Новини
75-та річниця вигнання нацистів із Києва

У музеї триває робота над створенням нової концепції. Одним зі складників є створення тематичних виставок, просвітніх проектів із залученням нових артефактів та маловідомого до нині наративу. До проектів про історію УГКЦ, українських рятівників додалися два нових доробки, які науковці музею презентували сьогодні.

Музейники розповідали та доповнили раніше відомі факти про події, які 75 років тому відбувалися на дніпровських схилах, вигнання нацистів із Києва.

«(Не)забутий плацдарм» – виставка про Букринський плацдарм, з якого розпочалося вигнання нацистів із Києва восени 1943 р., під час успішних наступів, фатальних прорахунків і нелюдської байдужості та жорстокості. Це розповідь про криваві та затяжні бої за столицю України.

На символічному плоту – фото букринського вигину, зроблене пілотом Люфтваффе під час розвідувального польоту. Поруч – сповіщення про загибель бійців, які уособлюють кривавий «ужинок» війни. Серед них полеглі у фатальній повітрянодесантній операції і ті, хто йшов без зброї, у домашньому одязі, так звана «чорна піхота». Вони гинули майже біля рідної оселі, змиваючи «гріх» перебування в окупації власною кров’ю. Поряд – матеріали воїнів, які, пройшовши через штрафні підрозділи, важкі наступальні бої, саме на Дніпрі отримали найвищу нагороду – стали Героями Радянського Союзу. Більшість експонатів учасників тих битв представлені вперше. Сюжетну лінію виставки окреслюють фрагменти спогадів учасників боїв на Букрині.

Куратор проекту Андрій Солонець та науковиця Людмила Рибченко розповіли, як збиралися представлені матеріали та складалися долі героїв проекту. Захід проходив у переповненому залі. Історії про мужність, стійкість і трагедію викликали біль і відчуття жалю за безліччю загублених життів.

З минулого до нас промовляють слова свідків тих подій, які промовистіші за будь-які пояснення: «Душа моя рветься кожної хвилини до вас, але більша сила держить мене тут… Боже, Боже, моя рідненька мамо, чому ти мені не дала анітрохи щастя Тату! Для чого Ви ростили мене на муку?.. Я озираюся назад на свій пройдешній шлях життя, як мені прийшлося пробиватися і мучитися, і тепер кажу: “Моє життя не варте грязної полушки”. Так за чим же жаліть? Хотілося б тільки вмерти своєю смертю. Щоб кістки мої не валялися по землі». Це цитата з останнього листа червоноармійця Павла Смакоти до своїх рідних. Додому він так і не повернувся. Серце його матері не витримало горя втрати – жінка дуже скоро сама залишила цей світ. А рідні лише через 70 років знайшли його могилу.

Жахіттями та переживаннями сповнені спогади тоді тендітної 19-річної дівчини Олександри Волкової, якій здавалося, що весь світ навколо палає: «…Я не пам’ятаю, яким був початок битви, яка тривала, як сказали потім, 13 годин. Наші солдати були в окопах і відбивали атаку за атакою противника. Весь день нещадно били з гармат, мінометів, наші бомбили ворожий “тил”. Все змішалося: земля і небо. Всі залишалися в окопах, стріляючи до останнього патрона, стікаючи кров’ю і помираючи».

Ці та інші цитати та спогади лунають у просторі виставки. На її базі заплановано ряд лекцій, зустрічей і презентацій, інформація про які незабаром з’явиться на сайті.

Також 6 листопада 2018 р. був презентований надзвичайно важливий проект – «Київські поховання 1940 – 1950-х років. Мартиролог». Це перший електронний перелік воїнів, які загинули від час оборони або визволення Києва і були поховані на кладовищах або у братських могилах столиці України (warmuseum.kiev.ua/_ua/martirolog/return/). Мартиролог – результат багаторічної клопіткої праці. Він акумулює відомості з різних книг, інтернет-ресурсів, паспортів поховань тощо. Нині у переліку зафіксовано 11 720 осіб, проте вказані цифри не остаточні. У багатьох іменах трапляються помилки. Зокрема, деякі прізвища двічі внесені в різні списки. За словами куратора цього проекту Наталії Філатової, складання будь-якого військового мартирологу – це важливий соціогуманітарний проект, тому музей запрошує долучитися до нього всіх небайдужих громадян poshyk@warmuseum.kiev.ua

2018 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.