками ромської громади і місцевими краєзнавцями. Маршрут подорожі проліг Черкащиною, Житомирщиною та Волинню. У спогадах ромів, які були приречені на смерть, але вижили, відбився трагічний досвід геноциду. Люди за різних обставин поводяться по-різному, життя складне і багатоманітне, а допомога часом надходить від того, від кого не очікуєш.

Ольга Павлівна Волошина, 1928 р. н., уціліла під час геноциду ромська жінка з м. Житомира, розповіла про таке: «Ви знаєте люди добрі, що я пережила! Я не можу вам того передати, бо душа болить… Чуємо, до нашого дому під’їхали машини. Усіх уже циган пособирали з Житомира і в ті машини їх вкладали, а над ними німці стояли. Ну то ми начали тікати: брат один, другий і племінничка в нас була маленька. Мама за племінничку – і хочемо тікати, а тут німці. То я вспіла одкрастися і тікати до дядька: чи дядько живий, чи ні. А там нема нікого: вже дядька забрали, тьотю і дітей. То я назад. Я в картоплю впала, бо якраз картошка цвіла. І чую, що мама кричить: „Он моя дочка втекла, ідіть її заберіть”. Вона не хотіла, щоб я осталася. Старший брат почав кричати: „Мамо, що ти говориш, прекраті”. Підходить поліцай і йому шомполом розбив голову. Кров пішла, я стала дуже вищати, то вийшла сусідка й схватила мене за руку, закрила мені рота, потягнула на гору і сховала. А маму й братиків німці повели у ту машину… Я схвачуюся й біжу на Богунію, бо їх там стріляють на Богунії. Я прибігаю – нема нікого. Стоїть поліцай один, як ведмедь стоїть. А я тако впала на цю могилу, а ця могила, ви повірите, дихає. Я так лягла на цю могилу і дуже плачу. А він каже: „Зараз розстріляю”. Іде німець, хай йому буде здоров’я, як він живий, а як помер, то Царство йому. Він начав до поліцая кричати по-німецьки: я чую, що він каже: цурюк. Він його одігнав, бо той хотів мене там на могилі розстріляти, бо там уже всі цигани лягли і моя сім’я там лежить. Цей німець мене за руку піднімає: „Іди, – каже, – іди”. Я начала тікати назад… Ну от, так моя сім’я погинула».

Спільна пошукова робота музейників дає нам шанс задокументувати свідчення останніх свідків подій та вберегти від забуття історію геноциду ромів в Україні 1941 – 1944 рр., усвідомити неприпустимість будь-яких форм расової дискримінації, подолати негативні стереотипи стосовно ромів та їхні наслідки в сучасній Україні.

За результатами проекту Національний музей історії України у Другій світовій війні спільно з Українським центром вивчення історії Голокосту та спілкою «Освітня ініціатива з роботи заради миру» (Берлін) створить пересувну виставку, яка демонструватиметься в містах України та Німеччини.

2018 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.